УКР РУС  


 Главная > Публикации > Мониторинг СМИ  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 178 посетителей

Теги
1020-річчя Хрещення Русі Мазепа Києво-Печерська Лавра секти іконопис Церква і влада постать у Церкві Голодомор церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) Католицька Церква церковна журналістика діаспора УПЦ КП українська християнська культура комуністи та Церква автокефалія милосердя Предстоятелі Помісних Церков вибори Патріарх Алексій II церква і суспільство краєзнавство УГКЦ Ющенко Президент Віктор Ющенко шляхи єднання педагогіка Священний Синод УПЦ Церква і медицина Церква і політика Вселенський Патріархат Приїзд Патріарха Кирила в Україну Археологія та реставрація конфлікти забобони Доброчинність молодь монастирі та храми України розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






«Голос України»: Храм без жодного гвіздка



«Голос України», Євген Цимбалюк, Олександра Юркова, 05.09.08 

 

Свято-Покровська церква в селі Добрятин Млинівського району збудована без жодного металевого гвіздка. Дата її народження загубилася в часі. Навіть відомий дослідник історії Микола Теодорович ще у ХІХ столітті ніяк не міг з'ясувати, коли її зведено, тож в «Історико-статистичному описі церков та приходів Волинської єпархії» записав, що вона належить до козацької доби. Як імовірне підтвердження - два кам'яні козацькі хрести за десяток метрів від церкви.

- Таких храмових будівель в Україні одиниці, - каже Добрятинський сільський голова Степан Лозовий, який до того ж є літописцем села. - На мою думку, доцільно було б добрятинську церкву як одну з найстаріших на Рівненщині занести до державного реєстру архітектурних пам'яток. Для науковців це справжній дослідницький клондайк, для архітекторів - приклад, як зводити будівлі не на десятиліття, а на віки.

Цікаво, що ззовні церквиця має вигляд невеликої споруди, а всередині охоплює відчуття значно більшого простору. Інша архітектурна незвичність добрятинської святині - укладка дерев'яних (дубових) брусів. Вони на зрубах в'яжуться між собою так тісно, так животворно, немов пшеничне перевесло. А запас міцності в них - ще не на одне століття. Старожили згадують, як храм навіть не поранило, коли фашисти бомбили село і одна з бомб упала на церковне подвір'я. Вона навіть не вибухнула, бо потрапила в підземний хід. І лише після війни бомбу знешкодили.

Стосовно підземного ходу, то про нього різне розповідають: що ніби він тягнувся від храму до склепу, в якому поховані знані на тутешніх теренах шляхтичі; за іншою версією - що тягнувся до берега річки Ікви чи до самого Дубенського замку. Втім, досконало дослідити підземелля ніхто так і не наважився.

Багато відповідей на таємниці Добрятинської церкви могли б дати церковні книги, яких на кінець ХІХ століття було декілька сотень. Але майже всі вони розгубилися у часі. Щоправда, один із фоліантів (з імператорською печаткою) зберігся. На пожовклих сторінках каліграфічним почерком рядок за рядком виведено прізвища та імена тих, хто брав у церкві шлюб майже двісті років тому.

Рівненська область.

   












ВНИМАНИЕ! Публикации раздела "Мониторинг СМИ" не обязательно совпадают с точкой зрения редакции сайта "Православие в Украине", а являются отражением общественных событий и мнений с целью улучшения взаимопонимания и связей между Церковью и обществом. Статьи публикуются в редакции первоисточника.