УКР РУС  


 Главная > Публикации > Красота Православия  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 278 посетителей

Теги
молодь Доброчинність церква та політика УГКЦ Мазепа комуністи та Церква Патріарх Алексій II церковна журналістика педагогіка Священний Синод УПЦ діаспора українська християнська культура шляхи єднання забобони Католицька Церква вибори конфлікти УПЦ КП Президент Віктор Ющенко Вселенський Патріархат Голодомор Археологія та реставрація Церква і влада Києво-Печерська Лавра краєзнавство Ющенко милосердя Митрополит Володимир (Сабодан) іконопис церква і суспільство Приїзд Патріарха Кирила в Україну автокефалія 1020-річчя Хрещення Русі Предстоятелі Помісних Церков секти постать у Церкві монастирі та храми України Церква і політика Церква і медицина розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






Монастир, побачений уві сні

Місцеві старожили розповідають, що засновник обителі - священик Гермоген (Юрій Скунзяк) - будучи ще підлітком, у Великодню суботу пішов спати на оборіг із сіном і побачив дивний сон: над селом з'явився синій хрест, від якого навсібіч лилося дивовижне світло, освячуючи все навколо. Цей випадок і спонукав хлопця стати згодом ченцем, присвятити своє життя служінню Господу та людям.

Після відбуття в Мукачеві армійської служби, юнак був висвячений у сан священика Празьким архієпископом Саватієм і направлений виконувати пастирські обов'язки до Спасо-Преображенського скита у село Тереблю. Повернувшись 1933 року в село Заднє (Приборжавське), отець Гермоген написав прохання до єпископа Саватія про дозвіл на заснування скиту в Приборжавському. Після згідної відповіді разом із отцем Серафимом він розпочав будувати монастир на горі під лісом - на мальовничому місці, побаченому вві сні.

Спочатку він мав намір зробити монастир чоловічим, проте 1938 року обитель перетворилася на жіночу. Отець Гермоген залишився у ній духівником.

1 серпня 1941 року відбувся перший постриг сестер. Згодом за короткі строки було зведено нову церкву й збудовано житловий корпус, де тоді знайшли притулок 22 інокині.

1946 року єпископ Нестор видав наказ про скасування влади Празького єпископа Саватія та підпорядкував монастир Московському Патріархату.

У післявоєнні роки радянська влада розпочала відселення сестер: з 14 залишилося 5. Але черниці вистояли, і на 10 січня 1952 року їх налічувалося 11. Проте на цьому нещастя не скінчилися. З 1957 року починаються гоніння на монастир. 1959 року обитель таки було закрито й передано Ільницькій школі-інтернату. Хрести зняли, майно й церковні речі вивезли в невідомому напрямку, а монахинь відправили до Липчанського монастиря. Так розпочалася страдницька дорога подвижника віри отця Гермогена: його щодня викликали в органи КДБ, міліцію, але він терпляче все це зносив. Згодом священика виселили з монастиря, і він оселився у рідної сестри Ольги. Помер засновник монастиря 5 травня 1968 року, несучи до самої смерті свій нелегкий хрест - служіння Господу й людям...

У 70-х роках монастир перетворили на піонерський табір, в якому відпочивали школярі. Згодом у старій церкві, чи то пак у новому радянському клубі, своєрідному сільському Будинку культури та відпочинку, танцювали й співали, проводили виховні заходи.

Врешті-решт усе повертається на круги своя: 3 лютого 1990 року сесія Закарпатської обласної ради передала будівлі та територію монастиря єпархіальному управлінню. Наступного дня прибули 7 сестер, а ще день потому відбулася перша Божественна літургія.

Відтоді було збудовано два житлові корпуси й відновлено цегельний храм. Монастир має своє господарство та невеличку пасіку. Як розповів ігумен Серафим, найбільшою проблемою у житті відновленого монастиря тривалий час була відсутність опалення. Зрозуміло, що провести газ на гору вкрай складно, до того ж потребувала капітального ремонту дорога з села до монастиря (близько 4 км). Багато вiрян - уже немолоді люди, й добиратися їм за таких обставин було вдвічі тяжче.

Проте молитви було почуто, й до монастиря врешті-решт підвели газову магістраль довжиною три з половиною кілометри. Її проклали за два місяці. Фінансували роботи (а це 130 тисяч гривень) іноземний підприємець Франс Лявуї та генеральний директор СП «Галка-ЛТД» (Львів) Борис Дубовий. Проте не обійшлося без ускладнень: декілька ділянок довелося копати вручну через складний гірський рельєф. Тут добровільно допомагали як дорослі жителі села, так і учні старших класів.

1 серпня 2003 року у монастирі відбулася архієрейська Літургія, присвячена 70-річчю від дня заснування обителі та 100-річчю обрітення мощей святого Серафима Саровського, частка мощей якого зберігається тут. У святковому богослужінні взяли участь понад 70 священнослужителів і сотні прочан з усієї області.

Наразі в монастирі з матінкою-ігуменею Любов'ю мешкають 20 сестер, з яких найстаршій - 82 роки, а наймолодшій - 17.

Надія Замоцна