УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 94 відвідувачів

Теги
секти Археологія та реставрація Митрополит Володимир (Сабодан) краєзнавство Церква і влада Доброчинність 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор Вселенський Патріархат Ющенко церква і суспільство Предстоятелі Помісних Церков милосердя церковна журналістика Церква і політика молодь конфлікти Мазепа діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну педагогіка монастирі та храми України українська християнська культура автокефалія іконопис церква та політика Католицька Церква комуністи та Церква УПЦ КП вибори Патріарх Алексій II шляхи єднання Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ Церква і медицина розкол в Україні забобони постать у Церкві УГКЦ Києво-Печерська Лавра






Рейтинг@Mail.ru






Свято-Богоявленський Кременецький жіночий монастир

Андрій Волянюк 

Волинські вельможі хорунжий Данило Малиновський та чашник Лаврентій Древинський, на викуплених ними землях, у 1636р., з благословення Київського Митрополита Святителя Петра Могили, заснували Богоявленську церкву і при ній православний Братський монастир. Напочатку обитель була чоловічим монастирем, при якому діяло Богоявленське братство для захисту Православ'я від унії, що активно розповсюджувалась у той час. Братство опікувалось школою, типографією та притулком для немічних, заснованих при монастирі.

У 1701р., за сприяння Кременецького старости відступника від Православ'я князя Януша Вишневецького, стараннями єзуїтів, монастир був переданий уніатам-базиліанам. Типографія, школа та притулок припинили своє існування. Базиліани в 1725р. розпочали будівництво кам'яних будівель замість дерев'яних, звели новий 3-х поверховий корпус та церкву.

У приміщенні колишньої уніатської колегії, розташованої поблизу монастиря, стараннями Фадея Чацького був заснований польський ліцей. На прохання Адама Чарторийського, міністра закордонних справ Польщі,  у 1807 році будівлі базиліанського  Богоявленського монастиря були передані ліцею. Того ж року Богоявленський монастир було переведено в інше місце. Відтоді монастир займає зведені 1760р. Познанським воєводою Станіславом Потоцьким будівлі для монахів-реформаторів, котрих, у свою чергу, було переведено до с. Дедеркали Кременецького повіту. У 1833 році монастир закрили, після чого ці приміщення з 1836р. займала Волинська Духовна семінарія, переведена до Кременця з міста Аннопіль.

1839 року Кременецький уніатсько-базиліанський монастир було повернуто законним володарям і православні облаштували в обителі приходську церкву.

А у 1865р. в обителі відновилося іночеське життя, і з того часу вона відносилась до Загаєцького Св. Іоанна Милостивого монастиря. Згодом, у 1873р., відповідно до постанови Священного Синоду, монастир був приписаний до Дерманської Свято-Троїцької обителі. Відтоді настоятелі Дерманського монастиря (котрими були єпископи Острозькі - вікарії Волинської єпархії) стали проживати в Кременці, щоб здійснювати нагляд за церковно-навчальними закладами міста (Духовною Семінарією в т.ч.). З 1902 року єпископи Острозькі стали йменуватися Кременецькими, а Духовна семінарія була переведена до Житомира, на той час кафедрального міста Волинської губернії.

З 1880 року при монастирі відновило свою діяльність «Богоявленське Свято-Миколаївське братство», яке мало на меті утвердження православ'я та викорінення наслідків насадження католицизму та уніатства на землях Західної України.

У 1906р. Кременецька обитель набула статусу самостійного штатного монастиря I-го класу. 1919 року при монастирі, за ініціативою Кременецького єпископа Діонісія (Валединського), було засновано Волинську Духовну Консисторію та православну Духовну семінарію, котра з 1927р. отримала офіційну назву «Державна Православна Духовна Семінарія».

У 1921-1922рр. в Кременці, при Волинській Духовній Консисторії друкувалися журнали «Православна Волинь», а також «Духовний Сіяч» у 1928-1931рр. і «Церква і народ» у 1935-1938рр.

Станом на 1937р. при монастирі діяли єпархіальний свічний завод, школа псаломщиків з інтернатом, притулок для жінок Кременецького Богоявленського братства. У монастирі проживало 13 монахів.

З 1934 року в Кременецькій обителі знаходилася резиденція архієпископа Олексія (Громадського), котрий згодом був Екзархом всієї України. Митрополит Олексій був убитий 7 травня 1943р. і похований на монастирському кладовищі.

1953 року, за рішенням Священного Синоду, з благословення Святійшого Патріарха Олексія, на прохання архієпископа Панкратія, до Кременецького Богоявленського монастиря перевели монахинь із Свято-Миколаївського жіночого монастиря з села Обич Шумського району Тернопільської області. Кременецькі монахи були розселені по іншим монастирям єпархії.

Спочатку у Кременецькому Богоявленському монастирі було не більше 50-ти сестер, настоятельницею була ігуменя Зоя (Харкевич). 1955 року її змінила ігуменя Анімаіса (Малеєва). На початку 1959р. у монастирі було вже 65 сестер. Того ж року Богоявленський жіночий монастир закрили, монахинь розігнали. Більша частина сестер перебралися до Корецького Свято-Троїцького жіночого монастиря. Монастирське майно, зокрема бібліотеку, розграбовано. У Богоявленському храмі зробили спортзал, в житловому корпусі розташували лікарню, дзвіницю спалили... 

Головна Святиня монастиря Чудотворна ікона Божої Матері «Скорботна» з того часу, упродовж тридцяти років, зберігалася в Свято-Успенській Почаївській Лаврі у храмі Похвали Пресвятої Богородиці.

26 серпня 1990 року, з благословення архієпископа Тернопільського і Кременецького Лазаря (нині митрополита Сімферопольського і Кримського), стараннями і трудами о. Галактіона та інших насельників Свято-Успенської Почаївської Лаври, в Богоявленському жіночому монастирі знову затеплилася лампадка молитви сестер.

Того пам'ятного недільного дня братія Лаври, православні миряни і майбутні насельниці обителі, з Чудотворною іконою Матері Божої «Скорботна», хресним ходом пройшли із Почаєва до Кременця.

23 січня 1991 року, до рідної обителі повернулися з Корецького монастиря п'ять монахинь, серед яких була й монахиня Херувима (Бенещук). Того ж року Преосвященнішим Сергієм, єпископом Тернопільським і Кременецьким, вона була висвячена в сан ігумені та очолила 12 перших сестер-монахинь в новому монастирі.

Майже півроку сестри жили в комірчині Богоявленського собору, незважаючи на значні випробування, з молитвою трудились для відновлення обителі. Лише в липні 1991 року, ціною надзвичайних зусиль вдалося повернути частину монастирського корпусу - архирейські й настоятельські покої, частину сестринських келій, які були у володінні лікарні.

Стараннями ігумені Херувими при монастирі були відновлені ризниця, бібліотека, золотошвейна майстерня. Сестри виконують послух, працюють у підсобному господарстві і на монастирському городі та в саду. Відновлено було також і монастирську дзвіницю.

Залишивши по собі добру пам'ять, 14 лютого 1996 року, на 78-му році життя, ігуменя Херувима відійшла в життя вічне. Її могилкою, у нововідкритому монастирі, відкрилось і нове монастирське кладовище.

3 квітня того ж року, настоятелькою обителі була вибрана монахиня Маріонілла (Панасюк), котра була до того благочинною монастиря. 6 листопада матушку висвятили в сан ігумені. Сьогодні, під її керівництвом монастир продовжує відроджуватися, - зараз у ньому нараховується більше 80-ти сестер.

Божою Милістю монастирю повернуто головний житловий корпус із Свято-Миколаївським храмом, він повністю відреставрований силами сестер. Продовжуються роботи по відбудові монастирського готелю, будівництву нового корпусу. Вже діють новозбудовані просфорна, пекарня, трапезна та господарські будівлі.

Життя насельниць монастиря проходить у постійних трудах і молитві. з 28 серпня 1992р. кожного дня після завершення вечірнього Богослужіння здійснюється хресний хід.

МОНАСТИРСЬКІ ХРАМИ

Богоявленська церква - соборна, збудована 1760 року. На іконостасі над Царськими Вратами знаходилась давня благодатна ікона Матері Божої «Скорботна». У неділю, після завершення вечірньої, перед іконою служили молебень Божій Матері з акафістом. Ікону опускали і віруючі прикладалися до неї, потім відбувалося єлеєпомазування. У цьому ж храмі знаходиться ікона св. вмч. і цілителя Панталеімона з часточкою його мощей та ікони преподобних Іова і Амфілохія Почаївських із часточками мощей.

У церкві похований Преосвященний Мефодій, єпископ Острозький - настоятель монастиря.

Свято-Миколаївська церква - перебудована у 1841 році, у приміщенні колишньої базиліанської їдальні на першому поверсі головного монастирського корпусу. До 1912 року над цим храмом знаходилась ще одна церква на честь ікони Матері Божої «Скорботна». Скорботнинська церква була перебудована з великої кімнати над Свято-Миколаївською церквою в 1880 році, єпископом Острозьким Віталієм. У 1912 році стелю Свято-Миколаївського розібрали і відтоді Скорботнинський храм припинив існування, а Свято-Миколаївська церква стала двосвітньою.

Іовлевська церква - розташована в північній частині нижнього ярусу монастирської дзвіниці (на даний час проводиться реставрація храму і виготовлення нового іконостасу). У 1910 році вдова священика Марія Гнеповська пожертвувала кошти на облаштування храму.

 

Дивіться фотоальбом з Кременецького Свято-Богоявленського монастиря.