Сербська Православна Церква тимчасово передала Московському Патріархату десницю святого пророка Іоанна Предтечі, щоб їй могли поклонитися православні жителі Росії, України й Білорусі. Урочиста церемонія передачі святині відбулася в середу вранці, 7 червня, у чоловічому монастирі в Цетіньє.

«Після випробувань, які випали на долю російського й сербського народів, Іоанн Хреститель знову благословляє нас і закликає своєю десницею до покаяння», - сказав митрополит Чорногорський і Приморський Амфілохій. Після Божественної літургії він разом з митрополитом Ташкентським і Середньоазіатським Володимиром виніс з церкви десницю у спеціальному ковчегу з куленепробивним склом, і відбув в аеропорт у супроводі російської делегації.

Очікується, що святиня буде доставлена сьогодні до початку вечірнього богослужіння в храм Христа Спасителя. Вечірню звершить Святійший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II.

Історія перенесення десниці Іоанна Хрестителя

Тіло Іоанна Хрестителя було поховано біля могили святого пророка Єлисея в самарійському місті Севастії. Повертаючись на батьківщину в Антіохію, святий апостол та євангеліст Лука хотів взяти з собою тіло пророка, але жителі Севастії дозволили перенести тільки праву руку, якою був охрещений Ісус Христос.

Доля десниці святого пророка Іоанна тісно пов'язана з історичними подіями, що відбувалися в країнах, у яких вона перебувала. Дев'ять століть десниця знаходилася в Антіохії. У часи царювання Юліана Відступника, коли почалося жорстоке гоніння на християн, а храми й мощі святих спалювали, жителі Антіохії сховали святу руку в одній з міських веж, і вона вціліла. Після смерті царя християни винесли десницю з вежі. Коли Антіохію захопили агаряни, безцінна реліквія потрапила до них у полон.

У X столітті, за часів царювання візантійського імператора Костянтина Багрянородного, один диякон з Антіохії на ймення Іов зміг віднести руку Хрестителя в християнські землі, у місто Халкідон. Звідти її урочисто доставили в Царгород, де вона перебувала у різних храмах, у тому числі в Святій Софії. Царгород був захоплений турками в 1453 році.

З Константинополя святиня потрапила на острів Родос. Бажаючи схилити лицарів острова на свою сторону, турецький султан Баязид II послав магістрові Ордена на знак благовоління чесну десницю. Але мир тривав недовго - у 1522 році турки підкорили Родос. Лицарі втекли на Мальту, забравши з собою, крім десниці пророка, частину Животворящого Хреста Господнього та Філермську ікону Божої Матері.

Ці три святині зберігалися в усипальниці кафедрального собору протягом двох з половиною сторіч, аж до 1798 року, коли Мальту захопив Наполеон. Орден, рятуючись від знищення, обрав своїм заступником російського імператора Павла I. 1799 року святині прибули в Російську імперію, де їх зберігали протягом століття.

До революції 1917 року вони перебували в Росії: спочатку в Гатчині, потім у Санкт-Петербурзі, Москві й знову в Гатчині. У роки революційної смути та період гонінь на Руську Православну Церкву вони були врятовані від знищення й переправлені за кордон. Оскільки мальтійські реліквії були власністю імператорської родини, їх через Естонію перевезли в Данію, де на той час проживала матір святого імператора Миколи II імператриця Марія Федорівна. Після її смерті в 1928 році доньки імператриці великі князівни Ольга та Ксенія передали святині митрополитові Антонію (Храповицькому), який перевіз їх спочатку в Німеччину, а потім, у 1932 році - в Югославію, де вони стали надбанням королівської родини Карагеоргієвичів. Королеві Олександру Карагеоргієвичу їх передали на знак вдячності за те, що Сербія дала притулок багатьом російським емігрантам.

З 20 січня 1978 року, дня пам'яті святого Іоанна Предтечі, його чесна десниця й частина Чесного Хреста Господнього почивають у Богородицькому монастирі міста Цетіньє в Чорногорії, а Філермська ікона Божої Матері зберігається в Цетіньєвському музеї. Лише в 1993 році, під час відвідування Чорногорії Святійшим Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм, мальтійські святині були знову явлені світу.

Православ'я.ru