УКР РУС  


 Главная > Публикации > Мониторинг СМИ  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 101 посетителей

Теги
Священний Синод УПЦ Церква і влада діаспора Церква і медицина Києво-Печерська Лавра УПЦ КП вибори молодь педагогіка шляхи єднання Патріарх Алексій II секти Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква та політика Вселенський Патріархат милосердя церква і суспільство комуністи та Церква церковна журналістика 1020-річчя Хрещення Русі Предстоятелі Помісних Церков розкол в Україні постать у Церкві Мазепа УГКЦ Президент Віктор Ющенко Доброчинність Митрополит Володимир (Сабодан) українська християнська культура забобони Церква і політика Голодомор автокефалія монастирі та храми України Католицька Церква Археологія та реставрація краєзнавство іконопис конфлікти Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






«Голос України»: Храм без жодного гвіздка



«Голос України», Євген Цимбалюк, Олександра Юркова, 05.09.08 

 

Свято-Покровська церква в селі Добрятин Млинівського району збудована без жодного металевого гвіздка. Дата її народження загубилася в часі. Навіть відомий дослідник історії Микола Теодорович ще у ХІХ столітті ніяк не міг з'ясувати, коли її зведено, тож в «Історико-статистичному описі церков та приходів Волинської єпархії» записав, що вона належить до козацької доби. Як імовірне підтвердження - два кам'яні козацькі хрести за десяток метрів від церкви.

- Таких храмових будівель в Україні одиниці, - каже Добрятинський сільський голова Степан Лозовий, який до того ж є літописцем села. - На мою думку, доцільно було б добрятинську церкву як одну з найстаріших на Рівненщині занести до державного реєстру архітектурних пам'яток. Для науковців це справжній дослідницький клондайк, для архітекторів - приклад, як зводити будівлі не на десятиліття, а на віки.

Цікаво, що ззовні церквиця має вигляд невеликої споруди, а всередині охоплює відчуття значно більшого простору. Інша архітектурна незвичність добрятинської святині - укладка дерев'яних (дубових) брусів. Вони на зрубах в'яжуться між собою так тісно, так животворно, немов пшеничне перевесло. А запас міцності в них - ще не на одне століття. Старожили згадують, як храм навіть не поранило, коли фашисти бомбили село і одна з бомб упала на церковне подвір'я. Вона навіть не вибухнула, бо потрапила в підземний хід. І лише після війни бомбу знешкодили.

Стосовно підземного ходу, то про нього різне розповідають: що ніби він тягнувся від храму до склепу, в якому поховані знані на тутешніх теренах шляхтичі; за іншою версією - що тягнувся до берега річки Ікви чи до самого Дубенського замку. Втім, досконало дослідити підземелля ніхто так і не наважився.

Багато відповідей на таємниці Добрятинської церкви могли б дати церковні книги, яких на кінець ХІХ століття було декілька сотень. Але майже всі вони розгубилися у часі. Щоправда, один із фоліантів (з імператорською печаткою) зберігся. На пожовклих сторінках каліграфічним почерком рядок за рядком виведено прізвища та імена тих, хто брав у церкві шлюб майже двісті років тому.

Рівненська область.

   












ВНИМАНИЕ! Публикации раздела "Мониторинг СМИ" не обязательно совпадают с точкой зрения редакции сайта "Православие в Украине", а являются отражением общественных событий и мнений с целью улучшения взаимопонимания и связей между Церковью и обществом. Статьи публикуются в редакции первоисточника.