УКР РУС  


 Главная > Новости > > По регионам > Европа  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 63 посетителей

Теги
шляхи єднання вибори Ющенко краєзнавство Президент Віктор Ющенко секти іконопис Києво-Печерська Лавра Доброчинність милосердя комуністи та Церква церква і суспільство монастирі та храми України українська християнська культура постать у Церкві Священний Синод УПЦ Патріарх Алексій II конфлікти Католицька Церква Вселенський Патріархат автокефалія Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика педагогіка Церква і влада Голодомор забобони УПЦ КП УГКЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і медицина Археологія та реставрація діаспора Церква і політика розкол в Україні Предстоятелі Помісних Церков молодь церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






ИТАЛИЯ. 63-й Венецианский кинофестиваль будет закрывать российский фильм о православном монастыре



Кінофестиваль у Венеції закриватиме фільм «Острів» режисера Павла Лунгіна, що розповідає про православний монастир. «Ще жоден російський фільм не виконував цієї почесної місії», - зазначає телепрограма «Вести».

«Якби я міг сказати, про що фільм, я б його не знімав, а просто говорив і говорив би. Це не можна сказати словами. Але для мене це фільм про відчуття світу, в якому є Бог», - сказав режисер картини. Відомий актор Віктор Сухоруков грає настоятеля монастиря, Дмитро Дюжев - ченця, Петро Мамонов - грішника, який кається.

З цієї трійці найприродніше виглядає Мамонов. Він однаково переконливий і коли задумливо лежить на моху, жуючи морошку, і в розпал невгамовного біснування, і коли, залізши на дзвіницю, дере на все горло: «Я так слаб душою, телом также слаб, и страстей преступных я греховный раб».

Дюжеву дісталася роль келаря Іова, який турбується виключно про монастирське господарство, а на незручного відлюдника пише доноси ігумену Філарету, якого грає Сухоруков. Кожен з цих героїв прагне по-своєму дати ради опалювачу Анатолію. На відміну від інших персонажів фільму глядач знає, що старий Анатолій з тачкою вугілля колись був кочегаром Толькою, баржу якого в сорок другому захопили німці. Герой Мамонова сприймає свій дар (реальний чи вигаданий легковірними парафіянами) як покарання, але разом з тим і як місію. Процес пошуку прощення і внутрішнього примирення з собою показаний Лунгіним з елементами іронії, але через це він не стає менш важливим.

«Зазвичай фільми, що відкривають і закривають такі фестивалі, - це американські могутні машини, яскраві й кольорові. Але зараз ми вирішили надати центральну позицію фільму Паші Лунгіна. Особливим характером російського кіно ми хочемо помститися особливому характеру європейському й американському кіно», - заявив директор Венеціанського фестивалю Марко Мюллер на прес-конференції у Москві.

Jesus Christ.ru / Lenta.ru