УКР РУС  


 Главная > Публикации > Мониторинг СМИ  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 129 посетителей

Теги
Церква і влада розкол в Україні Патріарх Алексій II Церква і медицина милосердя Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра Приїзд Патріарха Кирила в Україну українська християнська культура Священний Синод УПЦ педагогіка УГКЦ Голодомор конфлікти церковна журналістика шляхи єднання Католицька Церква Ющенко Президент Віктор Ющенко Доброчинність Церква і політика комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) УПЦ КП іконопис Мазепа діаспора секти краєзнавство автокефалія вибори забобони Археологія та реставрація монастирі та храми України молодь постать у Церкві церква та політика церква і суспільство 1020-річчя Хрещення Русі






Рейтинг@Mail.ru






«Волинь» (Луцьк): Хлопчик переміг шість... смертей



«Волинь» (Луцьк), Алла Лісова, 15.11.2007

Восьмирічний Юра Клин за 22 дні, проведені в комі, шість разів пережив клінічну смерть.
ЗА ЗДОРОВ'Я ЮРЧИКА МОЛИЛИСЬ УСІ
     -Це було, як грім серед ясного неба. Адже досі, до шести років, син практично не хворів. І тепер, дивлячись на нього, я завжди дякую Богу, що вберіг мені Юру, бо він - моя єдина кровинка, - мама Наталія навіть через кілька місяців після страшної біди не може стримати хвилювання.
     Помовчавши, міцно пригортає сина до грудей і розповідає:
     - Завжди його оберігала, старалась постійно давати натуральні вітаміни, щоб не допустити інфекції. Торік у грудні йому зробили щеплення Манту. У місті «гуляла» епідемія грипу. Нещастя трапилось 12 лютого, коли син затемпературив. Спочатку все списали на грип - ним масово хворіли. Коли йому стало гірше, завезли в лікарню. Медики не могли зрозуміти, чому хвороба розвивається так стрімко. Коли сина поклали в реанімацію, в мене щось обірвалось - зрозуміла: справи погані.
     За лічені години хлопчику ставало все гірше і гірше. Пневмонія настільки швидко прогресувала, що він почав втрачати свідомість, змінюватися на очах. Нововолинські лікарі, зважаючи на критичний стан дитини, викликали обласних спеціалістів. «У нього відкрилась сильна пневмонія - слід негайно доправляти до Луцька», - пояснили, і вже о 24-й годині були в обласній інфекційній лікарні. Діагноз поставили невтішний: через ослаблений організм до інфекції приєднався вірус стафококу.
     - Бачила, скільки різних препаратів застосовували лікарі, а життя Юрчика на моїх очах згасало, -- пригадує Наталія і як тільки син до неї наближається, міцно пригортає його до себе. Він з перших хвилин нашої розмови примостився неподалік із своїми улюбленими машинами, але раз по раз добавляв від себе якесь слово, по-дорослому підправляв маму.
     -У четвер, - продовжила вона, - я пережила шок - у Юри відкривається зовнішня і внутрішня кровотеча, і він впадає у кому. По телефону моїм батькам повідомляють про страшну непередбачувану ситуацію, радять їхати до Луцька підтримати дочку, бо може статись найгірше... Після консиліуму лікарів чую жахливі слова: «Невідомо, чи Юра доживе до ранку». У сина практично залишився лише один процент на виживання. Я знепритомніла, а отямившись після уколів, зрозуміла, що лише Бог може нас врятувати.
     ... До Юри Наталію не впускали. Тоді вона ставала на коліна і пристрасно, й сердечно молилась. А з нею випрошували у Бога життя для сина в численних церквах і монастирях родичі, друзі, знайомі сім'ї. Навіть у школі №5 міста Нововолинська, де він навчався, однокласники разом з класним керівником починали уроки з молитви за його порятунок.
     ПОДАРУНОК МАМІ НА ВОСЬМЕ БЕРЕЗНЯ
     Медики збивались у здогадках, вишукуючи для юного важкого пацієнта лікування. До реанімації інфекційної клініки був доставлений навіть унікальний дороговартісний препарат таргоцит, але змін на краще у хворого не було. Та, вловивши мізерну стабільність у його стані, завідуючий реанімаційним відділенням обласної клінічної дитячої лікарні Олег Тацюн запропонував ризикнути і переправити Юру до них. Хвилини, проведені в дорозі, перетворились на довгі пекельні години для мами, яка не переставала просити Всевишнього допомогти добратися на місце з живим сином.
     Вже з порога хворому почали підключати усі необхідні системи інтенсивного лікування. Але хвороба не відступала: у Юри повністю була вражена ліва легеня, починала рватися легенева тканина... Для відходження рідини та крові йому вставили дренажні трубки.
     Ці двадцять два дні я провела ніби в якомусь темному тунелі, - пригадує Наталія. - Днювала і ночувала під стінами реанімації. Я навіть не уявляла, як зможу жити без свого єдиного сина. Підтримували батьки, вчителька Юри - людина надзвичайно великої доброти Тетяна Матишейко, усі педагоги на чолі з директором школи Василем Гордійчуком. А я, мов тінь, лише ходила по церквах і молилась.
     Диво сталось зненацька. Напередодні Юра пережив востаннє - шостий раз - клінічну смерть. Тоді його сердечко зупинялось тричі. Медики «завели» раз, потім - вдруге, третій раз воно «не давалось» цілих шість хвилин. Тоді в безнадії медсестра почала трусити його за ніжку і голосно казати: «Юра, не відходь. Як ми скажемо мамі, що тебе вже немає?» Хлопчик ніби почув ці відчайдушні благання.
     Події тієї переломної ночі добре пам'ятає і Наталія. Досі вона не може пояснити, що з нею відбувалось: тільки закрила очі - і поринула в сон, чітко побачила, як над сином схилилися люди в білих халатах, як вони бігають і метушаться. Після того все розвіялось - і на душі стало легко. А зранку їй розповіли про ту неспокійну ніч у реанімації, яку вона уві сні бачила.
     - Пригадую, якогось дня в лікарні раптом поруч пробіг хлопчик Юриного віку і голосно закричав «мамо»! Я думала, що в мене розірветься в той момент серце, бо мені вчувся голос сина. Коли відійшла, пішла на вечірню, а тоді попросилася до Юри. Читала при ньому молитви, розмовляла. І після уколу в якийсь момент (о диво!) здалось, що Юра ворухнув брівками. Спочатку подумала, що це від стресу щось мені ввижається. Але він вдруге поворушив брівками. Я поклала свій палець у його виснажену хворобою ручку - і він його стиснув. Я була найщасливішою на світі! А на саме Восьме березня син зробив мені неоціненний подарунок - промовив слово «мама».
     ЮРА БАЧИВ БОГА І АНГЕЛІВ
     Наступного дня і в реанімаційному відділенні було свято. Хоч ослаблений організм хлопчика виходив з кризи дуже повільно, покращення вже було помітне. Від годування через зонд почали переходити на нормальне. Але як тільки Юру перевели у звичайну палату, в нього сталося нове ускладнення: мікроінсульт лівої частини тіла. І він знов на місяць повернувся в реанімацію.
     - Було непросто, - говорить Наталія, - щодня на лікування Юри витрачалось від ста до тисячі гривень. Але люди не залишили нас наодинці з бідою. Гроші здавали і родичі, і сусіди, і мої та мамині колеги, і вчителі, й техпрацівники. Навіть учні - і ті, економлячи на своїх сніданках, просили передати свої кишенькові для порятунку Юри. Та й навіть зовсім незнайомі люди з Нововолинська, які почули про незвичний випадок, підтримували матеріально. Я їм хочу подякувати ще раз через газету.
     День 26 травня, коли Юра виписався з лікарні, став другим його днем народження. Фактично хлопчина заново починав вчитися ходити і по-новому сприймати світ. Поволі, спілкуючись з ровесниками, повертався до нормального життя. Юра найбільше любить кататися на велосипеді. Мама каже, що він ніби подорослішав, став розсудливішим і врівноваженішим.
     Сталася ще одна дивина - він перестав заїкатися. Цю ваду мав до хвороби. Але і мама, і бабуся намагалися контролювати кожен крок хлопчика, використати будь-яку нагоду для зміцнення його імунітету, покращення здоров'я. Використовували різноманітні трав'яні ванни, спеціальні креми, побували на оздоровленні у Криму...
     ... У якийсь момент, коли ми з Наталією розмовляли, Юра залишив свої ігри і якось непомітно біля нас всівся, підтримуючи своїми пальчиками аркуші мого блокнота, аби не загинались. Ніби прочитавши мої думки, почав розповідати:
     - Я був на небі. Мене там нічого не боліло. Там все дуже біле і гарне. Там багато красивих білих ангелів з крилами...- І, помовчавши, додав: - Я спочатку хотів там лишитись, але коли побачив, як моя мама сильно плаче, я вирішив повернутися назад.
     І вже зовсім недавно, зайшовши з бабусею на поминальну службу в церкву, Юра, глянувши на одну з ікон, мовив:
     - Я таку вже бачив на небесах!
     Бабуся міцно пригорнула онука до себе...

   











ВНИМАНИЕ! Публикации раздела "Мониторинг СМИ" не обязательно совпадают с точкой зрения редакции сайта "Православие в Украине", а являются отражением общественных событий и мнений с целью улучшения взаимопонимания и связей между Церковью и обществом. Статьи публикуются в редакции первоисточника.