КИЇВ. Для зустрічі Святішого Патріарха в аеропорту фольклорний ансамбль із Чернівців надав унікальні національні костюми, вишиті вручну за древньою українською технологією | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Главная > Новости > По епархиям > Киевская  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 196 посетителей

Теги
іконопис молодь розкол в Україні Мазепа автокефалія Католицька Церква діаспора Вселенський Патріархат краєзнавство Церква і медицина українська християнська культура милосердя Митрополит Володимир (Сабодан) вибори Києво-Печерська Лавра Патріарх Алексій II Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони педагогіка Священний Синод УПЦ 1020-річчя Хрещення Русі Ющенко конфлікти Голодомор монастирі та храми України УПЦ КП комуністи та Церква Церква і влада постать у Церкві Президент Віктор Ющенко церква і суспільство Археологія та реставрація УГКЦ церква та політика шляхи єднання Предстоятелі Помісних Церков Церква і політика церковна журналістика секти Доброчинність






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. Для зустрічі Святішого Патріарха в аеропорту фольклорний ансамбль із Чернівців надав унікальні національні костюми, вишиті вручну за древньою українською технологією

  25 февраля 2010



Під час зустрічі Святішого Патріарха Кирила в аєропорту «Бориспіль» у середу, 24 лютого, традиційний «хліб-сіль» Його Святості підносили дівчата у дивовижних національних костюмах. Як виявилося, одяг і справді був незвичайний, адже оздоблений бісером за стародавньою українською технологією.  

Костюми належать «Театру фольклору та етнографії "Оберіг"» з міста Заставна Чернівецької області. Як розповіла «Православію в Україні» керівник колективу Лідія Гайдай, три костюми були привезені з Чернівців спеціально до приїзду Патріарха на прохання директорки галереї «Соборна» УПЦ Алли Тарасевич. Складаються вони з вишитої сорочки, спідниці та кожушка.

За словами пані Лідії, кожушки, які називаються мітяни, оздоблені так, як це робили здавна на Буковині. По краю вони обшиті хутром звіра, який зветься тхір, нитками або шкірою, яка спеціально для цього фарбувалася. Усе зшивалося руками спеціальною трьохгранною голкою, тож жодного машинного шва там немає. Мітяни виготовлялися не в усіх селах - лише у придністровських, тих, що йдуть вздовж Дністра.

Ці костюми є унікальними, стверджує пані Лідія, аналогічних немає в Україні. Кожну сорочку вишивали бісером вручну майстрині з Заставнівського району - Марія Писар, Марія Танчик та Марія Іллюк. Чим цікава вишивка - кожне село має свій орнамент, свій колір для квітів: є просто рожевий, є червоний з чорним, є різнокольорові. Тож сорочка вишита саме тим орнаментом та кольорами, які притаманні для села, в якому живе майстриня.

Як розповіла Лідія Гайдай, на сьогоднішній день таким видом декоративного мистецтва мало хто займається. «Наприклад, у нашому районі, де проживає близько 30 тисяч мешканців, навряд чи знайдеться хоча б декілька жінок, які б вишивали бісером саме за цією технологією, - розповіла пані Лідія. - Сучасна молодь не виявляє зацікавлення до подібних, одвічно українських видів прикладного мистецтва. А цим сорочкам уже понад 50 років».

Розповідаючи про «Театр фольклору та етнографії "Оберіг"», Лідія Іванівна зазначила: «Це колектив, який відображає минуле нашого краю - звичаї, традиції, обряди - усе це можна побачити на сцені. Наші учасники співають українські пісні, які записують у старожилів, займаються популяризацією народного мистецтва нашого краю. Ми не вдягаємо те, що пошито сьогодні. Ми відтворюємо минувщину, звичаї, традиції нашого народу в  костюмах саме тих часів».