УКР РУС  


 Главная > Публикации > Мониторинг СМИ  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 123 посетителей

Теги
Священний Синод УПЦ Доброчинність діаспора забобони УПЦ КП конфлікти розкол в Україні церква і суспільство Президент Віктор Ющенко Ющенко милосердя педагогіка Києво-Печерська Лавра іконопис комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) вибори УГКЦ 1020-річчя Хрещення Русі Мазепа молодь шляхи єднання Патріарх Алексій II церква та політика Голодомор українська християнська культура монастирі та храми України Вселенський Патріархат автокефалія Церква і політика Церква і медицина церковна журналістика секти Церква і влада Приїзд Патріарха Кирила в Україну Предстоятелі Помісних Церков постать у Церкві Католицька Церква Археологія та реставрація краєзнавство






Рейтинг@Mail.ru






«Місто» (Вінниця): «Утоли моя печали…». Гріхи вінничан – це не доля, а вибір



«Місто» (Вінниця), Андрій Толстой, 21.11.2009

Віталію — 23 роки. У своєму житті хлопець сповідався один раз – у 18 років.
— Нас було четверо друзів, і ми вирішили ходити в Свято-Преображенський собор, — розповідає він. – Відвідували богослужіння більше місяця, а потім через клопоти якось все стало «на пізніше» відкладатись.
Але за той місяць Віталій встиг висповідатися. Три дні перед цим разом з друзями постив. А на сповіді священик допомагав, задаючи питання.
— Коли я вийшов з храму, то відчув легкість, і було приємно усвідомлювати, що зробив правильно, — пригадує хлопець. – Бажання сповідатися ще у мене залишилося, але зупиняє лінь.

„Священик відправив мене, не сповідавши”
Ярославу — 22 роки. Сповідається з дитинства – разів вісім за рік.
— До повноліття священик на сповіді завжди допомагав мені, ставив запитання про гріхи, — говорить він. – А коли поїхав до Почаєва, став на коліна і мовчу, священик і каже мені: що ж ти прийшов сповідатися, як не знаєш про що. І відправив зі сповіді.
Ярослав не образився, а зробив висновки. Тепер йде до сповіді підготовлений – знає, які гріхи вчинив.
— Сповідь допомагає мені боротися з гріхами, — каже, — завдяки їй я отримую благодать не робити гріха. Хоча… диявол і намагається підловити мене як тільки може.
Для хлопця важкою є не сама сповідь, а те, що він має зробити після неї, наприклад, попросити пробачення у своїх друзів, — Але за гріхи треба вміти платити.

Три тижні поза
храмом і – відлучений
А що б ви сказали, якби для прощення гріхів їх треба було б привселюдно визнати у храмі? Саме таку сповідь практикували християни у перших століттях від Різдва Христового. Сьогодні сповідь стала суто приватною, священик не має права відкривати її таємницю. При цьому дехто навіть вважає, що сповідатись можна самому собі.
— Сповідаючись, людина визнає свої гріхи перед Богом, а священик є лише земним свідком цього покаяння. Навіть якщо він слухатиме сповідь мовчки, — пояснює єпископ Вінницький та Брацлавський УПЦ-КП владика Онуфрій. – Головне, що людина щиро визнає свої гріхи.
Єпископ каже, що сповідатися можна будь-де і будь-коли, а от приймати святе причастя поза храмом можна лише за особливих обставин. Наприклад, при хворобі.
— Сповідь це не просто довірлива бесіда, до неї треба готуватися, — повчає владика Онуфрій. –Православним важливо пам’ятати, що людина, яка три тижні поспіль ігнорує недільну літургію, стає відлученою Святим Духом від Церкви. І тоді марно бити себе в груди і доводити, що ти охрещений – потрібне покаяння.
Втім владика не поспішає стверджувати, що Бог не пробачить людину, яка по-справжньому покається перед Ним на самоті.
— Все ж для впевненості, що ви таки прощені, я би радив висповідатися згідно із церковними правилами. Навіщо ризикувати своїм вічним майбуттям, — застерігає він.

Влада прощати – від Бога
Священик Свято-Преображенського собору УПЦ(МП) Віталій Голоскевич зазначає, що сповідь встановив сам Ісус Христос, коли після воскресіння сказав своїм учням: кому відпустите гріхи, тому вони відпустяться, а на кому залишите — залишаться.
— Звичайно, найважче людині під час сповіді переступити через себе, — розмірковує священик. – Але іншого шляху для того, щоб отримати прощення гріхів, Господь не залишив. На жаль, ми часто більше боїмося, що люди скажуть, аніж маємо сором перед Богом.

Бездушна сповідь марна
Настоятель римо-католицького монастиря братів Капуцинів отець Юстин Русін наголошує, що важливу роль у питанні сповіді має совість. Сповідь не має бути чимось автоматичним.
— Коли людина свідома, що вчинила важкий гріх, не потрібно питати священика дозволу причащатися, — розповідає він. – Потрібно йти до сповіді і визнати свій гріх. Якщо ж людина не вчинила смертного гріха, то під час молитви на літургії та причастя вона отримує відпущення так званих „легких” гріхів.
За словами отця Юстина, католицька церква не проголошує відлучення для тих, хто три тижні не приходив на службу до храму, однак церковні заповіді закликають людину не пропускати літургію і неділю та свята, принаймні раз на рік, у Великий піст, сповідатися та причащатися.
 

   











ВНИМАНИЕ! Публикации раздела "Мониторинг СМИ" не обязательно совпадают с точкой зрения редакции сайта "Православие в Украине", а являются отражением общественных событий и мнений с целью улучшения взаимопонимания и связей между Церковью и обществом. Статьи публикуются в редакции первоисточника.