УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 71 відвідувачів

Теги
Голодомор Священний Синод УПЦ секти Предстоятелі Помісних Церков краєзнавство українська християнська культура діаспора Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква іконопис шляхи єднання педагогіка Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні Президент Віктор Ющенко комуністи та Церква вибори молодь Доброчинність монастирі та храми України Церква і політика Києво-Печерська Лавра милосердя Патріарх Алексій II церковна журналістика Церква і влада автокефалія Археологія та реставрація забобони Церква і медицина церква і суспільство конфлікти Вселенський Патріархат УГКЦ церква та політика УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа постать у Церкві






Рейтинг@Mail.ru






Нотний Ірмологіон як тип рукописного кодексу

  25 жовтня 2007


Юрій Ясіновський

В історії української музики та рукописної книжності поважне місце займає нотний Ірмологіон (Ірмолой за самоназвою). З одного боку, тут зосередилася найдавніша верства професійної музики писемної фіксації у її тісних зв'язках з візантійською гимнографією та церковним співом, а з іншого - це один з найпоширеніших типів репертуару української рукописної книжності, в якому відбилися як характерні риси книжкової культури України та візантійсько-слов'янського світу, так і сформувалися власні уявлення про красу та раціональні елементи творення кодексу.

Цілісну уяву про український нотний Ірмологіон як рукописну книгу дає вивчення структури кодексу. Звичайно, головним у будь-якій книзі є зміст. Проте істотне значення мають також і способи його організації, як окремі його частини співвідносяться з цілістю, врешті як форма організації тексту залежить від змісту. У контексті поняття рукописна книжність Ірмолої представляють собою комплекс певних естетичних поглядів, в яких одночасно реалізується функція кодексу та технологія його виробництва. Це відображає уяву їх творців про красу, що добре узгоджується з аналогічними поняттями стосовно власне гимнографічного мистецтва.

Нотні Ірмолої створили струнку систему раціональної організації тексту, що сприяло його кращому розумінню та засвоєнню. Цій меті слугувала сукупність спеціальних засобів: розташування тексту на сторінках, система рубрикацій, заголовки та ініціали, зміни масштабів і темпу письма, система художнього декору, вибір кольорової гами письма і декоративних форм.

Нові тексти та його окремі частини також розпочиналися з орнаментальних ініціалів, а у менших масштабах - кіновар‘ю. Тож сторінки нотних Ірмолоїв отримували привабливий святковий вигляд. Піднесеного тонусу додавали акуратність почерку словесного і нотного текстів, чіткий ритм чергування нотних стрічок, вітієваті й іноді доволі ефектні закінчення у вигляді розчерків пера тощо.

Загальний вигляд книг пожвавлювався червоним кольором кіноварі, якою писалися ініціальні літери та заголовки, колонтитули та ґлоси. Свідоме поєднання практичної функції заголовків з естетичною випливали як із загальної уяви про красу рукописної книги слов'яно-візантійського культурного середовища, так і з особливостей українського мистецтва барокової доби. Основний текст займав переважно всю площу сторінки, а з усіх чотирьох сторін утворювалися досить великі поля. Сам текст нерідко огортався спеціальними рамками, що інколи доповнювалися орнаментом. Все це сприяло належній концентрації тексту і створювало відповідний святковий настрій.

Організуючу роль у кодексах належала також колонтитулам, де сповіщалися назви служб, піснеспівів, вказівки на напіви, гласова приналежність тощо. Колонтитули також писалися кіновар'ю.

У цілісній організації Ірмолоїв важливе місце належить титульним аркушам, які сформувалися під впливом друкованої книги. До їх появи інформація про назву книги та її автора, дату і місце створення кодексу та ім'я переписувача знаходилася в колофонах, себто, в заключних рядках книги після основного тексту. Титульний аркуш у переважній більшості рукописних Ірмолоїв є початковим аркушем кодексу, а на його звороті часто знаходиться вихідна мініатюра - цар Давид з псалтерієм, що символізує пам'ятку як співочу книгу.

У найдавніших списках основний текст нерідко розпочинається одразу ж з першого аркуша і початковий текст інформує про назву рукопису: Съ Богом починаєм Єрмолой дагматъ гласъ 1 (№ 2, МВ-50, арк. 1) або ж така інформація розпочинає зворот першого аркуша: Єрмолой твореніє Іоана Дамаскіна. Книга глаголемая Ірмолой твореніє Іоанна Дамаскіна, догматик, глас 1 (№ 17, О-17).

Важливим аспектом інформації титульного аркуша є його самоназва - Ірмолой, зрідка Єрмолой або ж грецизована форма Ірмологіон. Українські та білоруські списки, створені в Росії, іноді прибирають російську назву Ірмолог.

У заключній частині титулярія повідомляються основні вихідні дані рукопису: дата, місце створення та ім'я переписувача. Отож, українські та білоруські Ірмолої, за окремими винятками, мають вичерпні вихідні дані.

Важливе місце в осмисленні цілісного змісту Ірмолоїв та їх структурної організації займають Предословія. Здебільшого це стисле звертання переписувача ко півцем церковным (№ 734, Харків, НБ, 819158), де мова йде про сенс церковного співу та його історію, богословська й естетична оцінки, причини та умови створення кодексу, характер і зміст редагування (переважно стосовно літературного тексту) тощо. В Ірмолоях Предословія з'являються під впливом друкованих книг і досить пізно - щойно у XVIII ст.

Наприкінці Ірмолоїв іноді можна знайти вихідний літопис та післямову до співців з проханням про виправлення можливих помилок, що вказую на неперервний зв'язок з давньою традицією слов'янської та русько-українською рукописною книжністю.

У структурі основного тексту Ірмолоїв важливе місце належить різноманітним ремаркам і доповненням переписувачів. Ці записи сигналізували співцям про певні уставні особливості церковних богослужень та місце в них того чи іншого піснеспіву, способи і характер їх виконання, передають емоційну й естетичну характеристику яскравих жанрів.

В процесі свого розвитку Ірмолой виразно перетворювався у практичний посібник з нотної грамоти. Їх широке побутування в учнівському середовищі зумовило включення до кодексів додаткових текстів, нотних і без нот. Це насамперед пізніші копії популярних гимнографічних піснеспівів, які учні вписували в Ірмолої з метою вправ у написанні нотних текстів. Трапляються також духовні пісні, передовсім колядки, та ін. Серед духовних пісень в Ірмолоях часто зустрічаємо поширені в Україні духовні Ой, хто, хто Николая любить (№ 463, Q-221, арк. 170 зв., без нот), О всепітая мати з вказівкою піснь барская (№ 657, ЦДІАУЛ, Рук. 4361, арк. 100); цілий блок пісень з Боголасника знаходимо у списку НД-376 (№ 534). З нотним текстом такі пісні зустрічаються рідше - наприклад, Єй, не рік, не два (№ 596, НТШ-276, арк. 190). Трапляються й записи світських пісень: Бил мене муж (№ 457, НД-107, арк. 48 зв.), посполитиє козачиє - Меже плечей (№ 294, Син. п. 1079, на верх. оправі).

В Ірмолоях можна знайти також записи партесних композицій. Найдавніший такий зразок є в Супрасльському ірмолої 1638-1639 рр. (№ 46, БАН Литви, F-19-116, арк. 15 зв.). З інших фрагментів відзначимо триголосне Хваліте Господа (№ 489, F-271, арк. 171), партії альта і тенора Воскресенія день (№ 728, Akc. 2601, арк. 143-144), Херувимської пісні (№ 209, F-604, арк. 86а-86б).

Важливим доповненням в Ірмолоях є віршовані тексти, які разом з художнім оформленням та різноманітними формами розміщення основного тексту, збагачують естетичне наповнення пісенної нотної книги. Найчастіше такі вірші знаходяться в мініатюрах у вигляді епіграм на теми сюжетної канви. Вірші присвячувалися царю Давидові-псалмопівцю, Іоанові Дамаскіну та іншим. Більшість з них, мабуть, не є надто оригінальними - вони мандрують з рукописа в рукопис і стали надбанням широкого співочого середовища. Але окремі з них є цікавими і свідчать про неабияку поетичну майстерність їх авторів. Найчастіше вірші знадяться на фронтисписі у вихідній мініатюрі, що властиве українським стародрукам.

Опрацювання кодикологічних аспектів нотолінійних Ірмолоїв суттєво доповнює розуміння цієї проблематики на українському матеріалі і, можливо, інспірує не надто часте звернення науковців-археографів до проблематики рукописної книги.


Ірмологіон - літургійний багатожанровий нотолінійний збірник, до якого входять піснеспіви Октоїха, розділ стихир на двунадесяті празники цілого року, невеликий розділ подобних стихирам на 8 гласів, вибрані піснеспіви Великого Посту, а також Всеношної, Утрені та Літургії.

РІСУ