УКР РУС  


 Главная > Публикации > Мониторинг СМИ  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 169 посетителей

Теги
Церква і політика милосердя Мазепа молодь Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра комуністи та Церква постать у Церкві конфлікти секти українська християнська культура Голодомор краєзнавство Археологія та реставрація Католицька Церква церковна журналістика монастирі та храми України вибори Церква і влада УГКЦ Церква і медицина діаспора Ющенко розкол в Україні забобони УПЦ КП іконопис церква та політика Доброчинність Предстоятелі Помісних Церков церква і суспільство шляхи єднання Приїзд Патріарха Кирила в Україну Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ автокефалія 1020-річчя Хрещення Русі педагогіка Митрополит Володимир (Сабодан)






Рейтинг@Mail.ru






«Прес-центр» (Черкаси): Без волі Божої пам’ятник не впаде, комп’ютер не зависне



«Прес-центр» (Черкаси), Валентина Мозгова, 03.12.2008

 

Колонка оглядача

І впала важка кам'яна голова вождя на плити, притулилася щокою до землі, наче питала: "За что?" Каюся, але в самої жаль ворухнувся, коли дивилася відеозапис зняття пам'ятника Леніну в Черкасах.

Ще змалечку нас учили дзвінко декламувати: "Я маленькая девочка на стульчике стою, я Ленина не видела, но я его люблю!" Уcі сміялися, обнімали. Піонерські табори, комсомольські пісні... Тільки бабуся пошепки розповідала про те, як пухло від голоду усе село, крім "партєйної" групи і похоронної бригади, як то - їсти лободу, і як двійко діток за селом украли якісь оскаженілі від голоду люди з лісу, а кісточки потім знайшли... Кривавими ножицями вирізали з пам'яті народу і сибірські концтабори, де згноїли сотні тисяч "ворогів народу", "куркулів", не пошкодувавши навіть дітей маленьких, і розстріляних священиків православних, що віри не зреклися. Не ворухнувся жаль у камінних серцях вірних ленінців. Змивши кров із рук, м'ясники брали диригентські палички комуністичної агітації і пропаганди, щоб радянські люди хором славили "рідну партію".

Золоті слова сказав митрополит Черкаський і Канівський владика Софроній: "У мене є заклик до всіх українців: люди добрі, заберіть того кам'яного ідола, віднесіть до музею. Нехай стане експонатом, а не стоїть і щоранку вказує людям, куди йти і як жити. Доти не буде у нас ні миру, ні спокою, ні благополуччя, доки він керуватиме містом".

Свобода совісті: хто вірить у Бога, а хто в комуністичного ідола. А ви помітили, як легко дихається тепер на центральній площі? Більше неба, світла.

Дивуюся вам, браття-журналісти. Ми ж усі разом в часи правлячої Компартії партизанили у загоні імені Езопа, витягали поранених колег з лещат партійної цензури. І чекали, як свята, коли нарешті впаде цей глиняний колос. А тепер слухаю і читаю коментарі: не так знесли; невчасно, бо саме криза; не вберегли скульптуру, яка б прикрасила парк відпочинку. Якщо пам'ятник розбився на друзки, то на все воля Божа. Та й зустріти у чарівному куточку парку похмурого Ілліча чомусь не хочеться. І куди він там вказуватиме? У кущі, де розміщені біотуалети?

За сто тисяч гривень, які пообіцяв мер Сергій Одарич для відновлення пам'ятника, доцільніше купити комп'ютери для школярів та студентів. Аналітики кажуть, що в час кризи ностальгія за старим - подібна смерті, а порятують нас глибокі інновації. Потрібні свіжі мізки, сміливість молодості і найвищий професіоналізм.

...Цікаво, куди тепер приткнеться у Черкасах нинішній "вождь червоношкірих" Петро Симоненко, який так любив хизуватися на фоні гранітної брили?

 

   











ВНИМАНИЕ! Публикации раздела "Мониторинг СМИ" не обязательно совпадают с точкой зрения редакции сайта "Православие в Украине", а являются отражением общественных событий и мнений с целью улучшения взаимопонимания и связей между Церковью и обществом. Статьи публикуются в редакции первоисточника.