УКР РУС  


 Главная > Публикации > Точка зрения  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 106 посетителей

Теги
діаспора автокефалія Католицька Церква комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) Президент Віктор Ющенко Доброчинність УПЦ КП Священний Синод УПЦ шляхи єднання забобони 1020-річчя Хрещення Русі Ющенко церква та політика Мазепа краєзнавство постать у Церкві Предстоятелі Помісних Церков секти вибори Патріарх Алексій II монастирі та храми України педагогіка Вселенський Патріархат Приїзд Патріарха Кирила в Україну Археологія та реставрація Церква і медицина українська християнська культура милосердя Києво-Печерська Лавра конфлікти Церква і політика Церква і влада молодь церковна журналістика розкол в Україні Голодомор церква і суспільство УГКЦ іконопис






Рейтинг@Mail.ru






ТОЧКА ЗОРУ. Кияни зустріли Патріарха Варфоломія легким невдоволенням тимчасовими незручностями

  26 июля 2008


Іван Верстюк

Звісно, приїзд Вселенського Патріарха Варфоломія в Україну став приводом величезної духовної радості для багатьох тисяч українців, і цього заперечувати не буде ніхто. Але поруч із тим мешканці столиці, куди урочисто завітав Всесвятійший Варфоломій, потерпали від цілого ряду різноманітних незручностей. „О-о-ох!.." - цей незадоволений оклик промовляв в день приїзду високого гостя багато хто з киян.

Мешканці центральних районів міста, котрі були щільно заповнені правоохоронцями як у формі, так і в цивільному одязі, мусили ходити біля своїх осель із паспортами, інакше ризикували не потрапити додому і ночувати прямо на вулиці. Завжди досить говірливі столичні міліціонери, як показав мій власний досвід спілкування з ними в ці дні, були напрочуд невблаганними - жодні переконування чи аргументи не могли змусити їх пропустити вас туди, куди ви збиралися дістатися. Навіть моє вседозволяюче журналістське посвідчення мені ніяк не допомогло - правоохоронці дивилися на нього абсолютно байдуже і пояснювали, що діють за спеціальним наказом Президента. Дивно, звичайно. Пояснення того, що я представляю церковний сайт і потребує перейти вулицю саме в цьому місці, не були почуті - людина в формі вперто хитала головою: „Не можна!".

Власникам автомашин довелося триматися якнайдалі від центральних вулиць міста, бо вони були переважно перекриті або обмежені в русі. Такі вже правила протоколу, що президентський кортеж, в якому пересувався Києвом Вселенський Патріарх, не повинен мати сусідів на автомобільній дорозі, а тому вправні даішники сміливо перекривають вулиці, де повинні проїхати урядові автомашини, задовго до їхньої появи на горизонті.

Віруючі, котрі зустрічали Патріарха Варфоломія, були дещо обурені тим, що всі перші місця в безпосередній близькості від Патріаршої делегації були зайняті журналістами, які з ревністю боролися за право поближче підійти до гостей, аби зробити вдаліший фотокадр. Внаслідок цього бідолашні віряни, що звикли за давньою християнською традицією поступатися власною зручністю, були вимушені вдовольнятись поглядом на Святійшого Патріарха з-за спин папарацці.

Міліціонери й охоронці настільки щільно обступали високих гостей, коли ті з'являлись на публіці, що підійти до них під благословення були чимось абсолютно немислимим. Мені на власні очі довелося побачити, як декілька віруючих зробили спроби наблизитись до Патріарха Варфоломія і як рішуче вони при цьому були зупинені охороною і відтиснуті поза огорожу. Звісно, подібні заходи безпеки є необхідними для урочистостей такого високого рівня, але і про специфіку зустрічі народом духовних осіб не слід забувати - добре відомо, як цінують православні християни архіпастирське благословення, і відмовляти їм у цьому є не дуже доброю справою.

Авторові цих рядків взяти благословення у намісника Всесвятішого Константинопольського Престолу теж не вдалося, але волею випадку він потрапив прямо від вікна президентського автомобілю, в якому знаходились Вселенський Патріарх Варфоломій та Президент України Віктор Ющенко, і відчув на собі щиру посмішку Його Всесвятості. Помахавши йому рукою, щасливий автор навіть отримав такий само жест у відповідь. Врешті решт, він вирішив сприймати як архіпастирське благословення.Автор: Іван Верстюк