УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 64 відвідувачів

Теги
Митрополит Володимир (Сабодан) Президент Віктор Ющенко Археологія та реставрація Патріарх Алексій II Мазепа милосердя 1020-річчя Хрещення Русі молодь шляхи єднання Церква і медицина секти церква та політика українська християнська культура постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну Доброчинність забобони Вселенський Патріархат монастирі та храми України автокефалія вибори Ющенко Києво-Печерська Лавра педагогіка Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков розкол в Україні Голодомор Католицька Церква діаспора конфлікти комуністи та Церква церковна журналістика Священний Синод УПЦ краєзнавство УГКЦ іконопис Церква і політика УПЦ КП церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






Пересопницьке євангеліє — в Лондоні

  28 травня 2008



Факсимільне видання Пересопницького євангелія - першого відомого перекладу Святого Письма живою українською мовою отримала Британська бібліотека в Лондоні.

Пересопницьке євангеліє було написане в часи пошуку українців власної культурної, мовної та релігійної ідентичності. Під час урочистого передання цього вагомого фоліанту багато говорили про духовне відродження і роль у ньому цього Євангелія. Але воно так само є й надзвичайно важливою пам'яткою в історії української мови, та й в історії самої України.

Кожному своє

Всі присутні на церемонії 13 травня були перейняті важливістю моменту. Хтось, як директор колекцій Британської бібліотеки Роналд Мілн, радів, що колекція україністики та старовинних священних текстів поповнилася й шанованим у світі Пересопницьким євангелієм.

Директор видавництва «Адеф-Україна» Ігор Шпак - пишався технічним досягненням у підготовці й публікації цього унікального видання і думав про нові можливості наукових досліджень, адже оригінал, створений між 1556 та 1561 роками на Волині, дуже крихкий, і доступ до нього обмежено.

Архієпископ Васильківський Лука, представник Митрополита Київського і всієї України Володимира, - говорив про те, що нове видання Пересопницького євангелія покаже світу, як українці вперше почули Слово Боже рідною мовою.

Нове слово

До того, як було написано Пересопницьке євангеліє, на території сучасної України Біблія писалася й читалася старослов'янською, або ж староболгарською, мовою, якою її переклали святі Кирило і Мефодій.

Українське духовенство брало активну участь у підготовці факсимільного видання.

Написане в монастирі у Двірцях та Пересипниці, Євангеліє вперше дало можливість розуміти Новий Завіт та слова Ісуса Христа на тогочасній українській мові. Перед перекладачами стояло нелегке завдання - передати біблійний текст мовою, зрозумілою для пересічних парафіян. Академік Петро Толочко, приїхавши у Лондон на церемонію передачі фоліанта, переповів для «BBC» історію його створення.

«Два ченці Пересопницького монастиря, Михайло Саникський і Григорій Пересопницький, виконали цю величезну роботу з перекладу й переписування. І зрештою вони й зробили цю книгу, цілком оформивши її. Вони самі заявили, що роблять книжку для „лєпшего вразумленія люду" посполитого руського. Ці перекладачі справді орієнтувалися на своїх слухачів, не на якусь там літературну еліту, а на тих слухачів, які приходили до церкви. Вони начитували це Євангеліє, щоб люди навколо зрозуміли їх».

Мова для дослідників

Академік Толочко, зазначив, що Пересопницьке євангеліє є мовною пам'яткою, дуже важливою для розуміння того, як тоді говорили українці. Зокрема, там зафіксовано так зване повноголосся. Деякі слова, які підбирали перекладачі, лунають незрозуміло для сучасного носія мови, але в цьому і полягає цінність тексту.

«Скажімо, талан вони перекладали як „пеньонз", або „претор" - це „двір" - вони в дужках писали „двор радецкий, або ратуша". Під час перекладу збереглися численні церковнослов'янізми, які в українській мові є повноголосними словами. „Холодний", „здоровий", а не „хладний" чи „здравий", і так далі».

Від Мазепи до Кравчука

Пересопницьке євангеліє не вважається канонічним текстом. З того часу було здійснено багато повних перекладів Біблії на різні мови, якими послуговувалися на території сучасної України. Але воно є духовною святинею українського народу і до певної міри навіть символом державності.

Досі українці бачили Пересопницьке євангеліє заледве раз на п'ять років, коли новообраний президент складав на ньому присягу на вірність народу. Але ця історична пам'ятка побувала в руках іще одного українського діяча - гетьмана Івана Мазепи. Він передав її Переяславському собору на самому початку XVIII століття.

Пізніше Євангеліє побувало в Полтавській семінарії, Києво-Печерській Лаврі і, зрештою, після війни потрапило в Національну наукову бібліотеку імені Вернадського. Саме звідти її привозили на інавгурацію Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми та Віктора Ющенка.

Історична спадковість... і навіть деяка іронія в тому, що українські президенти, особливо перші два, присягалися на Євангелії Івана Мазепи, можливо, навіть не замислюючись про якісь історичні паралелі.

«Очевидно, вони цього й не знали, якщо їм ніхто не показав і не розказав. Але є явища, які потім уже стають над уподобаннями. Як би ми не ставилися до Мазепи, ми мусимо визнавати цей факт і говорити про нього», - зазначив Петро Толочко.

Ніже титли, ніже тії коми

Що ж собою являє факсимільне видання, видане за участі Української Православної Церкви та приватних меценатів? Фактично це книга, яка відтворює кожну риску, кожну пляму на рукописному оригіналі. Виконавчий директор видавничого дому «Адеф-Україна» Алла Істоміна каже, що відповідність книжки до оригіналу не обмежилася текстом.

«Ми намагалися максимально відтворити, передати подібність нашого факсимільного видання до оригіналу. Тому ми перебирали шість різних варіантів паперу, поки ми дібрали той, що максимально був схожий на пергамент, з тією метою, аби наше факсимільне видання повністю відповідало оригіналу навіть за своїми фізичними параметрами - мається на увазі товщина книги, її вага».

Подібні видання не розраховані на широку публіку, ні за ціною, ні за змістом. Гроші на видання збирала Церква і приватні меценати, оскільки вартість такого проекту не під силу самому видавництву. Але воно дасть дослідникам можливість широко вивчати письмову пам'ятку тих років, коли переклад слова Божого на рідну мову і захист православ'я був одним із засобів боротьби українського народу за власну ідентичність.

За матеріалами інформаційного агентства «BBC»