УКР РУС  


 Главная > Публикации > Точка зрения  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 256 посетителей

Теги
Католицька Церква автокефалія милосердя Вселенський Патріархат забобони педагогіка секти Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація розкол в Україні діаспора Мазепа постать у Церкві українська християнська культура іконопис Президент Віктор Ющенко монастирі та храми України Доброчинність Голодомор комуністи та Церква Церква і медицина УПЦ КП церква та політика Священний Синод УПЦ Ющенко церковна журналістика Києво-Печерська Лавра Церква і влада конфлікти краєзнавство шляхи єднання Патріарх Алексій II Церква і політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков 1020-річчя Хрещення Русі молодь церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






ТОЧКА ЗОРУ: Декілька думок про завдання сучасного православного богослов’я

  27 ноября 2007


Іван Верстюк

Я глибоко переконаний  в тому, що богослов'я в своєму розвитку дуже тісно пов'язане з реальним життям і жодним чином від нього не відірване. І саме тому воно не є та не може бути сухою академічною наукою, а богослов не може бути всього лише фахівцем з певного виду специфічної літератури. Прошу не розуміти це як заклик до обскурантизму, а тільки як аргумент на доказ того факту, що православне богослов'я не є наукою в класичному сенсі цього слова, але - описанням певного духовно-інтелектуального досвіду, і тому богослов повинен бути мислителем, чиї роздуми народжуються як плоди молитов та богослужбових переживань.

В цьому ракурсі спробуємо окреслити низку завдань для сучасного богослов'я. Дослідницький поступ, і це очевидно, є неможливим в разі відсутності рефлексій стосовно його напрямку, тому подібні роздуми однозначно необхідні.

Богослов'я повинно, на мою думку, радикально повернутися до життя й приділяти значну увагу його проблематиці. Духовна структура буття на різних його щаблях довгий час наче б то розумілась як завдання філософів, але жодних серйозних підстав для такого розуміння немає - богослови повинні так само аналізувати сутність життя як буття в світі, створеному Богом, та постійне перебування перед обличчям Божим. Коректна екзистенція можлива тільки в разі її глибокої укоріненості в богословському дискурсі. Богослов'я покликане виробити основи для християнського світогляду, в межах якого людина могла б існувати й рухатись в своєму духовному розвиткові.

Важливим завданням для сучасного богослов'я є також питання про місію Церкви в людському суспільстві, котре значним чином випливає з еклезіологічної проблематики. В цьому напрямку потрібні значні зусилля, адже богословські відкриття ХХ століття, здійснені переважно богословами російської еміграції, розкрили безмежні горизонти для досліджень у цій сфері. Місіологія потребує віднайдення відповідей на цілий ряд важливих проблем - чим повинна бути Церква для суспільства, які функції вона повинна виконувати в реаліях спільного буття в створеному Богом світі, яким повинен бути її розвиток та чим він повинен визначатись, де лежать межі Церкви и чи можлива їхня зміна, що визначає сутність Церкви в її земному вимірі, яким чином Церква здійснює свою святість, чи може Церква нести спасіння тим, хто перебуває поза нею - і ще безліч, безліч запитань.

З цього логічно постає наступна проблема - проблема теократії. Чи можлива теократія в умовах сучасної політичної ситуації, чи вона є вже тепер лише романтичною ідеєю відірваних від життя богословів? Якою може бути православна теократія, як вона може вплинути на реальний процес державного будівництва? Чи є теократія свідченням про святість Церкви? Чи повинна теократія розумітись нами як дійсний політичний орієнтир в здійсненні місії Церкви? Ця проблема є дуже важливою, адже її рішення фактично визначатиме характер дій та орієнтири суспільної активності Церкви в майбутньому. Церква не може бути відірваною від політики і не звертати на неї уваги - навпаки, Церква мусить залучати політику до процесу спасіння людства та загального освячення буття. Не секрет, що політика може бути використана для реалізації місії Церкви, і тому в дану проблему варто зануритись досить таки ретельно.

Окремо від інших у своїй важливості стоїть проблематика літургійного богослов'я. І досі можна почути багато нарікань про те, що богослови так і не виробили задовільної системи інтерпретації та розуміння літургійного дійства, наче б то свідомо залишаючи цю сферу для всяких забобонів та псевдобогослов'я. Звичайно, така ситуація повинна бути змінена. Крім того, необхідно дослідити можливості літургійного розвитку, попередньо здійснивши методологічно визначений екскурс в історію літургійних чинів. Від деяких богословів доводиться чути, що сучасний літургійний чин не є досконалим, він потребує реформи та змін - то ж це завдання також повинно виконати сьогочасне літургійне богослов'я.

У сфері літургійного богослів'я слід відзначити проблему Євхаристії. До цього часу відбувається дискусію про те, як потрібно коректно розуміти сутність таїнства Євхаристії. Досі богослови погоджуються на тому, що євхаристійне богослов'я має походити з євангельських джерел, тобто з описаного факту започаткування цього таїнства самим Господом Ісусом Христом. І в цьому ракурсі богослови мусять зануритись в питання участі в Євхаристії священнослужителів та мирян задля визначення того відповідного рівня євхаристійного життя, яке є єдино правильним та спасенним для церковного народу.

І, наостанок, екуменічне богослов'я. Зараз спостерігається певна зупинка в розвитку екуменічних процесів, і це не дивлячись на досить значну кількість екуменічних зустрічей. Головна причина в тому, що немає значного поступу в богословському діалозі, хоча в той же час існує помітний прогрес в питаннях практичного екуменізму, тобто щоденної співпраці в питаннях служіння, місії, соціальної етики. Звичайно, найголовніші завдання стоять перед тими богословами, котрі займаються православно-католицьким діалогом, адже він є найбільш розробленим, але не потрібно забувати і про православно-протестантський діалог, де також є простір для розвитку.

Автор: Іван Верстюк