УКР РУС  


 Home > показ  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 84 посетителей

Теги
Президент Віктор Ющенко Церква і медицина монастирі та храми України розкол в Україні вибори автокефалія комуністи та Церква Католицька Церква Голодомор Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація педагогіка церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат Церква і влада Мазепа Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі Предстоятелі Помісних Церков церква і суспільство УПЦ КП іконопис постать у Церкві українська християнська культура молодь Священний Синод УПЦ УГКЦ конфлікти секти Доброчинність Києво-Печерська Лавра церковна журналістика Патріарх Алексій II шляхи єднання Церква і політика діаспора забобони краєзнавство милосердя






Рейтинг@Mail.ru






З-ПІД ПЕРА ФІЛОСОФА: УПЦ в українському суспільстві

Все комментарии к статье:

Володимир 29 июня 2007
Спочатку цитата: "Навіть самим поняттям «українське суспільство» оперувати дуже складно, оскільки воно не є цілісним у своїй внутрішності, а складається із вкрай розрізнених елементів, кожен з яких утворює свій власний тип культурної ідентичності, часто закритий для спілкування та сприйняття його іншими типами. Україна культурно розпорошена і це визначає її суспільний стан, в тому числі й стан Православної Церкви, оскільки Церква не може і, звичайно ж, не повинна стояти осторонь тих процесів, що відбуваються в суспільстві." Якщо ви підходите до українського суспільства з такими настроями, то, зважаючи на вплив церкви на уми людей, ви самі будете формувати цю розрізненість.


Тарас Антошевський 24 мая 2007
Стаття мені сподобалася. Вона дещо поверхнева, але я думаю, що автор і не планував глибоко заходити в суть багатьох тут поставлених проблем. Мені здається, що у відносинах між Церквою і Державою є не розуміння і недовіра. До того ж, як на мене, чиновники (я маю на увазі від верху до низу) так і не навчилися жити згідно закону, вони шукають в ньому недоліки, виключення, які самі ж активно закладають. І тоді виходить різне ставлення до різних Церков. А Церкви, у відповідь, часто також не діють зігдно законодавства, а шукають "лазєйкі", щоби відчути хоч трохи, але смак упривілейованості. У сумі, про яку справедливість чи порядність можна говорити? А ще гірше, коли офіційні представники Церкви займаються політичними справами, агітацією на виборах, навіть захистом інтересів інших держав. Як на це має реагувати держава? Звичайно, після цього вона має причину Церкві не довіряти. Звичайно, що й держані мужі нерідко забувають, що Церква для спасіння, а не для служіння цезарю. Отже, набір проблем є достатнім. Вихід один - кожен має займатися своєю справою!