УКР РУС  


 Главная > Публикации > Красота Православия  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 152 посетителей

Теги
1020-річчя Хрещення Русі вибори Митрополит Володимир (Сабодан) милосердя українська християнська культура забобони комуністи та Церква Києво-Печерська Лавра Церква і влада церква та політика Католицька Церква молодь конфлікти церковна журналістика педагогіка Священний Синод УПЦ УГКЦ постать у Церкві автокефалія діаспора іконопис Мазепа розкол в Україні Вселенський Патріархат Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика Президент Віктор Ющенко Ющенко Церква і медицина монастирі та храми України Предстоятелі Помісних Церков Патріарх Алексій II церква і суспільство шляхи єднання секти УПЦ КП Доброчинність краєзнавство Археологія та реставрація






Рейтинг@Mail.ru






Свято-Іллінський чоловічий монастир

Свято-Іллінський монастир був заснований 1884 року як подвор'є руського афонського Іллінського скиту для допомоги паломникам, які мандрували через Одесу на Афон і в Святу Землю. Незабаром виникла потреба у власному храмі як для братії й паломників, так і для одеситів, яким не вистачало православних церков.

Зведення храму стало турботою преподобного Гавриїла Афонського. Проте коштів не вистачало. За його клопотанням та з благословення Святійшого Синоду скиту святого пророка Іллі було дозволено збирати милостиню по всій Російській Імперії. Наприкінці 1893 року архімандрит Гавриїл в супроводі братії прибув у Росію зі святинями Іллінського скиту: чудотворною іконою Божої Матері «Млекоживителька», частиною древа Животворящого Хреста Господнього й лівою стопою від мощів апостола Андрія Первозваного.

З благословення Санкт-Петербурзького митрополита Палладія та Московського митрополита Сергія, архієпископів та єпископів різних губерній Росії ці святині були поставлені в храмах багатьох міст для поклоніння і збирання пожертвувань. Так з'явилися необхідні кошти.

У перші дні царювання імператора Миколи Олександровича, а саме 10 листопада 1894 року архімандрит Гавриїл у співслужінні соборного духовенства освятив місце під храм, у підмурівок якого заклали пам'ятну табличку. Перший наріжний камінь поклав сам архімандрит. Протягом 1894-1896 років на Іллінському подвор'ї, за проектом архітектора Л.Ф.Прокоповича, було зведено трипрестольний храм у візантійському стилі. Великий купол церкви розписали на зразок храму Христа Спасителя в Москві.

Ікони для прекрасного різьбленого іконостаса писалися в Москві й на горі Афон. До хорів вели мармурові сходи. У збудованому праворуч триповерховому корпусі були зручні приміщення з великою приймальною залою для прочан. Храм із високою дзвіницею будувався з цегли, привезеної чернечою братією Афонського монастиря з Константинополя і Криму. У корпусі ліворуч розташовувалися 28 келій для монастирської братії. На подвір'ї були збудовані флігелі для простого люду.

22 грудня 1896 року архієпископ Херсонський та Одеський Іустин, у співслужінні єпископа Єлисаветградського Тихона та настоятеля скиту архімандрита Гавриїла, освятив головний престол в ім'я чудотворної ікони Божої Матері, іменованої «Млекоживителька». Наступного дня було освячено праву прибудову в ім'я святого пророка Іллі, а 28 грудня - ліву прибудову в ім'я архангела Гавриїла. Праворуч від прибудови було облаштовано капличку в ім'я святого Миколая Чудотворця (в ознаменування сходження на престол імператора Миколи II).

1922 року подвор'я було скасоване, храм діяв до 1928-1932 років. У 1942 році він відкрився як парафія, при якій до 1962 року знаходилося Одеське єпархіальне управління. У 1946-1949 роках на подвор'ї жили ченці. 1946 року при храмі як скарбник подвор'я трудився ієромонах Пимен (Ізвєков) - майбутній Святійший Патріарх Московський і всієї Русі († 1990 року).

1995 року Іллінський прихід був перетворений на монастир. Нині головний престол храму Свято-Іллінського монастиря освячено в ім'я святого пророка Іллі, праву прибудову - в ім'я чудотворної ікони Божої Матері «Млекоживителька», ліву прибудову - в ім'я архангела Гавриїла. З 1997 року при монастирі знову розміщується Одеське єпархіальне управління. При обителі діють недільні школи для дітей і дорослих.

«Святий за життям і за вірою...»

Історія пам'ятки духовності - це не лише хронологія певних подій, це також історія її засновників та святинь, які в ній знаходяться. Тому, оповідаючи про історію Свято-Іллінського монастиря, не можна не згадати основні віхи життя її фундатора, нетлінні мощі якого тут спочивають. У Господа Бога багато відданих та старанних трударів у справі спасіння роду людського. Одним із найвидатніших пастирів на ниві Христовій і був преподобний Гавриїл, який народився 8 січня 1849 року в Київській губернії у не дуже заможній родині. День його народження збігся з днем вшанування Церквою пам'яті преподобного Георгія Хозевита, і тому в хрещенні дитину назвали Георгієм.

На дванадцятому році життя хлопчик втратив батьків. Під час навчання у сільській школі він швидко осягав церковну грамоту, любив читати Святе Письмо, духовно-повчальні книги, виявляючи при цьому світлий розум та ясну пам'ять. Одного разу, під час важкої хвороби, він дав обітницю відвідати після одужання святі місця Київської землі, що й виконав незабаром. Відвідування лаврських святинь та інших монастирів глибоко й незабутньо його вразило. У душі благочестивого юнака зародилося бажання піти стопами преподобних отців, про яких багато чув і читав, зректися світу й присвятити життя чернечій справі. 1867 року послушник Георгій здійснює паломництво в Єрусалим. Відкинувши все мирське, він залишається на Афоні й там присвячує себе служінню Богові. З усіх руських обителей йому найбільше припав до серця скит святого пророка Божого Іллі. Настоятель обителі архімандрит Паїсій та братія полюбили Георгія, який сумлінно і з радістю виконував різні послухи, був кротким та смиренним. 1869 року він прийняв постриг у чернецтво з ім'ям Гавриїл на честь архістратига Гавриїла (ім'я «Гавриїл» означає «сила Божа»).

1891 року Константинопольським патріархом Іоакимом III ієромонах Гавриїл був возведений у сан архімандрита і призначений настоятелем обителі. Про отця Гавриїла з братією можна було сказати словами Іоанна Златоуста: «Ченці - лики ангелів у плоті людській; життя їхнє складне й нестерпне, але прекрасніше мирського, їхні вуста сповнені пахощів, в їхніх обителях тиша й безмовність. Вони дотримуються суворого посту й встають на світанку, дякуючи Богові, молячись і співаючи псалми. Вони співають раніше за птахів, долають пристрасті легше за мирян. Молитва для ченця, як меч для звіролова, смерть для ченця несумна, чернець лікує страждання інших, його подвиг великий. Хоча ченці живуть у бідності, однак володіють духовними скарбами всесвіту, ченці - святі за життям і вірою...»

Клірики Свято-Іллінського собору іноді чули в підвальному приміщенні храму незрозумілі звуки, ніби хтось звідтіля стукав. Благочестиве передання свідчило, що під храмом спочивають мощі його будівника. З благословення митрополита Одеського й Ізмаїльського Агафангела духовенство храму вирішило обстежити можливе місце поховання, що знаходилося під хрестильним приміщенням. Це відбувалося в п'ятницю, 9 (22) липня 1994 року. Знаходження святих мощей ознаменувалося зціленням дев'ятнадцятирічного юнака, одержимого злим духом. Великими зусиллями вдалося завести його в хрестильне приміщення. Під час молитви він втратив свідомість. Після того, як його окропили святою водою, юнак встав і вийшов. Це виразно свідчило про те, що злий дух, який вийшов з юнака, не міг знаходитися поруч із місцем, де спочивали мощі святого. Увечері священики й працівники храму, обстеживши стіни приміщення і розібравши перегородки, виявили в ніші труну, накриту мантією. При цьому присутні відчули ніби віяння свіжого вітру. Так були знайдені мощі старця архімандрита Гавриїла.

За поданням митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела Священний Синод розглянув прохання про причислення архімандрита Гавриїла до лику святих. 23 жовтня 1994 року у Свято-Іллінському соборі відбулися урочистості, присвячені прославлянню преподобного Гавриїла Афонського. Відтоді щодня о 7 ранку біля раки зі святими мощами преподобного звершується акафіст.

До гробниці преподобного Гавриїла приходять віруючі, просячи заступництва собі й своїм близьким. Він молиться за всіх нас, нашу Церкву і нашу землю. Йдуть православні до святих мощей, щоб преподобний угодник Божий допоміг приймати все від Бога з вірою і терпінням, по-християнському, щоб Господь навчив смиренності й дав сили для боротьби зі зневірою, спокусами і гріхом. Від мощей праведника отримують зцілення всі, хто приходить з вірою в серці...

Святиня від царственного прочанина

Ще однією святинею Свято-Іллінського храму є чудотворна ікона Божої Матері «Млекоживителька». Слід зазначити, що ця ікона поруч із Касперівською іконою Божої Матері та чудотворною іконою «Життєдайне джерело» (на камені) - одна з найбільш шанованих ікон жителів півдня.

Історія її - дивовижна. За переказом, що зберігся в Хілендарській обителі, ікона «Млекоживителька» спочатку знаходилася в Лаврі святого Сави Освяченого під Єрусалимом. Святий Сава на смертному одрі провістив братії, що одного разу відвідає Лавру царствений прочанин із Сербії на ймення Сава. Саме йому слід подарувати ікону Богородиці «Млекоживителька». Це було сказано 532 року. Лише у XIII столітті прибув у Палестину святий Сава Сербський, якому передали пророчий заповіт святого Сави Освяченого та ікону «Млекоживителька».

Повертаючись із Палестини в Сербію святитель Сава відвідав святу Афонську Гору, де заснував Хілендарський монастир. Саме цій обителі він і залишив у спадщину ікону Божої Матері «Млекоживителька». Цариця Небесна благоволила, крім цієї ікони, прославити ще декілька копій з неї.

Один із найголовніших чудотворних списків знаходиться в скиті святого пророка Іллі на Афоні, інші відомі чудотворні списки ікони Пресвятої Богородиці «Млекоживительки» знаходяться в Москві та Одесі. Їхня історія теж пов'язана з ім'ям преподобного Гавриїла Афонського.

У головному боковому вівтарі Богоявленського собору міста Москви є ікона Божої Матері «Млекоживителька» з таким надписом: «Ця свята ікона написана й освячена на святій Афонській Горі в скиті святого пророка Іллі і посилається в дарунок і благословення в град Москву в храм Богоявлення, що на Єлоховому полі. На незабутню пам'ять двомісячного перебування в цьому храмі чудотворного образа Пресвятої Богородиці «Млекоживителька», що належить вищесказаному скитові, під час перебування настоятеля архімандрита Гавриїла. 1894 рік». Унизу цієї ікони, праворуч від фігури Богоматері - овальне зображення святителя Миколая Чудотворця, а ліворуч - таке ж зображення святого пророка Іоанна Предтечі; корону на голові Пресвятої Діви підтримують ангели.

Чудотворна ікона Божої Матері «Млекоживителька», яку свого часу привіз преподобний Гавриїл Афонський до Свято-Іллінського одеського монастиря, знаходиться нині у Свято-Успенському одеському чоловічому монастирі, як і ліва ступня святого апостола Андрія Первозваного. На рамці ікони - праворуч і ліворуч - розміщені частина ризи Христа Спасителя і частина хітона Пресвятої Богородиці.

Інший шанований образ Божої Матері «Млекоживителька» знаходиться в Іллінському соборі. Прикраси й підвіски на іконі - свідоцтва численних зцілень. Нещодавно віднайдена аналойна ікона Божої Матері «Млекоживителька» з написом на зворотній стороні преподобного Гавриїла Афонського також знаходиться в соборі.

Є ще одна ікона Богоматері «Млекоживителька», що була знайдена 1650 року на високому дереві, в урочищі Хрестогорське, неподалік від Мінська (Білорусь). На місці її дивовижної з'яви було зведено храм на честь Успіння Богородиці. Знаходиться образ над царськими воротами і за допомогою особливого механізму спускається донизу для того, щоб прочани могли до нього прикластися. Як в давнину, так і нині, від цих ікон відбуваються численні дива...

Нині, як і понад сто років тому, у Свято-Іллінському чоловічому монастирі живуть і моляться за нас ченці та послушники, життя яких  «складне й нестерпне, але прекрасніше мирського», які «живуть у бідності, однак володіють духовними скарбами всесвіту»...

Підготувала Надія Замоцна