УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 104 відвідувачів

Теги
шляхи єднання Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство Мазепа церковна журналістика розкол в Україні забобони постать у Церкві Вселенський Патріархат УГКЦ українська християнська культура Доброчинність Предстоятелі Помісних Церков діаспора УПЦ КП Патріарх Алексій II Ющенко вибори Церква і влада Президент Віктор Ющенко педагогіка конфлікти церква і суспільство іконопис Католицька Церква комуністи та Церква Голодомор милосердя автокефалія Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ секти Церква і політика 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика Церква і медицина Митрополит Володимир (Сабодан) монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра молодь






Рейтинг@Mail.ru






Історія Свято-Воскресенського кафедрального собору

  23 жовтня 2007


Священик Олександр Кобенко

До  нас дійшли досить скупі відомості про історичне минуле святині. Першу писемну згадку про неї знаходимо у грамоті королеви  Бони від 17 серпня 1549 року...

Храм тричі поставав із попелу...

До  нас дійшли досить скупі відомості про історичне минуле Свято-Воскресенського собору. Першу писемну згадку про нього знаходимо у грамоті королеви  Бони від 17 серпня 1549 року. Згідно цього документу, уже існуюча Свято-Воскресенська церква, на прохання місцевого старости Богдана Семашка, була передана королевою під опіку місцевого священика. На жаль, в кінці XVII століття храм згорів.

В 1696 році на кошти Ковельського старости Стефана Ліщинського була збудована мала церква, біля якої знаходилася висока дзвіниця з п'ятьма дзвонами   і великим годинником. Архіви свідчать, що один дзвін взяли на прокат у Володимир-Волинському Свято-Успенському соборі. Проте, 14 червня 1718 року згоріла і ця будівля храму разом з дзвіницею.

Тимчасово з села Вілька, на місце згорілої церкви було перенесено маленьку каплицю, де протягом 64 звершувалися богослужіння.

За цей час було зібрано кошти на будівництво нового храму, і 22 червня 1782 року було укладено договір з жителем села Мизово майстром Дадинцем, який підрядився збудувати нову дерев'яну церкву. Ця будівля простояла до 1842 року, аж поки її розібрали і збудували нову - на кам'яній основі, котра простояла недовго, бо у 1848 році теж згоріла.

 

пережив негаразди XX століття...

Ініціатором будівництва нового храму був протоієрей Олександр Роткевич. 19 червня 1874 року під наглядом особливого комітету, будівельниками з Росії було закладено новий храм.

16 жовтня 1877 року було завершено будівництво вже п'ятої соборної церкви на честь Воскресіння Христового, котра збереглася до наших днів. Цей п'ятикупольний собор, розрахований на 400 осіб, було освячено архієпископом Волинським Димитрієм. Щедрими жертводавцями, на той час, він був прикрашений багатим церковним начинням.

З перших років існування при новому храмі було розгорнуто активну просвітницьку і благодійну діяльність. Фундатором Древінським при соборі було відкрито шпиталь. А ще раніше тут було створено початкову школу, двокласну жіночу гімназію, православне братство і тюремний храм.

Незважаючи на всі негаразди двадцятого століття (революції, війни та атеїстичний період), собор завжди залишався діючим і попри усі спроби його зруйнувати, свідчив людям про всеперемагаюче Христове Воскресіння.

У 1988 році до святкування 1000-ліття Хрещення Русі і 110 річниці  відбудови собору, його було реставровано зовні та зсередини.

 

став другою єпископською кафедрою Володимир-Волинської єпархії...

З відродженням у 1996 році древньої Володимир-Влинської єпархії ковельський Свято-Воскресенський собор став місцем другої єпископської кафедри. З благословення на той час керуючого єпархією архієпископа Симеона у 1997 році настоятелем собору і благочинним Ковельської округи було призначено протоієрея Георгія Бензюка.

З того часу собор знову почав роботу як духовно-просвітницький та благодійний центр Ковельщини, при котрому діють недільна школа, молодіжне братство, бібліотека духовної літератури. Нині ведеться активна місіонерська діяльність в навчальних закладах. В медичному коледжі щотижня проходять уроки християнської етики, для співробітників райвідділу МВС раз в тиждень читаються тематичні лекції.

На кошти соборної іконної лавки було започатковано будівництво ряду нових храмів міста (на честь Почаївської ікони Божої Матері, Свято-Введенський та Воскресіння Словущого). Старанням працівників канцелярії собору збираються записки та кошти, які протягом 10-ти років є підтримкою для Зимненської, Нискиничеської та Світязької обителі. Активно діє паломницький центр.

В 2007 році засновано прес-службу, яка в засобах масової інформації (міських, загальноцерковних та на Інтернет-виданнях - сторінка «Духовність» на офіційному сайті міста) висвітлює події духовного життя кафедрального храму та благочиння. З 2005 по 2007 роки собор знову було розписано луцькими іконописцями - М.Конським,  А.Манько та С.Солдатюком.

 

і нині засвідчує світлу істину Воскресіння Господнього

Свій 130-річний ювілей Свято-Воскресенський храм зустрічає у духовній величі та красі. Через щоденні богослужіння та численні святині собору Господь подає благословення усім віруючим. Святителем Володимир-Волинським Фадеєм сюди пожертвувано ікону Анастасії Римлянини, понад сто років тому - образ з мощами преподобного Іова Почаївського. На 125-річний ювілей митрополит Луцький Нифонт подарував святий лик з часточкою мощей апостола Андрія Первозванного. Останнім часом з'явились такі великі святині - часточки мощей святителя Миколая, преподобного Сергія Радонезького, святителя Феодосія, преподобних Олександри, Марфи та Єлени Дівеєвських.

Духовно опікується парафіянам Свято-Воскресенського собору єпископ Никодим.

Богослужіння в храмі почергово звершують п'ять священиків та диякон. В святкові та недільні дні служби відбуваються соборно.

За весь період свого існування Свято-Воскресенська соборна церква була частиною життя своїх парафіян і всього Волинського краю. Трагічні сторінки історії храму та його світле сьогодення ще раз засвідчують нам світлу істину Воскресіння Господнього.