УКР РУС  


 Главная > Публикации > Мониторинг СМИ  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 242 посетителей

Теги
Церква і влада розкол в Україні конфлікти вибори 1020-річчя Хрещення Русі Священний Синод УПЦ УПЦ КП Католицька Церква Церква і політика Мазепа секти церква та політика забобони Предстоятелі Помісних Церков комуністи та Церква діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) милосердя іконопис Президент Віктор Ющенко молодь Патріарх Алексій II Києво-Печерська Лавра церковна журналістика Археологія та реставрація Доброчинність автокефалія шляхи єднання Голодомор УГКЦ монастирі та храми України краєзнавство постать у Церкві церква і суспільство Церква і медицина Вселенський Патріархат педагогіка українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






«Релiгiєзнавство в Українi»: Бізнес-комунікації в новітніх релігійних течіях: проблема громадського та законодавчого контролю



«Релiгiєзнавство в Українi», 2007-11-21

Зазвичай церкви дотримуються високих моральних вимог до своєї діяльності і не використовують незаконних та аморальних методів впливу на людей. Але в нашому законодавстві існують певні сфери невизначеності або перехідні, суміжні зони які дозволяють деяким несумлінним організаціям, що діють в релігійному полі України, завдавати шкоду людям і суспільству.
      Більшість з таких проблемних організацій належить до нових нетрадиційних церков або сект. Це зона підвищеного ризику в релігійному полі України. Вони так само, як і комерційні організації ведуть себе на певному ринку збуту своїх товарів або послуг занадто активно і навіть агресивно. Не адаптовані до українського суспільства неорелігії, що спираються на організаційну, фінансову і моральну підтримку своїх закордонних центрів, діють подекуди на свій розсуд і кидають виклик існуючому стану речей. Перш за все тому, що суспільство не встановило дійового контролю за їх рішучою і нестабільною діяльністю. Існуючі громадські організації не пристосувались до їх стилю і методів. На все потрібен час і взаємопорозуміння.
      В Україні до неорелігій відносять, за даними Державного департаменту у справах релігій, більше 1 тис. громад, що становить біля 4,5% в загальній релігійній мережі. Як відмічають фахівці, "при існуючих темпах приросту кількість новітніх релігійних організацій в найближчій перспективі прогнозується в межах 5% від загальної релігійної мережі». Щодо релігійних організацій "деструктивного характеру і спрямування», то після відомих подій з Білим Братством Державний комітет України у справах релігій відносився дуже прискіпливо до їх реєстрації. "Цю традицію продовжує і нинішній Державний департамент у справах релігій», - звітував І.В. Бондарчук у серпні 2006 р. .
Яку політику буде проводити новий Державний комітет України у справах релігій і міграцій покаже час. Але нагальною потребою було і залишається "пріоритетними завданнями»: по-перше "створення інформаційного банку даних про діяльність деструктивних культів за кордоном», адже більшість НТР народжується саме там і бажано знати їх "історію» ще до реєстрації у нас і по-друге - "всебічне вивчення неорелігій, які поширюються в Україні» .
      Вивченню деяких аспектів зазначеної вище проблеми і присвячено наше дослідження.
Комунікаційні збурення в громадській і соціальній сферах, конфліктні ситуації, як це не парадоксально, бажанні для існування і утвердження нових релігійних течій. Такі скандальні дії і відповідні інформаційні потоки стають безкоштовною рекламою їх діяльності у ЗМІ. Дуже часто - це чітко продумані і організовані піар-акції.
      Внутрішнє релігійне життя, як це склалося в українській практиці, вважається недоторканим для держави, для секулярної влади, хоча буква і дух закону передбачають можливість такого втручання. Але ж відомо з теорії і практики управління, що у сучасному відкритому суспільстві зовнішні комунікації, а відтак і прояви діяльності, являються продовженням внутрішніх. Справедливо і зворотне: внутрішні комунікації взаємопов'язані певним чином із зовнішнім впливом, зовнішніми комунікаціями. Вплив і певний тиск зовнішнього оточення релігійних організацій постійно зростає. Міняються лише його форми і прояви відповідно до домінуючої соціальної системи суспільства. В давні часи - відносно закритого суспільства, а зараз - суспільства певної країни і глобального суспільства.
Одначе цей зв'язок не зовсім однозначно детерміновано. Більш того, якщо суспільство, навіть не дуже прозоре українське, досить успішно контролює діяльність бізнес-структур, інших неприбуткових організацій, то контроль за діяльністю релігійних організацій зазвичай неефективний. Відомий класичний приклад антисуспільної і терористичної діяльності "Аум-Синрікьо» в Японії. В цій країні існує напрочуд успішний контроль за діяльністю будь яких організацій, в тому числі кримінальних. Проте виявилось, що лише релігійні по формі організації можуть цілком таємно організувати і реалізувати масштабний терористичний акт, або дійові акції непокори.
      Ще складнішою стає ситуація, коли релігійні за формою організації використовують як прикриття для комерційних або політичних інтересів.
      Кожна нова релігія відбувається як конкурентноздатна у своїй сфері діяльності організація. Проте певна частина з них ставить на перший план не задоволення релігійних потреб віруючих, а використання віруючих як джерело доходу. Тут віддається пріоритет не духовному росту і етичному становленню людини, а сучасним бізнес-технологіям. Деякі новітні релігійні течії відбуваються як бізнес-проекти - у повному розумінні цього слова.
      Ініціативна група на чолі з активним лідером, що створює нову релігійну організацію, вибирає певний "релігійний продукт», детально визначається з цільовою аудиторією, як це роблять зазвичай дослідники ринку збуту певного товару або послуги. Далі скрупульозно вивчаються людські потреби і роздмухують цікавість і інтерес до певного "інноваційного товару» за допомогою замовних соціологічних досліджень і маркетингових комунікацій, визначаються з технологією і послідовністю кроків на період становлення нової релігійної течії, підбираються і підготовлюються кадри організаторів-менеджерів і пропагандистів-піарщіків, прораховуються можливі ризики і визначаються заходи для їх мінімізації, підбивається баланс витрат і доходів тощо. Разом з тим заохочуються зовнішні інвестори, спонсори і меценати, які потім отримають певний прибуток або розширять свій електорат.
      Клієнтами, споживачами своєрідного релігійного продукту стають люди, які мають певні нереалізовані потреби. Це об'єктивно. Так діють більшість євангелістів, харизматів тощо. Проте не може бути виправдана ситуація, коли створюють організації для відвертого здирництва за допомогою задоволення фантомних потреб, як то: воскресіння людей. Тут, як правило, людина хапається за останню можливість.
      Такі скорботні й інтимні проблеми, що виникли внаслідок певної сімейної трагедії і принесли нестерпний біль, цинічно використовує Г. Грабовий - керівник так званого "Фонду Григорія Грабового». Цей неорелігійний по змісту і деструктивний по формі культ відбувся протягом десяти років як високоприбутковий бізнес-проект. Ініціативна група на чолі з Грабовим, що створювала нову релігійну організацію, вибрала безпрограшний "релігійний продукт», - людське горе. Його побудований за законами агресивного бізнесу ‘Фонд Григорія Грабового' використовує зазвичай розповсюджений на нецивілізованому ринку агресивний маркетинговий підхід, коли потенційному покупцю нав'язують непотрібний або шкідливий товар чи послугу. Замість заспокоєння і співчуття людині, яка опинилася у біді, чим зазвичай займаються релігійні організації, Г. Грабовий і його послідовники напроти роздмухують лихо, а потім шахрайські примушують людину платити великі гроші за неіснуючу "послугу».
      'Фонд Григорія Грабового' використовував, як визначилися правоохоронні органи, шахрайські методи для досягнення своєї мети. Грабовий став публічно звертатися через засоби масової інформації до людей, що втратили близьких, з обіцянками воскресити умерлих і вилікувати невиліковні хвороби. Згодом Грабовий створив добре продуману схему здирства, збираючи по 2 тис. крб. з особи за участь у семінарі, а за індивідуальні заняття - 39 тис. 100 російських крб. На лекції Грабового приходили від 200 до 300 людей .
      6 квітня 2006 р. було затримано голову деструктивного культу Григорія Грабового, який обвинувачується у шахрайстві в особо великому розмірі. Карна справа була порушена прокуратурою за фактом шахрайських дій працівників ‘Фонду Григорія Грабового'. 15 червня 2006 р. Г.Грабовому також пред'явлено звинувачення за фактами крадіжки грошових коштів громадян під виглядом ‘воскресіння' загиблих родичів потерпілих або зцілення їх від тяжких захворювань. Всього Грабовий звинувачується за 11 епізодами» .
      Відомо, що серед потерпілих є і українці. Зокрема Г.Грабовий пообіцяв 67-річній мешканці Черкас воскресити її сина, який помер у 2001 р. і узяв 23 листопада 2005 р. за свої "послуги» 118 тис. рублів ($4,45 тис) .
      В середньому за уявне воскресіння померлого родича група Грабового отримувала більше тисячі доларів. Перед цим потрібно ще пройти тренінги, що дорого коштують, а якщо той, хто звернувся за допомогою ще й палить - ще платний спеціальний курс. Для доказу чуда, що відбулося, Г. Грабовий пред'являє лише папери - нотаріально завіренні свідоцтва родичів, які нібито воскресли за його допомогою. Хоча насправді відомо, що жоден ‘воскреслий' не повернувся у сім'ю. Свідоцтва родичів фіксують не факт воскресіння з мертвих, а сприйняття і очікування людей, їх відчайдушні бажання.
Разом з тим Григорій Грабовий свою сферу діяльності розповсюдив і на Україну. В Києві регулярно проводять семінари-тренінги за його методикою. Сплеск активності було проявлено відразу після арешту Г. Грабового в Росії. Вже через два тижні, а саме 30.06.2006 р. масово в поштових скриньках було розкидано листівки без вказаної вихідної адреси під назвою "Учение Григория Грабового «О спасении и гармоничном развитии»«.
      В листівці рекламуються існуючі і вигадані наукові звання Г. Грабового і науково подібно запевняється, що він "створив прості і ефективні методи, наслідуючи яким та передаючи знання о технологіях макроспасіння, кожна людина може самостійно із своєї свідомості керувати будь-якими подіями і відновлювати своє здоров'я». Також рекламуються стоси праць Григорія Грабового, де "представлені документальні свідоцтва стовідсотковості підтверджень передбачень отриманих Григорієм Грабовим за допомогою свого яснобачення».
      Найчастіше новоявлений місія для підтвердження своїх надприродних здібностей посилається на "воскресіння» Бориса Пилипчика, колишнього міліціонера з села Нова Синявка Хмельницької області. Останній - людина з певними психічними проблемами. Під час важкої хвороби йому здалося, що він вмер, а потім повернувся з того світу. Проте Пилипчик категорично заперечує, що його врятував саме Г.Грабовий і він звинувачує його у обмані. Лікарі ж місцевої поліклініки кажуть, що Борис Пилипчик дійсно три роки тому лікувався і тоді в якийсь момент на кілька хвилин знепритомнів. Але він не вмирав і загрози його життю не було. Г.Грабовий активно використовує "воскресіння» Б. Пилипчика у своїй рекламній і пропагандистській кампанії .
      Критик Г.Грабового Олексій Сосєдов слушно наголошує, що "Г.Грабовий грає на найчутливіших людських почуттях, - на бажаннях повернути назавжди втраченого: молодість старої людини, померлу кохану людину, або дитину, яка загинула (як у матерів Беслану). Він запевняє, що може вернути тих, кого вернути уже не можна. Відтак виникає віра в чудо, яка витісняє відчай, дає певне полегшення» .
Люди, які бували включені в орбіту діяльності Григорія Грабового свідчать, що його прибічники йшли на самий витончений обман, щоб запевнити людей, які повірили їм, у те, що ті не дарма віддали свої збереження. Так жінці, що втратила любиму доньку, об'явили, що її Люба воскресла, але зараз вона виглядає не зовсім так, як раніше. "Їй показали фото моделі с рекламного щита і сказали, що це - її воскресла донька, - говорить Сергій Ковальов з Ростовської області. - Бідна жінка стала постійно ходити до цього плакату, розмовляти з зображенням'. Іншій клієнтці Г.Грабового було сказано, що могильний хробак і є її воскреслий син, що сеанс воскрешення пройшов успішно, і дитина стала хробаком, вступив в одну з початкових стадій переродження'« .
      Ключову справу у викритті шахрая у релігії зробив відомий дослідник релігійних містифікацій журналіст Володимир Ворсобін. Своє розслідування він почав з особистої зустрічі з Грабовим. Приніс йому фоторобот неіснуючої людини і попросив його воскресити. Бажання журналіста було виконано практично відразу - всього за одну тисячу євро. Ця зафіксована подія стала приводом для арешту шахрая. Під час допиту і очної ставки з В. Ворсобіним Грабовий, що виглядав до цього впевнено, дуже змінився в обличчі. "Це був страх і розгубленість, - розказує Владимир Ворсобін. - Саме смішне, що Григорій Петрович говорить, що все бачить. Мене це завжди забавляло. Он говорить: ‘Я все бачу, все знаю наперед'. Він - бог, він знає наперед, що буде і що відбувається зараз, але в його очах читалося, що цього він не передбачив. Те, що відбулося, для нього - великий, великий сюрприз» .
До своєрідного захисту вдалися винахідливі послідовники Г. Грабового. Вони направили Патріарху Московському і всієї Русі Олексію II листа з вимогою канонізувати сектанта. Лист підписано 60 учасниками конференції ‘Теорія і практика воскресіння. Погляд науки і релігії на учення Григорія Грабового», що проходила у Новосибірську. У листі йдеться: "Просимо Вас провести канонізацію Грабового Григорія Петровича 14 листопада 1963 року народження у якості святого при житті. Ми віримо в те, що Григорій Грабовий - друге пришестя господа бога Ісуса Христа і все його результати діяльності, прозріння, пророцтва, проповіді і праці про загальне воскрешення і вічності життя являються християнськими чудесами і знаменнями, які приводять людину до віри християнської». "До даного явища можна відноситися як до курйозу', - прокоментував дії прихильників Грабового настоятель собору святого князя Олександра Невського в Новосибірську протоієрей Олександр Новопашин» .
      Але з точки зору ‘Фонду Григорія Грабового' це дуже виважений та дієвий крок. Перш за все це ще один вдалий рекламний хід псевдорелігійного бізнес-угрупування.
      Проте інтереси Грабового не обмежуються Росією. Це і "воскреслий» міліціонер з Вінниччини, і семінари, що їх регулярно проводять його послідовники у престижних готелях Києва. Але ж не всі люди, послідовники Г.Грабового, доведені до відчаю. Серед двох тисяч киян, які відвідують семінари, що їх проводить Сергій Євстаф'єв та інші помічники нового "месії» багато і поміркованих людей. Певно їх цікавлять бізнес-технології маніпулювання людською свідомістю.
      У віровченні Г.Грабового активно проявляється віра у реінкарнацію. Відомо, що поле релігійних пошуків у нас добре проросло "орієнталістичними рослинами». Починаючи від О.Блаватської і послідовників релігійної теорії Реріха аж до кришнаїтів, неоязичників і Білого Братства. І в цьому плані релігійне угруповання Г.Грабового розвивається за логікою і за прототипом Білого Братства. Разом із тим тут також присутні практики діанетики і технології сучасного менеджменту.
      Засновнику сайєнтології Лафайетту Рональду Хаббарду, як відомо, приписують фразу: ‘Якщо хочеш розбагатіти - створи релігію'. Таким шляхом пішов декілька років тому український іммігрант і Олег Моленко, який у Канаді створив нову церкву - Іоанна Богослова. Він звернувся перш за все до заможних людей. Якщо говорити мовою маркетингу, його цільовою групою став середній клас. Серед російськомовної діаспори у Канаді, а незабаром і у США церква Іоанна Богослова була прийнята ‘на ура'. Типовий портрет представника церкви Іоанна Богослова, за свідченням дослідників, - це респектабельного вигляду мужчина середніх років у дорогому костюмі. Він займає чималу посаду в транснаціональній корпорації. Зазвичай паства, як і в інших протестантських і неопротестантських громадах жертвує десяту частину своїх доходів, а ті, хто бажає - і весь прибуток. А ось відмінне, що може характеризувати їх як секту: шлюб слід брати лише з адептами своєї ж віри. Головне ж: ні у якому разі не можна відвідувати храми і монастирі православної церкви. Її Моленко вважає ‘ворогом Бога, віри, церкви і усього святого'.
Згодом ‘боже слово' у виконанні Моленко почули у Європі: була започаткована громада у Німеччині. Приведемо деякі з відповідей отця Олега своїй пастві: ‘Один істинний християнин (під ними розуміються виключно члени церкви Іоанна Богослова. - Авт.) дорожче перед Богом, ніж цілі народи магометан або язичників'. І навіть: "Біла раса панує над семітами і хамітами, і іншими...». У сусідній з нами Росії б'ють на сполох, тому що півроку тому Олег Моленко почав освоєння російських просторів. Один з його найбільш вірних помічників Лоренцо Слюсарєв прибув у Москву. В Росії і так багато своїх деструктивних культів (у США - біля 3 тисяч, в Італії їх не більше 400). А тут ще одна - добре організована, з чіткими цілями, чималими грошима. А тому надзвичайно небезпечна .
      Як церква Іоанна Богослова, яка очолюється активним українцем Олегом Моленко проявить себе в Україні, покаже час. Але практика свідчить, що отримавши базу в Росії, більшість НТР легко перекидаються і в Україну.
      Сьогодні усе ширше розвивається так званий світ онлайн у віртуальному інтернет-просторі, і, відповідно, "релігія онлайн». "Більша частина людей у сьогоднішньому світі бере участь у реальних богослужіннях рідше, ніж в онлайнових чатах і відеоконференціях. До Мережі звертаються зазвичай частіше, ніж до Біблії або буддійських сур. При цьому притаманна Інтернету анонімність в багатьох випадках робить віртуальне спілкування людини з будь ким більш ‘інтимним' і бажаним для нього, ніж звичайна сповідь чи публічна молитва. Відтак "нове століття породжує нові релігійні прояви і нові форми існування церкви. І принципово невірним було б уявлення про громадян всесвітньої інфокомунікаційної території як про людей абсолютно невіруючих і атеїстичних ледь не до войовничості. Жителям глобальної мережі в масі своїй притаманне вірити, але їх віра і їх духовність формуються насамперед самою Мережею' .
      Проте їх вірування не мають звичайної для традиційних релігій визначеності і монолітності. Перед ведуть синкретичні вірування, політеїзм.
      Разом із тим у самій Мережі церкви знаходять нові можливості комунікацій з людьми і досить незвичайні форми і методи впливу на людей. Так англійський теолог Девід Гордон у своїй роботі ‘Релігія й Інтернет' відмічає, що відкритий доступ до релігійної інформації сприяє розвитку релігій, в основі котрих полягає не догма, а особистісне відношення до божественного начала. Пошук інформації в Інтернеті вони прирівнюють до пошуку істини. У цьому зв'язку більшість представників релігійного фундаменталізму виражають занепокоєність, яка переростає у протест проти необмеженої свободи вибору із множини існуючих в Мережі віровчень, що їх представляє Інтернет кожному індивідууму. На їх думку, така свобода неодмінно приведе до деградації і повного зникнення у суспільстві релігійних почуттів .
Спекуляції на релігійності і релігійній тематиці приносять великі прибутки. Провідну роль тут відіграють засоби масової інформації. Митці, наприклад, намагаються запропонувати якісь скандальні сенсації, які залюбки розповсюдили б у пресі і на телебаченні для масової публіки.. тоді кореспондент у захваті сповіщає, що "До Москви приїхав британець Демієн Хірст - самий скандальний і комерційно успішний сучасний художник у світі. На виставці ‘Нова релігія' давно любимий художником похмурий католицький кітч відсунуто прагматичним протестантським мінімалізмом. Від першого, правда, залишилося декілька вражаючих реліквій. Наприклад, анатомічно достовірне срібне серце, що утикане бритвеними лезами і голками від шприців. І срібний же череп, що належав 12-літній дитині, у якої нові зуби ще не остаточно витіснили молочні. Прототип для свого об'єкту художник купив на інтернет-аукціоні eBay. Кривавим виглядає і розп'яття, складене із фотографій ‘язв Христових' - слідок від тернового вінця, цвяхів, які пронизали ступні і руки розп'ятого. А в центрі поміщена фотографія операції на серці» .
Більшу частину експозиції складають друковані сучасними технічними засобами копії (прінти), на яких основні поняття і персонажі християнства проілюстровані Дэміеном Хірстом за допомогою усіляких медикаментів. Відправним пунктом для асоціативного ряду слугувала подібність облатки для причастя з таблеткою аспірину.
      "Простіше за все звинуватити ‘Нову релігію' Деміена Хірста у, м'яко кажучи, нешанобливому відношенні до християнства. Проте художник, - пише з апломбом журнал "Коммерсантъ» (сам факт звертання комерційного журналу до такої теми показовий - С), - схоже, відноситься до релігії куди серйозніше, ніж може показатися на перший погляд. ‘Нова релігія' - з'ясування того, чим насправді можуть оказатися євангельські символи для сучасної людини. Медикаменти і в правду самий очевидний, але такий символ віри, що має подвійний смисл, тим більш що більшість ліків, що фігурують у роботах, - це знеболюючі, жарознижуючі і транквілізатори». Взагалі, - як наголошує кореспондент, - "Демієн Хірт у черговий раз задає вічні питання. Причому робить це з такою віртуозною парадоксальністю, що чергові відповіді, що напрошуються, типа ‘релігія - це опіум для народу' відпадають самі собою» .
      На добре організовану і вдало проведену піар-акцію відгукуються, щоб не пасти задніх, і інші видання: "Експозицію самого дорогого художника сучасності Демієна Хірста скупили повністю ще до відкриття виставки у Москві. Виставка Хірста представлена під назвою ‘Нова релігія'. Її експонати представляли собою 40 графічних робіт і декілька скульптурних об'єктів (череп, хрест, облатки від ліків), в яких так чи інакше обігруються релігійні мотиви» .
      "Хірста взагалі можна звинуватити в кощунстві,- пише Олександр Панов з "Культури». Можна було б подумати, що він виступає з позиції церкви, захищає традиційну релігію. Але ні його завдання показати, як сучасне мистецтво "штурмує сакральні простори». "Іронія уходить із сучасного мистецтва, постмодерністські пастіші вийшли з моди, художник сьогодні намагається пробитися до першооснов буття». Намагання Хірста поводитись серйозно і критично у просторах сакрального начебто бережно оберігає ці назавжди рухнувши першооснови. Тому ‘нова серйозність', що декларується, сама собою приводить до ‘нової релігійності'«, - запевняє автор-культуролог .
      Ще одна кореспондентка звернула увагу на те, що Хірст розбив останні надії людства на безсмертя - науку и релігію. Зробив він це просто - проводячи між ними паралель, дійсно правомірну, адже атеїсти і віруючі однаково бояться вмерти. Облатка, яку дають на причасті, нагадала художнику парацетамол не тільки по формі, але й по суті .
      Сучасна розбещена публіка звикла сприймати серйозні речі легко, за допомогою шоу. І якщо якась подія не має скандальності і не подається за допомогою ноуменів, вона, зазвичай, не знайде свого адресата.
      А завзята кореспондентка Жанна Васильєва пише явно з чужих слів про художника-провокатора: "44 прінта, дерев'яний хрест, який вкладено пігулками, капсулами і іншими пілюлями, дитячий череп із срібла, металеве серце, яке утикане голками і лезами бритв, плюс виточена з мармуру гігантська пігулка парацетамолу - так, говорять, на думку Хірста, виглядає олтар сучасної віри. Легкість, з якою він зіштовхує тілесну неміч і хворі людини, його напівдитячу віру у всемогутність пілюль і високі філософські роздуми, захоплює» .
      Самовпевнені кореспонденти, які вперше почули про Д. Хірста, з чужих слів, завзято і, навіть з захопленням, змагаються у вихвалянні чергового ідола глобалізованої культури.
І можна сподіватися, що модна публіка, яка вважає себе культурною, не обмине цей скандальний захід. Глобалізований світ вимагає і отримує нову релігійність у параметрах нових комунікаційних технологій.
Дійсно, сучасна ділова людина вже не поспішає шукати Бога у релігійних організаціях. Його "доставляють» йому додому по Інтернету і з вранішніми газетами. В обідню перерву він познайомиться з "найважливішими» релігійними подіями поруч із новинами бізнесу у своєму професійному журналі. Відтак, сприйняття релігії буде відповідним.

Джерело:
лігійна свобода. Законодавство України «Про свободу совісті та релігійні організації»: європейські стандарти та українські реалії. Науковий щорічник. За загальною редакцією А.Колодного (гол. ред.)., М.Бабія, Л.Филипович. - К., 2007. - 146 с. - ( № 11. ). - (Моя стаття: "Бізнес-комунікації в новітніх релігійних течіях: проблема громадського та законодавчого контролю» - С.132-138).

Свистунов Сергій Вікторович
Інститут філософії Національної Академії наук України
Старший науковий співробітник відділу філософії релігії Відділення релігієзнавства
Кандидат філософських наук, доцент

   











ВНИМАНИЕ! Публикации раздела "Мониторинг СМИ" не обязательно совпадают с точкой зрения редакции сайта "Православие в Украине", а являются отражением общественных событий и мнений с целью улучшения взаимопонимания и связей между Церковью и обществом. Статьи публикуются в редакции первоисточника.