УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 102 відвідувачів

Теги
Церква і влада українська християнська культура іконопис церква та політика Доброчинність комуністи та Церква Києво-Печерська Лавра краєзнавство Предстоятелі Помісних Церков конфлікти автокефалія Археологія та реставрація молодь Церква і медицина вибори Президент Віктор Ющенко милосердя церква і суспільство Мазепа Голодомор Ющенко розкол в Україні педагогіка церковна журналістика шляхи єднання постать у Церкві Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора 1020-річчя Хрещення Русі УПЦ КП Священний Синод УПЦ УГКЦ Церква і політика Патріарх Алексій II секти Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони Вселенський Патріархат монастирі та храми України Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






Студентський храм, що став лікарняним

Віталій Разіцький

Серед гамірних вулиць центральної частини міста Києва на бульварі Шевченка заховався маленький острівець духовного життя - храм в ім'я святого рівноапостольного князя Володимира. Його відкриття і освячення відбулося 1 листопада 1999 року. Історія церкви має довгу історію і тісно пов'язана з сучасним Київським національним університетом імені Тараса Шевченка.

Київський університет святого Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) був створений згідно з указом російського імператора Миколая I від 15 липня 1834 року. Щоб цей освітній осередок міг збагачуватися духовно, було відкрито при навчальному закладі храм, також присвячений Хрестителю Русі. В Державному архіві Києва збереглися метричні книги університетської церкви, формулярні списки церковнослужителів, укази консисторії про служіння святкових молебнів, сповідальні і клірові записи в період 1836-1914 рр.

1841 року був відкритий медичний відділ університету, а 1848-го організована хірургічна клініка ім. В.А. Караваєва (першого декана медичного факультету). На 1883 рік припадає заснування університетської медичної клініки (сьогодні бульвар Шевченка №13 і №17), до складу якої входили хірургічна лікарняна, а також терапевтична та акушерська факультетні клініки. В Державному архіві міста Києва зберігається лист-прохання ректора університету від 31 жовтня 1878 року, адресоване настоятелю університетської церкви священику Н.А Фаворові про служіння молебня з водосвяттям з нагоди щорічного святкування Дня відкриття університету. Слід підкреслити, що під духовною опікою було не тільки навчання, але й подальша професійна діяльність студентів, зокрема медиків: всі, хто працював в університетські клініці, складали присягу на вірність службі саме в цьому храмі.

За радянських часів церкву було ліквідовано, і студенти залишилися без духовної опіки. З набуттям незалежності віруючі взялися за відродження університетського храму в ім'я святого рівноапостольного князя Володимира. Але, як виявилося, навіть у нашій православній державі це справа не проста.

З 2000 року настоятелем відновленого в приміщенні лікарні домового храму є священик Андрій Миткалик. Він з парафіянами протягом шести років намагався отримати дозвіл на будівництво церкви, звертався до районної та міської рад Києва, міністерства юстиції та керівництва Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Проте тривалий час це не давало позитивних результатів. Лише цього року православній Свято-Володимирській громаді вдалося «вибити» місце для будівництва церкви.

За порівняно невеликий час існування громади вдалося зробити чимало. Найголовніше - сформувати кістяк, що наразі нараховує близько 20 осіб (більша кількість у храмі просто не вміститься через малі розміри приміщення). Серед них переважають представники інтелігенції - медики, освітяни, науковці, військовослужбовці похилого віку, викладачі та студенти університету. Проте, на жаль, університетська молодь сьогодні не дуже прагне відвідувати богослужіння.

І в будні, і в свята храм - не порожній. Сюди постійно заходять люди поставити свічку і помолитися Богу, звернутися з різноманітними питаннями до священика і, зрештою, просто відновити душевний спокій, який нерідко руйнується життєвими проблемами сучасності. Попри зовнішню простоту і невеличкі розміри церква немов би притягує до себе людей, надає їм духовний затишок.

Серед парафіян храму багато новонавернених віруючих, які, з милості Божої, перейшли до православної віри, зокрема церкву відвідують хворі, що проходять лікування в клініці. Як священик лікарняного храму, отець Андрій рішенням адміністрації лікарні, включений до «Незалежного комітету лікарні з етикету», куди входять провідні українські спеціалісти-медики. Священик постійно проводить зустрічі і духовні бесіди з пацієнтами цього медичного закладу. Трапляється багато випадків, коли хворі висловлювали бажання прийняти хрещення: за своє п'ятирічне служіння в храмі отець Андрій охрестив близько 100 людей і повінчав 30 подружніх пар.

Як розповів отець Андрій, завдяки допомозі меценатів, до храму було придбано церковне начиння та богослужбові книги. Також вдалося побудувати арку та сходи до церкви, викласти з плитки 11-метрову доріжку, яку тривалий час міська влада просто не дозволяла побудувати. Проте одного разу місто відвідала іноземна делегація, яка разом із представниками райдержадміністрації проходила повз приміщення Свято-Володимирського храму і, побачивши болото біля його стін, поцікавилася, чому тут немає цивілізованого підходу. Після цього вийшов указ негайно вимостити до церкви стежку.

Поруч із цими невеличкими досягненнями, православна громада Свято-Володимирського храму має ще багато невирішених проблем. Основна серед них - побудова храму, адже доводиться докладати величезних зусиль, щоб переконати представників влади у важливості її появи, вести пошуки спонсорів. Своя церква є поки що мрією, за здійснення якої моляться її майбутні парафіяни та настоятель.