УКР РУС  


 Главная > Новости > Колонка редакции  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 135 посетителей

Теги
Патріарх Алексій II УПЦ КП Мазепа краєзнавство Священний Синод УПЦ конфлікти Голодомор милосердя Митрополит Володимир (Сабодан) Києво-Печерська Лавра Предстоятелі Помісних Церков монастирі та храми України Приїзд Патріарха Кирила в Україну автокефалія Церква і влада Ющенко Президент Віктор Ющенко діаспора церква та політика церковна журналістика розкол в Україні секти УГКЦ церква і суспільство шляхи єднання Католицька Церква забобони вибори комуністи та Церква молодь Вселенський Патріархат 1020-річчя Хрещення Русі постать у Церкві іконопис українська християнська культура Церква і медицина Доброчинність педагогіка Археологія та реставрація Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






Будуємо церкву. Хто проти?

Таємниця державної незалежності

Віталій Разіцький

Після 70-річного панування атеїзму духовне життя в Україні і до нині не змогло відродитися повною мірою. Один із яскравих прикладів цього -громадські слухання з приводу будівництва церкви на честь Володимирської ікони Божої Матері в Подільському районі Києва, які відбулися 25 травня в приміщенні клубу «Виноградар» на проспекті Свободи.

До історії питання

Парафія Володимирської ікони Божої Матері зареєстрована розпорядженням Київської міської адміністрації від 7 січня 1999 року №1629 за юридичною адресою: місто Київ, проспект Радянської України, будинок 1/100, квартира №54. Вона здійснює свою діяльність, дотримуючись діючого законодавства та Статуту Української Православної Церкви. Парафіяни звернулися до керівництва Подільської районної ради з проханням надати земельну ділянку під будівництво церкви та церковного будинку. Місце для забудови нового храму було запропонованe у Києво-Святошинській парковій зоні на проспекті Радянської України, враховуючи, що ані будівництво, ані богослужіння не порушить спокою мешканців масиву.

З благословення Митрополита Київського і всієї України Володимира цим питанням займається священик Василій Тарасов. Отець Василій має великий досвід будівництва церков, адже у Чехії, де він був представником Української Православної Церкви, за його участю було зведено декілька храмів.

Громадські слухання відбулися в присутності голови Подільської районної Ради Євгена Олександровича Романенка та настоятеля парафії. В обговорені взяли участь депутати райради та жителі району.

На початку громадських слухань з короткою промовою виступив отець Василій, який коротко розповів про плани будівництва храмового комплексу та діяльність парафіяльної громади. Зокрема він зазначив, що крім церкви на честь Володимирської ікони Божої Матері планується також будівництво приміщення недільної школи. Окрім цього православна громада хоче відкрити дешеву їдальню для нужденних, яких у місті нараховується чимало.

Слова священика про соціальну роботу парафії учасники слухань залишили поза увагою. Буквально з самого початку посипалися запитання з приводу конфесійної належності майбутньої церкви. Мовляв, «чому перевага під час будівництва храмів надається Московському Патріархату, а не Київському?» При чому, говорили це люди, більшість із яких самі не могли і двох слів промовити українською.

Хтось - «проти»...

На початку слухань голова Подільської райради Євген Романюк зазначив, що «метою зібрання є з'ясувати, чи потрібно будувати в районі храм, чи ні». Тобто, результатом зустрічі мала бути коротка відповідь жителів: «так» або «ні». А з приводу надання пріоритетів у зведенні храмів в районі голова райради сказав, що з Київського Патріархату з проханням надати дозвіл для будівництва ніхто не звертався.

Згідно з українським законодавством, щоб розпочати будівництво храму в місті, необхідно отримати, між іншим, і дозвіл жителів району, де планується нова побудова. Мешканці ж, присутні на громадських слуханнях, висловили думку, що церкву доречно було б звести не на відведеному владою місці, а на території недобудованого культурного центру та будинку дитячого харчування. Тут збираються наркомани і алкоголіки, діти падають у незакриті підвальні приміщення, і тому церковна громада мала б викупити вказані ділянки і зводити храм саме на цих місцях. Виходить, людям байдуже, буде зведена церква чи якась інша установа, аби лише недобудови не завдавали їм незручностей.

На подібні закиди отець Василій відповів, що православній громаді байдуже, де будувати церкву Божу, і тому якщо дадуть документи на згадані місця, то він і там розпочне зведення святині. У цей час одна з мешканок району обурено вигукнула, що «не нам, грішним, вирішувати, де будувати храм. Церква потрібна, а де вона стоятиме - не важливо».

Хтось - «за»...

Серед присутніх на слуханнях було й багато прихильників негайного будівництва храму. Зокрема директор Центру реабілітації психічно хворих інвалідів висловила від імені пацієнтів щиру подяку отцю Василію та його пастві за духовну і матеріальну підтримку знедолених. Вона сказала, що вже протягом чотирьох років священик опікується хворими Центру, для яких спілкування зі священиком стало чи не єдиною можливістю знайти співрозмовника в їхньому усамітненому житті.

Далі взяла слово ще одна літня жінка, яка подякувала отцю Василію за те, що він навернув до Бога її сина. Раніше чоловік надмірно вживав алкоголь, але прийшовши до віри, він розпочав нове життя, сподіваючись на Господню допомогу.

Серед присутніх в залі знайшлися люди, які заперечили словам жінки, мовляв, у районі вже є церкви, і не потрібно будувати ще одну, вирубуючи при цьому ліс, але питання однієї із мешканок району, чи хрещені противники будівництва церкви, змусило останніх на деякий час принишкнути.  

...А комусь і байдуже

Дискусія все більше переходила з релігійної площини у світську. Молода мама, дочекавшись черги для висловлення думки, зазначила, що люди зібралися з приводу будівництва церкви, тоді як вона не має, де прогулятися з дитиною через велике забруднення повітря в районі і відсутність дитячих майданчиків. Жінка звернулася до новообраного голови райради з проханням посприяти в будівництві місць громадського відпочинку. Так, забувши про Бога, люди поступово поринули у вирішення буденних проблем...

Якщо зараз молода мама відкинула богоугодну справу будівництва церкви і більше хвилюється про проблеми буденні, то чого можна чекати від майбутнього покоління? Чи зможе воно зберегти давні українські православні традиції і залишитися на планеті окремою, унікальною і неповторною нацією? Адже в основі міцності держави та народного духу лежить релігія, яка дає людям стимул жити, натхнення працювати, створювати сім'ю, народжувати дітей, вдосконалювати суспільні відносини та покращувати рівень життя. Чим більше згуртованим є народ навколо якоїсь ідеї, тим ефективніше діє кожен із його членів і, відповідно, вагоміші результати.

Хоча Церква відділена й від держави, вона, поряд із законодавчою та виконавчою владою країни, відіграє провідну роль у суспільстві, займаючись властивою їй сферою діяльності - духовною. Батьківська віра зберегла людей від окатоличення і розчинення серед народів сусідніх держав - Речі Посполитої, Кримського ханства, Османської імперії, Угорщини, Австрії, тощо. І ми, вирішуючи, зводити храми чи ні, молитися Богові чи ні, мусимо пам'ятати, що Церква є не тільки захисником духовного життя народу, але й гарантом його незалежності.