УКР РУС  


 Главная > Публикации > Мониторинг СМИ  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 135 посетителей

Теги
розкол в Україні Мазепа конфлікти 1020-річчя Хрещення Русі Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну УГКЦ Президент Віктор Ющенко Церква і політика Археологія та реставрація молодь Предстоятелі Помісних Церков церква і суспільство іконопис секти краєзнавство Священний Синод УПЦ шляхи єднання комуністи та Церква діаспора Доброчинність Католицька Церква Києво-Печерська Лавра УПЦ КП Голодомор церква та політика Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) українська християнська культура Патріарх Алексій II милосердя Церква і влада церковна журналістика монастирі та храми України педагогіка автокефалія Вселенський Патріархат забобони постать у Церкві вибори






Рейтинг@Mail.ru






«Львівська газета»: Будинок-примара



«Львівська газета», Марічка Кропива, 25 квітня, 2007

Ця історія розпочалася далекого 1946 року. Тоді Софія Паращак разом із сім'єю переїхала до Львова з Польщі.

Спершу новоприбулі мешкали наприкінці вулиці Зеленої (в районі нинішнього Сихівського мосту), втім помешкання було, м'яко кажучи, мало придатним для проживання. На площі 50 квадратних метрів жили 15 людей.

Відтак 1964 року, після того, як Софія Паращак вийшла заміж й у неї народилася дитина, тодішня міська влада запропонувала жінці відселитися в занедбаний будинок неподалік - поблизу залізничної колії.

Без документів і прописки

Сім'я так і зробила, однак з узаконенням прав на нове помешкання виникли проблеми. Софія Михайлівна зверталася в різні інстанції, втім справа так і не зрушила з місця. Тим часом будинок помаленьку зношувався, а матеріальне становище сім'ї не дозволяло зробити повноцінний ремонт - тоді у Софії Михайлівни помер син і важко захворів чоловік.

Із 1983 року жінка систематично зверталася в різні державні органи, щоб таки отримати право власності на будинок, у якому мешкала десятки років. Однак результатів так і не було - на руках пані Софія мала лише технічний паспорт помешкання на вулиці Майданній, 9. Проте, незважаючи на відсутність права власності, жінка вчасно та систематично сплачувала за всі комунальні послуги.

2003 року шквальні вітри практично зруйнували будинок пані Софії. Після цього жінка вкотре почала надсилати листи на адреси державних органів із проханням надати їй інше помешкання або принаймні відремонтували понівечений будинок. Тоді Сихівська районна адміністрація м. Львів визнала, що будівля дійсно перебуває в аварійному стані, й екс-міський голова Львова Любомир Буняк запропонував жінці стати на квартирний облік у міській раді. Коли ж Софія Михайлівна написала заяву з проханням поставити її в чергу на житло, їй відповіли, що це неможливо, оскільки сім'ї Паращак не прописано у Львові.

Тоді самотня жінка вирішила не чекати ні від кого допомоги та відремонтувати будинок, який уже фактично валився, власним коштом. Усі ремонтні робити провели згідно з технічним паспортом, розміри будинку не змінилися. Однак після того, як помешкання пані Паращак було приведено в більш-менш людський вигляд, у літньої жінки почались іще більші проблеми.

Замість паркана - цвинтарна огорожа

Поблизу де-юре незаконного житла розташована старовинна церква Пресвятої Трійці. Її парох о. Андрій Литвин подав до Сихівського суду позовну заяву від імені релігійної громади, суть якої в тому, що Софія Паращак нібито не має права проживати в зазначеному будинку. Парох запевняв: будівля, де тепер мешкає Софія Паращак, колись начебто належала якійсь освітній організації. Щоправда, жодного документа, який підтвердив би це, за словами пані Софії, він не надав.

За жінку, яка вже понад 40 років проживає в будинку, на котрий не має права власності, заступилися сусіди. Вони написала колективну заяву до Владики Гузара з проханням призупинити незаконні дії пароха церкви Пресвятої Трійці, який стверджує, що Софія Паращак заважає здійснювати йому богослужіння в храмі.

Нині жінці інкримінують незаконне самовільне будівництво. Її неодноразово(!) штрафували за це правопорушення, що заборонено законодавством. Тому на начальника інспекції Держархбудконтролю, який проводив штрафні санкції, подали скаргу до прокуратури.

Тим часом нещодавно, саме тоді, коли в Сихівському районному суді слухали справу Софії Паращак і вона мусила бути на засіданні, хтось демонтував огорожу будинку. Того ж дня жінка подала заяву в правоохоронні органи, щоб притягнути винуватих до відповідальності. Цікаво, що декілька років тому під час загострення протистояння огорожу біля будинку вже демонтовували. Тоді Софія Паращак змусила священика відновити її. Отець Андрій дав вказівку людям, які працюють на кладовищі, принести звідти огорожу та поставити навколо будинку Паращак. У заяві парафіян, які звертаються до Владики Гузара, також ідеться про те, що навколо будинку пані Софії поставили паркан із загорож, знятих фактично зі старих занедбаних могил.

Нині самотня Софія Паращак, якій скоро виповниться 66 років, просить у чиновників і Бога одного - спокійно дожити до смерті у власному помешканні. Втім якщо дії пароха із сусідньої церкви таки узаконять, літня жінка опиниться на вулиці.

для газети

о. Андрій парох церкви Пресвятої Трійці

Нашому храму вже понад 400 років, і це пам'ятка архітектури. Софія Паращак незаконно та самовільно заселилися в будинок, який раніше належав до нашої парафії. Там колись була читальня для дітей, і ми плануємо її відродити. Я не намагаюся виселити жінку на вулицю - ми неодноразово розмовляли з нею, пропонували компроміс. Так, міський голова Львова запевнив, що пані Паращак не залишиться без житла: якщо будинок повернуть у власність церкви, їй запропонують соціальне житло. Більшість того, що вона каже, - абсурд.

   











ВНИМАНИЕ! Публикации раздела "Мониторинг СМИ" не обязательно совпадают с точкой зрения редакции сайта "Православие в Украине", а являются отражением общественных событий и мнений с целью улучшения взаимопонимания и связей между Церковью и обществом. Статьи публикуются в редакции первоисточника.