УКР РУС  


 Главная > Публикации >   
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 219 посетителей

Теги
конфлікти забобони автокефалія секти Церква і політика українська християнська культура Приїзд Патріарха Кирила в Україну 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор церква і суспільство Вселенський Патріархат церковна журналістика Священний Синод УПЦ милосердя УПЦ КП Предстоятелі Помісних Церков молодь Церква і влада Президент Віктор Ющенко Археологія та реставрація монастирі та храми України Католицька Церква іконопис Києво-Печерська Лавра комуністи та Церква краєзнавство Патріарх Алексій II церква та політика Доброчинність розкол в Україні вибори Ющенко шляхи єднання постать у Церкві Церква і медицина педагогіка Мазепа діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ






Рейтинг@Mail.ru






Історія українського православ’я в діаспорі (частина друга)

  19 September 2008


Іван Верстюк

Утворення Української Автокефальної Православної Церкви

 

Черговий етап історії українського Православ'я в діаспорі почався після 1921 р. - після того, як у Києві була утворена Українська Автокефальна Православна Церква на чолі з митрополитом Василем Липківським. Цю УАПЦ жодна із Православних Церков світу не визнала за канонічну. Причиною цього стало в першу чергу те, що за церковними канонами автокефальна Церква може бути тільки в незалежній державі, а на той час Україна незалежності не мала, бо була окупована більшовиками. Крім того, єпископат УАПЦ був утворений нетрадиційним чином - оскільки жоден із архієреїв, до яких звертались активісти українського автокефального церковного руху, не погодився висвятити для неї єпископів (є свідчення, що Василь Липківський, на той час ще протоєрей, звертався навіть до греко-католицького митрополита Андрія Шептицького з проханням про хіротонію єпископів, спираючись на те, що Католицька Церква не втратила благодаті апостольського наступництва, але митрополит Шептицький відповів, що погодився б на це тільки за умови переходу УАПЦ в юрисдикцію Папи Римського), церковний Собор постановив здійснити єпископську хіротонію двох перших кандидатів - протоєреїв Василя Липківського та Нестора Шараївського - через покладання рук пресвітерів та соборну молитву (якщо бути точним, то Василь Липківський був хіротонізований таким чином: за Літургією в Кафедральному Соборі св. Софії на нього поклали руки пресвітери, на плечі пресвітерів поклали руки диякони, а на плечі дияконів поклали свої руки миряни, котрі в свою чергу вишукувалися так, щоб руки кожного були на плечах того, хто стоїть попереду). Основою такого рішення стала доповідь кандидата богослів'я Володимира Чехівського, випускника Київської Духовної Академії, в якій він обґрунтував таку можливість наступним чином: апостола Павла висвятили на апостольство пророки, які не були єпископами (Діян. 13: 1 - 3); також апостол Тимофій був висвячений покладанням рук пресвітерів (1 Тим. 4: 14); крім того, в історії ранніх Римської та Олександрійської Церков існувала практика висвяти єпископів пресвітерами. Нагадаю, що загальні канонічні норми передбачають хіротонію єпископа щонайменше двома чи трьома іншими єпископами

 

Іван Теодорович - майбутній глава Української Православної Церкви США та Канади

 

Після хіротонії Василя Липківського на митрополита та Нестора Шараївського на архієпископа відбулося висвята Івана Теодоровича, котрого вже висвячували самі Липківський та Шараївський - це відбулось 26 жовтня 1921 р. Саме Теодорович і очолить пізніше Українську Православну Церкву США та Канади.

Іван Теодорович народився 6 жовтня 1887 р. на Волині, навчався в Житомирській духовній семінарії, але був звільнений з неї за українофільство. У 1915 р. він все ж став священиком, під час подій 1917 - 1920 років був військовим капеланом армії УНР та інших українських військових угрупувань. На момент єпископської хіротонії він був удівцем, направлення отримав на Подільську кафедру, але в 1924 р. у сані архієпископа УАПЦ він виїхав на американський континент, щоб очолити там українські православні парафії.

 

Одразу після приїзду Теодоровича до північної Америки відбулись Собори православних українців у США та Канаді. Собор у США постановив утворити з вже існуючої української архієпархії Американо-Українську Православну Церкву в США, а стати на її чолі запросив архиєпископа Івана Теодоровича, якому колишній першоієрарх української православної юрисдикції у США митрополит Германос з Антіохійської Православної Церкви офіційно передав свої обов'язки.

Собор Української Греко-Православної Церкви Канади проходив 16 - 17 липня 1924 р. і так само прийняв постанову просити Івана Теодоровича очолити їхню Церкву, на що він погодився. Через велику зайнятість Теодорович відвідував українські парафії в Канаді тільки взимку, влітку ж адмініструванням церковного життя у Канаді займався о. Семен Савчук - голова консисторії УГПЦК. На кінець 1928 р. УГПЦК мала приблизно 64 тис. вірних, організованих у 152 парафіяльні громади, пастирську опіку над якими здійснював 21 священик. В 1940 р. вже було 189 парафій: 81 у Саскачевані, 55 в Альберті, 53 у Манітобі. Богослужбовою мовою українських парафій і в Канаді, і в США була мова українська.

 

Через певний час почалися суперечки стосовно неканонічної висвяти архієпископа Івана Теодоровича. І тому в 1929 році група православних українців США зібралися на Собор в м. Аллентаун (штат Філадельфія), на якому постановили утворити окрему Українську Православну Церкву в Америці, адміністрування в котрій було доручено священнику Йосипу Жуку. Собор 1931 р. у м. Нью-Йорк обрав о. Йосипа Жука на єпископа УПЦ в Америці, і в 1932 р. два архієреї Антіохійського Патріархату висвятили о. Йосипа Жука на єпископа у нью-йоркському Свято-Володимирському Соборі на 14-й вулиці. Але єпископ Йосип Жук не прожив після цього і двох років, а тому УПЦ в Америці знову залишилася без єпископа.

 

Вселенський Константинопольський Патріархат прийняв УПЦ в Америці до своєї юрисдикції

 

У 1936 р. Вселенський Константинопольський Патріархат, котрий традиційно вважає долю діаспорних церковних груп справою своєї компетенції, прийняв УПЦ в Америці у свою юрисдикцію, а в 1937 р. висвятив для неї єпископа Богдана (Шпильку). Під керівництвом владики Богдана УПЦ в Америці досить динамічно розвивалася і в недалекому часі змогла зрівнятися кількістю парафій з юрисдикцією архієпископа Івана Теодоровича - Американо-Українською Православною Церквою в США (треба зазначити, що в Канаді також була започаткована низка парафій юрисдикції єпископа Богдана (Шпильки)). До 1950 р. ці дві юрисдикції існували паралельно, і тільки в 1950 р. змогли нарешті об'єднатися, але про це - в наступній статті.

 

 

Автор: Іван Верстюк
   
Василь Липківський (1864 – 1937)

Василь Липківський (1864 – 1937)
Іван Теодорович (1887 – 1971)

Іван Теодорович (1887 – 1971)