УКР РУС  


 Главная > Публикации > Мониторинг СМИ  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 205 посетителей

Теги
секти Митрополит Володимир (Сабодан) Голодомор Ющенко Патріарх Алексій II Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра іконопис Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі постать у Церкві діаспора шляхи єднання милосердя церковна журналістика Предстоятелі Помісних Церков забобони українська християнська культура церква та політика комуністи та Церква Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко Церква і політика УГКЦ краєзнавство Доброчинність конфлікти молодь монастирі та храми України Церква і влада Церква і медицина церква і суспільство УПЦ КП педагогіка Священний Синод УПЦ вибори розкол в Україні Археологія та реставрація автокефалія Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






«Хрещатик» (Київ): Як медом намазав. Микола Журавель у галереї A-House



«Хрещатик» (Київ), Наталія Коваленко, 19.03.08

Завтра у столичній галереї A-House відкриють експозицію "Повернення додому" киянина Миколи Журавля. Повернутися у світ дитинства художникові вдалося із заходом у давньоруський живопис та технологію виготовлення вуликів.


"Повернення додому" в разі Миколи Журавля варто розуміти не тільки буквально. Додому - це насамперед у майстерню, в затишний обжитий світ традиційного живопису. Хоча з інсталяціями, головним героєм яких був вулик, художник явно не має наміру поривати: на полотні ні-ні та й промайне контур бджоли, візерунок, що нагадує стільники, або чаша з медом. А втім, річ не тільки в цих маленьких цитатах-підморгуваннях - і без них нескладно здогадатися, що в живопис Микола Журавель повернувся з улюбленою бджолиною темою. Саме вона в новому циклі задає тон: якби не було цих зашифрованих вуликів і стільників, навряд чи з'явилися б на полотні Богородиця, велосипеди, корови, єгипетські піраміди або дитячі кубики.


Власне, дивуватися немає чого: вулик для Миколи Журавля - такий же ідеальний спосіб організації простору, як піраміда чи храм. За тими самими законами абсолютної гармонії побудовано і світ дитинства у спогадах художника: форму материнської долоні тут обов'язково повторить вигин річки, колесо велосипеда перегукнеться з круглою серцевиною ромашки, а колірну гаму ока продублюють хмара або риба. Персональних спогадів у циклі майже немає - Миколі Журавлю цікавіше не те, що він бачив у дитинстві, а те, як бачив. Дорослому цей світ, напевно, видасться хаотичним, але в дитячої оптики свої закони - повертатися до себе крізь нашарування часів для Миколи Журавля означає ще й навчитися бачити не предмети, а частини предметів, не людей, а очі й руки, не свій кулачок, а рожеву пляму, крізь котру можна дивитися на світло.


Звідси й улюблені художником деформації пропорцій - лікоть чи долоня в "Поверненні додому" майже завжди виявляються більше людського обличчя або будинку. Ще активніше цей принцип працює, коли на передній план виходять фігури матері чи батька. За задумом циклу, це і є ключовий момент: внутрішня логіка цілого сама диктує звернутися до ікони, де фігура святого не просто у багато разів більша за місто на задньому плані - сам Миколай або Михаїл своєю присутністю ніби закликає це місто до життя. Батьківські обличчя в Миколи Журавля так само малоіндивідуалізовані, як усі інші деталі циклу: їхні портрети виписані за лекалами рубльовської "Трійці" і оточені - хто б сумнівався - німбом бджолиного рою. Щоб повернутися до самого себе, більше, якщо вірити Миколі Журавлю, нічого й не потрібно.

   











ВНИМАНИЕ! Публикации раздела "Мониторинг СМИ" не обязательно совпадают с точкой зрения редакции сайта "Православие в Украине", а являются отражением общественных событий и мнений с целью улучшения взаимопонимания и связей между Церковью и обществом. Статьи публикуются в редакции первоисточника.