УКР РУС  


 Главная > Публикации > Мониторинг СМИ  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 66 посетителей

Теги
Президент Віктор Ющенко іконопис милосердя молодь вибори автокефалія Голодомор краєзнавство комуністи та Церква забобони Патріарх Алексій II Археологія та реставрація українська християнська культура монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра розкол в Україні Церква і політика Вселенський Патріархат церковна журналістика постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну конфлікти УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко Доброчинність Предстоятелі Помісних Церков Священний Синод УПЦ Католицька Церква секти шляхи єднання Церква і медицина церква та політика УГКЦ діаспора педагогіка Мазепа Церква і влада






Рейтинг@Mail.ru






«Вісник & Ко» (Луцьк): Голка з ниткою і божа поміч врятували руку



«Вісник & Ко» (Луцьк), Микола Шмигін, 2009

 

Діна Петрівна Бутрим каже, що тричі помирала. Проте, завдячуючи силі волі та Божій помочі, продовжує жити й дивувати рідню, односельчан чудовими  вишивками. Своє улюблене заняття не покидала і прикована недугами до ліжка, ба, більше, голка з ниткою ще й посприяли зціленню, здавалося, вже втраченої руки... Ця мужня вишивальниця  мешкає в селі Біле, що у Володимирецькому районі. Але вона не корінна біличанка: приїхала сюди наприкінці шістдесятих років вчителювати із сусідньої Волині ( народилась у Бучині на  Любешівщині), за фахом історик, випускниця Луцького педінституту. У Білому вийшла заміж, побудували з чоловіком на березі однойменного озера гарну хату, четверо дочок народили й виховали (двоє маминим шляхом пішли – вчителюють нині).
Перша біда з Діною Петрівною в дев’яносто другому трапилася. Варила на плиті варення – спалахнув вогонь, і жінка сильно попеклася. Рятувати її завезли до обласної лікарні. Півроку там пролежала, шість перших тижнів – під крапельницею. Одужала, та не зовсім: рука, що найбільше постраждала від полум’я, не розгиналася. Ледве голку тримала. Проте жінка не піддалася недузі: настирливо брала до рук шитво. Щоденні потуги незабаром дали результат: рука потроху стала розгинатися, а з часом і зовсім одужала. «Голка з ниткою врятували мені руку», – каже Діна Петрівна.  
Та лихо не забуло хати над озером. Рівно через десять років невідома хвороба приковує до постелі її хазяйку-вишивальницю, аби знову випробувати й загартувати волю до життя. У жінки почали боліти й пухнути ноги. У районній лікарні поставили хоч і під знаком питання, але страшний діагноз – рак і направили в Рівне на обстеження. Знову півроку пробула в обласній лікарні, перші тижні майже нерухома. В онкологічному відділенні не було спочатку місць, то поклали її в санпропускнику, біля операційної. На щастя, припущення районних ескулапів не підтвердилось, але хвороба протікала важко: одна нога вже почала гнити. По двадцять шприців-двадцяток гною за один раз витягували! Діна Петрівна вже змирилася з думкою, що доведеться різати. Лікарка, нині вже покійна, Людмила Раєвська, утім, з таким крайнім заходом не квапилась і пацієнтку свою налаштовувала на боротьбу. Бо ж найкращий лікар – це сам хворий. А ще Бог, про якого не забувала Діна Петрівна. В онкології була кімната-церква, то ж як тільки змогла помалу рухатися, ходила туди молитись. Що тут далі говорити? Встала по-ліщучка хоча й інвалідом, але на обидві  ноги, бо попереду чекало на неї ще одне побачення з лікарнею.
– А потім бабі захотілося поїхати підводою глянути, де поле мали засівати, – розповідає Діна Петрівна трохи з іронією. – Коня понесло,  я випала з воза й розбила голову... Чоловік каже: «Їдьмо далі». Я взялася рукою за уражене місце, а долоня повна  крові…
Рану зав’язали хустками й  повезли жінку в медпункт, а далі  «швидкою»  – у  район. Знову лікарня…
Диву даєшся, де в цієї невеличкої жіночки беруться сили – попри всі халепи, з яких їй з таким трудом доводилося видиратися, здобуваючи собі право на життя в цьому світі. І не просто життя, а життя творче, що приносить естетичну насолоду не тільки собі, а й людям. Її хата буквально встелена вишивками: рушники, серветки, наволочки, простирадла, доріжки – очі розбігаються від барв та візерунків. Це зараз у Білому й в інших хатах можна побачити подібний, так би мовити, бучинський стиль – перейняли від своєї вчительки Діни Пет-рівни. А сорок років тому, коли вона привезла свої та материні вироби – ходили до неї в помешкання дивитися на них як до музею.

   











ВНИМАНИЕ! Публикации раздела "Мониторинг СМИ" не обязательно совпадают с точкой зрения редакции сайта "Православие в Украине", а являются отражением общественных событий и мнений с целью улучшения взаимопонимания и связей между Церковью и обществом. Статьи публикуются в редакции первоисточника.