УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 230 відвідувачів

Теги
Археологія та реставрація постать у Церкві українська християнська культура Вселенський Патріархат краєзнавство Президент Віктор Ющенко педагогіка УПЦ КП конфлікти церква і суспільство іконопис Католицька Церква Священний Синод УПЦ Ющенко Предстоятелі Помісних Церков забобони Патріарх Алексій II Церква і влада Голодомор милосердя 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну секти Церква і медицина церква та політика Доброчинність Києво-Печерська Лавра шляхи єднання церковна журналістика Мазепа автокефалія розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) монастирі та храми України УГКЦ діаспора Церква і політика вибори молодь






Рейтинг@Mail.ru






Найгарніша церква Кіровограда

Наталія Сотнікова

Фото Аркадій Заднєпряний

Спасо-Преображенський собор - не лише архітектурна пам'ятка. Будівля перенесла на собі численні розрухи, проте зараз нагадує спокійне місце, де можна отримати справжню насолоду, оскільки сама атмосфера спонукає до молитви...

На подвір'ї храму зустрічає невеличкий садок з пухнастими ялинками та чарівними квітами. Постає невеличка дзвіниця у класичному стилі. А поряд - церква...

Історія створення храму досить насичена. У газеті «Голос Юга» за 1913 рік знаходимо відомості про 150-річну історію цього храму. Першими засновниками церкви, розташованої на місці сучасного храму, були старообрядці-розкольники. Нарис «Исторический очерк города Єлисаветграда» повідомляє: «Раскольники, заселявшие вблизи крепости Св.Елисаветы большие и богатые селения, как-то: Злынку, Клинцы, Калиновку и прочие, имели главное пребывание в форштадте крепости по ту сторону реки Ингула, где находились их богатые церкви с драгоценной утварью, рукописными богослужебными книгами, истреблённые впоследствии сильными пожарами. Раскольники в нашем крае составляли  из себя первое купеческое сословие и считались купцами крепости Св. Елисаветы. В ведении коменданта крепости Св. Елисаветы находились следующие раскольничьи способы: Злынка, Каменовка, Клинцы, Красный Яр, Знаменка, Николаевка, Покровское, Золотаревка. О первоначальнем пожелании раскольников селиться в пределах крепости Св. Елисаветы видно из рапорта начальству коменданта крепости Алексея Ивановича Глебова от 12 июня 1755 года...»

Таким чином стає зрозуміло, звідки в нашому краї з'явилися  уперше старообрядці. Селитися їм тут дозволило керівництво фортеці. Вже через 100 років, а саме у 1850-1860-х рр. основна маса старообрядців перейшла в православ'я. Парафіяни, прийнявши православну віру, почали передавати до нових храмів свої цінності -  утвар, ікони. Газета «Голос Юга» від 1913 року пише: «На місці, де тепер розташовано Преображенську церкву, було побудовано невеличку дерев'яну церкву, парафіянами якої спочатку були старообрядці, які потім перейшли в православ'я».

1798 року дерев'яна церква згоріла. Причина пожежі невідома. 1799-го на її місці за проектом і планом Кіндрата Парфенова було збудовано кам'яну п'ятиглаву двоповерхову церкву. На жаль, вона була спроектована неофіційно, без документації, через неточне урахування  технічних умов. Як і передбачалося, згодом церква розвалилася. Але пізніше, 1813 року, була здійснена ще одна спроба її перебудувати і освятити. Вона стала одноповерховою, трьохглавою.

До храму приїжджало багато знатних осіб, серед яких - російський імператор з родиною, який приїхав на повторне освячення 100-літнього храму. Цю подію (100-літття) описала газета «Голос  Юга»: «В церкви имеется множество икон старых мастеров. Некоторым из них насчитывается более полутораста лет. Торжественные богослужения по поводу столетия начались, съехались множество священников, ожидается прибытие архиерея...».   

2013 року Спасо-Преображенський храм святкуватиме 200-ліття свого заснування.

1965 року, в радянський період, в приміщенні Спасо-Преображенської церкви було відкрито картинну галерею. Це допомогло зберегти ії від знищення і уникнути долі Успенського собору та багатьох інших міських храмів.

З проголошенням незалежності України цей чудовий храм було повернуто віруючим і відтоді богослужіння в ньому не припиняються.