УКР РУС  


 Главная > Новости > По епархиям > Киевская  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 235 посетителей

Теги
Католицька Церква Ющенко діаспора розкол в Україні церковна журналістика конфлікти шляхи єднання Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква і суспільство Голодомор церква та політика Церква і влада Доброчинність автокефалія УГКЦ вибори українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан) комуністи та Церква УПЦ КП Археологія та реставрація забобони постать у Церкві Києво-Печерська Лавра краєзнавство молодь педагогіка Мазепа Вселенський Патріархат Церква і політика Церква і медицина милосердя монастирі та храми України Предстоятелі Помісних Церков секти іконопис Патріарх Алексій II 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. Опитування Центру Разумкова підтверджує стабільний рівень релігійності українського суспільства

  27 февраля 2008



Під час засідання круглого столу «Концепція державно-конфесійних відносин в Україні», який проходив у Києві 22 лютого, директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна наголосила, що Центр Разумкова здійснює постійний моніторинг церковно-релігійної ситуації в Україні і, зокрема, соціологічний моніторинг стану і тенденцій розвитку релігійності українського суспільства. Результати моніторингу дають підстави стверджувати, що рівень релігійності українського суспільства протягом 2000-2007 рр. залишався фактично стабільним. Про це повідомляє РІСУ з посиланням на журнал «Національна безпека і оборона».

Так, у 2000 р. визнали себе віруючими 57,8% громадян, у 2002р. - 60,2%, у 2007р. - 59%; невіруючими - 11,9%, 10,7%, і 9,6%. Дещо зменшилося число тих, хто вагається між вірою і невір'ям (з 22,5% до 19%), натомість - збільшилося число тих, хто не може визначитися в питанні віри (з 2% до 5,8%). Число байдужих до питань віри, а також тих, хто визнає себе переконаним атеїстом, фактично не змінилося. Таким чином, можна припустити, що українське суспільство має усталений рівень релігійності (за ознакою самовизначення громадян).

Рівень релігійності серед жінок залишається вищим, порівняно з аналогічним показником для чоловіків, і становить 66% проти 50,6%, відповідно. У 2000р. це співвідношення становило 67,8% проти 46%.

Число віруючих у вікових групах фактично не змінилося (зміни не перевищують похибки вибірки). Наприклад, серед молоді 18-29 років віруючими у 2007р. визнали себе 53% проти 53,3% у 2000р. Так само не змінилося число невіруючих, за винятком вікової групи 40-49 років, у якій воно зменшилося з 11,7% у 2000р. до 6,4% у 2007р. Число тих, хто вагається, дещо зменшилося в усіх вікових групах, крім найстаршої. Залишилися сталими вікові особливості релігійності: число віруючих зростає з віком (з 53% у групі 18-29 років до 68,3% у найстаршій віковій групі).

Так само сталими залишаються особливості релігійності, пов'язані з освітою: рівень релігійності зменшується з підвищенням рівня освіти. Так, якщо у групі осіб з неповною середньою освітою віруючими визнають себе 67,6% опитаних, то у групі з вищою або незакінченою вищою освітою - 53,7%.

Ситуація з регіональними особливостями рівня релігійності у 2007р., порівняно з 2000р., не змінилася. Найвищий рівень релігійності, як і раніше, демонструє Захід України, де віруючими визнали себе абсолютна більшість (89,6%) опитаних (у 2000р. - 87,9%); найнижчий - Схід (47,8% проти 48,1% у 2000р.). Відповідно, на Заході є найменшими частки тих, хто вагається між вірою і невір'ям (6,3%), невіруючих (1,3%), байдужих (0,3%) і тих, хто не зміг визначитися в питанні віри (2%).

Серед особливостей релігійності сучасного українського суспільства доречно відзначити розбіжність між самовизначенням громадян як віруючих і дотриманням (виконанням) ними певних віросповідних настанов та обрядових дій. Отже, якщо у 2007р. до віруючих віднесли себе 59% опитаних, то відзначили як властиві для власного життя таку складову релігійності, як віра в Бога - 33,2% (ще 36,5% - засвідчили, що віра є для них «скоріше властивою, ніж не властивою»). Молитву назвали властивою для власного життя 26% (ще 32,6% - «скоріше властивою»); причастя - 17,4% («скоріше властивим» - 18,6%); сповідь - 17% («скоріше властивою» - 19%); дотримання посту - 13,5% («скоріше властивим» - 26,3%); відвідування релігійних служб, зібрань - 17,3% («скоріше властивим» - 24,9%).

«Таким чином - зазначає Людмила Шангіна - можна відзначити досить слабку кореляцію між віднесенням себе до віруючих, визнанням важливості для життя віруючих тих чи інших віросповідних та обрядових аспектів, а також - мірою, якою ці аспекти властиві реальному життю віруючих. Слід зазначити, що така слабка кореляція притаманна жителям усіх регіонів України, за винятком Заходу, де рівень релігійності незначним чином відрізняється від рівнів визнання важливості та дотримання (виконання) віруючими зазначених аспектів».

РІСУ