УКР РУС  


 Главная > Публикации > Мониторинг СМИ  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 232 посетителей

Теги
конфлікти УГКЦ автокефалія Католицька Церква шляхи єднання краєзнавство вибори комуністи та Церква Священний Синод УПЦ милосердя Доброчинність українська християнська культура Археологія та реставрація забобони Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра Президент Віктор Ющенко церковна журналістика діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа Церква і політика УПЦ КП Предстоятелі Помісних Церков Церква і медицина Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II іконопис церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі Церква і влада церква і суспільство монастирі та храми України педагогіка секти молодь Ющенко розкол в Україні Голодомор постать у Церкві






Рейтинг@Mail.ru






«Одеські вісті»: Відновлення пам'яті



«Одеські вісті», Ірина Голяєва, 06.08.2009

При всій нашій любові до ювілеїв цей – 70-річчя від дня заснування Преображенського парку, пройшов два роки тому непоміченим. І справді, що святкувати: адже зелений оазис (раніше носив ім'я Ілліча), як і зоопарк, що по-сусідству, розташовані на місці Старого (Першого християнського) цвинтаря. Тобто, – на кістках... Але ж поховані на цьому, одному з перших одеських некрополів, засновники і першобудівники Південної Пальміри, предки багатьох, нинішніх, одеситів...  І якщо за радянських часів доводилося миритися з таким блюзнірством, то у роки перебудови жителі міста, краєзнавці, історики, члени Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури почали кампанію за зміну статусу колишніх  цвинтарних територій. І дечого вдалося домогтися.

Ще у 1995 році було ухвалено  рішення міськради про перетворення парку ім. Ілліча на історико-меморіальний парк. Потім,  через дев'ять років, у 2004-му (звідси можна зробити висновок, що на той час «віз» залишався на попередньому місці), міськрада затвердила концепцію створення історико-меморіального комплексу, що повинен містити у собі музей, виставкову залу, пам'ятки тощо. У 2006 році адміністрація Преображенського парку виступила з ініціативою встановити в парку пам'ятник видатним одеситам.  Однак і за минулі з тих пір роки нічого не було зроблено на виконання ухвалених із найдобрішими намірами рішень і для втілення у життя шляхетної ініціативи.

У  той же час, у нашому законодавстві чітко прописані норми охорони цвинтарів (зокрема, колишніх).  У 1998 році урядом України було ухвалено розпорядження «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», а у 2003 році – Закон «Про поховання i похоронну справу», який забороняє «виконання будь-яких будiвельних робiт у мiсцях поховань, на мiсцевостi iз залишками слiдiв давнiх поховань, на територiях закритих кладовищ». Але найцікавіше для нас, одеситів, полягає в тому, що ще у 1998 році рішенням Кабінету Міністрів України території, на якій розташовувалися перші одеські цвинтарі  (християнський, а також і єврейський, магометанський, караїмський, чумний) був даний статус пам'ятки історії і культури. Таким чином, парк Ілліча і зоопарк опинилися в зоні чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини».  Цю позитивну інформацію, однак, від нас «чомусь» довго приховували...

А в долі колишнього цвинтаря, між тим, майже нічого не змінювалося. «Майже» тому, що прибрали гуркітливий Луна-парк і сумнівної репутації питний заклад, який паплюжив не лише пам'ять про покійних, але й бентежив спокій довколишніх жителів. Вирішальний же поворот стався наприкінці минулого року, коли на місці вівтаря зруйнованої цвинтарної церкви було встановлено і освячено хрест. А цього літа, з благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського та Ізмаїльського, почато роботи щодо відбудови храму, повна назва якого, – «Во имя Всех Святых, в земле Российской просиявших».

…Це був один з найдавніших храмів Одеси. Закладання його відбулося 29 жовтня 1816 року, освячення – 25 липня 1820 року. Будували храм на пожертвування городян. На початку п'ятдесятих років було прибудовано два бокові вівтарі, дзвіниця зі шпилем. У церкві Всіх святих відспівували Фелікса де Рибаса, Льва Пушкіна, героя Шипки генерала Федора Радецького, князів Толстих, Віру Холодну і багатьох, багатьох інших... Богослужіння тривали до 1934 року. Потім, за розпорядженням міської влади, церкву було закрито, а незабаром, як і цвинтар, стерто з лиця землі.

І ось тепер, нарешті, завдяки старанням ентузіастів під керівництвом археолога Ігоря Юшкова, із землі виникає те, що залишилося від Всіхсвятського храму: східці, ніша, фрагменти фундаменту... Знайдено деталі церковного начиння, але на численні знахідки навряд чи слід сподіватися, тому що церква і цвинтар не один раз піддавалися розграбуванню у тридцяті роки.

Взяти участь у відновленні храму може кожен. На місці розкопок  встановлено скриньку для збирання пожертвувань, а  охочі можуть попрацювати лопатою.

 

   











ВНИМАНИЕ! Публикации раздела "Мониторинг СМИ" не обязательно совпадают с точкой зрения редакции сайта "Православие в Украине", а являются отражением общественных событий и мнений с целью улучшения взаимопонимания и связей между Церковью и обществом. Статьи публикуются в редакции первоисточника.