УКР РУС  


 Главная > Публикации > Мой путь к Богу  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 216 посетителей

Теги
монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра УГКЦ Вселенський Патріархат комуністи та Церква Голодомор Церква і політика церква і суспільство Церква і влада Церква і медицина іконопис милосердя українська християнська культура Предстоятелі Помісних Церков секти постать у Церкві УПЦ КП Священний Синод УПЦ розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика Археологія та реставрація конфлікти Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора шляхи єднання краєзнавство Католицька Церква церковна журналістика Президент Віктор Ющенко педагогіка автокефалія Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори Ющенко молодь Патріарх Алексій II Доброчинність забобони Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






Молоді молодим



Оля Крет, м.Львів

Привіт, я Оля. Хочу розповісти про свій шлях до Бога. Народилась я в набожній родині. Як мені розповідали, хрестили мене тихенько, вночі, щоб ніхто не бачив. З малих років водили до церкви. Особливо запам'ятались ті теплі сонячні літніх канікул, які зазвичай проводились у бабусі на Волині, яка приводила до храму мене та сестру на свято Преображення Господнього. Освячення плодів - найперші дитячі спогади.

Хоча в Бога вірила завжди, але в церкву ходила рідко - до сповіді перед Великоднем або на великі свята. Поступово помітила за собою, що почала відходити від церковного життя і, як наслідок, - зустрілась із спокусами.

Здавалось б, все так, як тільки можна було б бажати - вступила до гарного ВНЗ на престижний факультет, але провчившись 2 місяці відчула погіршення стану здоров'я. Діагноз про пухлину в голові прозвучав як вирок. Коли медицина вичерпала свої можливості, тоді я щиро звернулась до Бога.

Я ніколи не забуду сповіді у храмі св. Андріана та Наталії в Одесі, неподалік інституту, де мене оперували. Бог також сподобив вклонитись мощам преп. Кукші Одеського. Я справді відчула любов і підтримку, побачила різницю між мирським і духовним, з'явились інші цінності. Згодом почала більше цікавитись літературою на релігійну тематику. Взагалі відбулося воцерковлення всієї сім'ї.

Назавжди в пам'яті закарбувався момент вінчання батьків (після 25 років подружнього життя), ми з сестрою тримали над ними вінці, а наприкінці священик сказав: „Діти, привітайте батьків з одруженням!". Хвилювання та емоційність цієї миті важко передати словами.

Найбільше я щаслива з того, що знайшла друзів - однодумців у православному братстві Почаївської ікони Божої Матері. Ми живемо в досить складний час різноманітних спокус, не піддатись впливу яких дуже складно, але можливо молитвами Господу та Богородиці заступництва, яких я і прошу.

 

Пишіть нам на конкурс!

   


   Оценка публикации:
Выставьте свою оценку:
1 2 3 4 5
повторное голосование невозможно !!!
Результаты оценивания публикации:

Количество оценок
13
Средняя оценка
5.2