УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 132 відвідувачів

Теги
Президент Віктор Ющенко Ющенко церква та політика церква і суспільство Голодомор діаспора церковна журналістика Патріарх Алексій II розкол в Україні Приїзд Патріарха Кирила в Україну педагогіка Митрополит Володимир (Сабодан) постать у Церкві вибори Мазепа іконопис Католицька Церква шляхи єднання милосердя Священний Синод УПЦ Церква і політика Археологія та реставрація УГКЦ монастирі та храми України українська християнська культура автокефалія молодь Церква і влада секти Києво-Печерська Лавра забобони Вселенський Патріархат краєзнавство Доброчинність 1020-річчя Хрещення Русі Предстоятелі Помісних Церков Церква і медицина конфлікти комуністи та Церква УПЦ КП






Рейтинг@Mail.ru






Острівна святиня

Перші відомості про острів та село Городок сягають сивої давнини. Історичний документ, датований 1441 роком, свідчить, що власником місцевої церкви був великий литовський князь Лев Свидригайло. Наступна згадка про Городок - акт розподілу майна між князями Збаразькими, датований 1463 роком. Згідно з цим актом власницею Городка стала княгиня Марія Рівненська. Вона мешкала на острові, доки не звела замок у Рівному. Переселившись у новий величний замок, княгиня подарувала Городок своїй доньці - Анастасії Ольшанській-Дубенській. Наступна згадка про Городок пов'язана з ім'ям цієї жінки. У літописі Києво-Печерської Лаври можна знайти запис, датований 6 березня 1516 року, в якому сказано, що великий князь Костянтин Іванович Острозький підтверджує бажання княгині Анастасії Ольшанської-Дубенської, щоб селище Городок разом з островом та кількома навколишніми селами належали Києво-Печерській Лаврі. Інокам, які незабаром прибули на острів, землі дуже сподобалися, відтак було вирішено заснувати у Городку скит від Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.

За часів існування скиту було побудовано одноповерховий монашеський корпус, до якого входила церква на честь святого пророка Божого Іллі. За переданням, на острові був також і храм на честь архістратига Михаїла. Скит, як невеликий духовний центр, досить швидко став процвітати. На острів у церковних справах і на відпочинок приїздив видатний український громадський та церковний діяч митрополит Петро Могила.

Проте православний скит у Городку виник у нелегкі історичні часи, коли все більш наполегливо розповсюджувався католицизм на Правобережній Україні. Після прийняття Брестської унії у 1569 році ті православні християни, які твердо стояли в батьківській вірі, почали терпіли багато знущань з боку католицької влади. Не обминули гонінь і ченці Городецького скиту. Неодноразово відбувалися напади та пограбування, але молитва укріплювала й надавала сил для подальшого несення послуху в обителі. У скиті знайшло притулок багато православних християн, яких влада переслідувала за сповідування батьківської віри.

13 січня 1593 року в Городку помер Мелетій Богуринський, єпископ Володимирський і Брестський, один з небагатьох ієрархів, які залишилися до смерті вірними Православ'ю. Це була велика втрата для християн, оскільки у нелегкі часи гонінь на віру мало було відважних архієреїв, які своїм подвигом і молитвами могли втримати Церкву від розколів та єресей.

1730 року скит припинив своє існування через насилля з боку влади, яка не бажала бачити цей осередок Православ'я на контрольованих Ватиканом територіях. Що стосується долі ченців Городецького скиту, яких у ті часи в монастирі нараховувалося 187 осіб, то, згідно зі старовинними переказами, вони закінчили своє життя мученицькою смертю - були втоплені в річці Устя, яка своїми водами омиває острів.

Після знищення чернечого життя Городок переходить у власність до Луцького греко-католицького єпископа Афанасія Шептицького. Він відразу перебудовує Свято-Іллінський храм на Свято-Миколаївський. Будівництво було закінчене у 1740 році, й при храмі відкрилася греко-католицька парафія.

Через півстоліття, коли західні території країни відійшли до Російської імперії, маєтком розпоряджалася імператриця Катерина II. Вона у 1794 році подарувала Городок емігранту з Угорщини графу Естергазі. Останній, прибувши у свій маєток, реконструював залишки монастирських будівель, добудував у головному корпусі другий поверх, виростив навколо нього прекрасний парк, і відтоді острів почав жити світським життям, а монастирські будівлі перетворилися на розкішний графський замок.

До 1939 року на острові проживали заможні власники. Про останніх з них - сім'ю барона фон Штенгеля - серед людей збереглися добрі спогади. Завдяки його зусиллям у Городку було відкрито початкову школу для дітей та невеличку лікарню. Крім того, барон Федір фон Штенгель полюбляв займатися археологічними розкопками і заохочував до цієї справи своїх знайомих. Результатом його діяльності було відкриття першого на Волині краєзнавчого музею, який знаходився на острові (1896 рік).

1939 року сім'я барона емігрувала в Німеччину. Після закінчення Великої Вітчизняної війни на острові у приміщенні колишнього монастиря було відкрито кістково-туберкульозний санаторій для дітей. Проте наприкінці 80-х років його перенесли в інше місце, а звільнену територію віддали Рівненській єпархії. Спочатку при Свято-Миколаївському храмі було відкрито церковну парафію, а згодом - регентське училище.

3 квітня 1993 року на свято Похвали Пресвятої Богородиці в Городку було відкрито Свято-Миколаївську жіночу обитель. Першими на шлях чернечого життя стали 13 сестер. Того ж дня у домовій церкві було освячено престол на честь святого пророка Божого Іллі. Настоятелькою обителі стала ігуменя Михаїла (Заєць).

Нині у монастирі несе послух більше 120 сестер. При обителі діє духовне училище регентів-псаломщиків та дитяча недільна школа.

1998 року розпочалося будівництво храму на честь Різдва Христового, а також нового корпусу з храмом на честь Похвали Пресвятої Богородиці. Головна святиня монастиря - благодатний образ Божої Матері «Милосердна» (Козельщанська), яка  11 січня 2000 року була передана в дар обителі Києво-Печерською Лаврою.

Монастир має скит святої праведної Анни (с. Онишківці, Дубинський район), Свято-Георгіївське подвор'є (м. Рівне) та Свято-Вознесенське подвор'є (смт. Млинів).

Підготував Володимир Плисюк

 

Фоторепортаж про життя обителі дивіться на сайті.