УКР РУС  


 Главная > Публикации > Точка зрения  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 94 посетителей

Теги
розкол в Україні краєзнавство Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков Мазепа Президент Віктор Ющенко забобони церква і суспільство вибори монастирі та храми України церковна журналістика секти Церква і влада автокефалія діаспора шляхи єднання Голодомор УГКЦ постать у Церкві Патріарх Алексій II Києво-Печерська Лавра милосердя Вселенський Патріархат Священний Синод УПЦ Церква і медицина Ющенко комуністи та Церква Археологія та реставрація церква та політика іконопис конфлікти молодь 1020-річчя Хрещення Русі Митрополит Володимир (Сабодан) українська християнська культура УПЦ КП Приїзд Патріарха Кирила в Україну Доброчинність педагогіка Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






Ісус чи Іісус Христос?

  28 августа 2008


Оксана Жаборинська, м. Львів

"Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу..."
(Пс. 113, 9)

"Вона породить Сина, і ти даси Йому ім'я Іісус"... (Мф. 1, 21). У давнину ім'я людини означало роль, яку її буття відігравало у всесвіті[1]. Ім'я дитяти означало його майбутню діяльність. Ім'я - це синонім самої особи. Змінити комусь ім'я - означало надати йому нову особистість, вчинити його своїм підлеглим, своїм васалом (4 Цар. 23, 34; 24, 17). Коли Господь об'являє Аврамові, що є Його Богом, і укладає з ним завіт, Він змінює його ім'я з Аврама на Авраама: "Я, - ось мій заповіт з тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. І не буде кликатись ім'я твоє: Аврам (сильний батько), а буде ім'я твоє: Авраам (батько багатьох), бо вчинив я тебе батьком багатьох народів" (Бут. 17, 4-5). Так само ім'я: Сара змінюється на Сарра (вельможа, княжна): "І сказав Авраамові Бог: "Сара, жінка твоя нехай свого ймення не кличе вже Сара, бо ймення їй: Сарра" (Бут. 17,15). Яків стає Ізраїлем (Бут. 32, 29). У Новому Завіті Христос нарікає Симона Петром, сини Заведея стають "синами грому". Більшість отців Церкви переконана, що Господь назвав і Савла Павлом, хоч про це не сказано в Діяннях Апостолів, ані в Посланнях. І всі ці особи разом зі зміною імені змінилися самі. Це ж відбувається і при хрещенні, і при чернечому постризі: символічно - вмирає стара людина, народжується нова.

Бог ототожнюється зі Своїм Ім'ям: "І хвалитися будуть Тобою всі, що люблять Ім'я Твоє" (Пс. 5, 12); "Буду прославляти Господа за правдою Його, буду співати імені Господа Всевишнього"(Пс. 7, 18); "Бо він побачить діло рук Моїх у себе, він буде святити Моє ім'я; Святого Яковлева будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись"(Іс. 29, 23); "Якщо ти не будеш виконувати старанно всі слова Закону, написані в цій книзі, щоб боятися того славного й страшного Ймення Господа, Бога твого, то Господь наведе надзвичайні кари на тебе та на потомство твоє..." (Втор. 28, 58).

Той, Хто перевищує всяке ім'я у Своїй Сутності, розкривається створеним "по образу" розумним істотам в безлічі імен: Вічний, Всемогутній, Вседержитель, Всевідаючий, Світло, Життя, Краса, Мудрість, Благість, Істина, Любов, Святий, Праведний, Спасаючий, Освячення... І хоч Буття Бога у своїй сутності перевищує всі імена, Він продовжує відкриватися в іменах...

Дві тисячі років тому Предвічний наш Творець, Слово Отче - Логос - став Чоловіком (Флп. 2, 7). "І Слово стало плоттю, і вселилося між нами" (Ін.1,14). Перед непорочним зачаттям Господа Архангел об'явив Його Ім'я: Бог - Спаситель, Ягве спасає (арам. Jeshua, дав. євр. Jehоshua, гр. Ihsoyz; ц-сл. Іисuсъ, укр. Іісус). Ім'я Іісус не було рідкісним серед єврейського народу. В Старому Завіті в різних книгах згадується десять осіб, які носять його. І саме це ім'я об'явив Архангел Гавриїл Пресвятій Діві Марії (Лк. 1, 31) та Її обручникові праведному Йосифу (Мф. 1, 21), звелівши наректи ним Дитя.

Св. Іоан Златоуст[2] вважає, що саме для того, щоб подібність імен нікого не ввела в оману, євангеліст Матфей розпочинає свою благовість словами: "Родовід Іісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового" (Мф. 1, 1). Ім'я Іісус відкриває людям мету приходу Бога во плоті - "нашого ради спасіння" (Символ Віри). У Богочоловікові Іісусі "живе вся повнота Божества тілесно" (Кол. 2, 9). "Єдність іпостасі, одночасно Божої і людської, тобто Боголюдської, виражається в єдності імені - Іісус, котре є одинаково ім'ям Бога і людини" - каже богослов протоієрей Сергій Булгаков[3]. Він вважає, що більшість імен, в яких Бог відкривається людині, виражають ті чи інші Божі якості, і лише два імені: у Старому Завіті - Ягве і в Новому - Іісус, - стосуються безпосередньо до самої іпостасі, не до присудка, а до підмета, "і ім'я втіленого Слова Іісус є Боголюдське ім'я, що уже являє  собою явне откровення про боголюдство, тобто про співлюдськість Бога, і богоподібності людини, оскільки одне і те ж ім'я застосовується до іпостасі Бога і людини"[4]. Христос приніс людям пізнання Святої Трійці, відкрив, що і Слово, і Дух - не енергії Єдиного Сущого, а Іпостасі, рівнодостойні Отцю. Єдиносущний Бог це множина в Іпостасях, а образ цього Бога - єдина людська природа в багатьох іпостасях. Ім'я "Аз Єсмь", об'явлене Мойсеєві, є іменем як усієї Трійці, так і кожної Іпостасі окремо, так, як ім'я Господь відноситься до всіх трьох Божих Осіб і до кожної з них зокрема. Так само і Ім'я Іісус - Бог-Спаситель - можна віднести і до Пресвятої Трійці, і до Кожної з Її Осіб, але в досвіді молитви, як зазначає преп. Софроній (Сахаров), ми вживаємо Ім'я Іісус виключно як власне ім'я Христа, Другої Особи Пресвятої Трійці[5]. Велике Ім'я Святої Трійці, так само велике й Ім'я Іісус. Це Ім'я онтологічно пов'язане з Богом, це Ім'я - святе, в ньому присутній Бог. Це - Ім'я, що понад усяке ім'я (Флп. 2, 9). "І коли чого попросите в ім'я Моє, Я те зроблю" - обіцяє Господь (Ін. 14, 14). Святе Письмо Нового Завіту описує предивні чудеса , які творили апостоли в Ім'я Іісуса (Дн. 3, 6; 9, 13; 4, 30; 16, 18; 19, 30). І в наш час молитва Іменем Іісуса, т. зв. Іісусова молитва, розповсюджена по всьому світу, нею моляться монахи і миряни.

Наші предки прийняли християнство з Візантії, а з ним - і грецьку форму Імені Господнього: Ihsoyz. Це слово у грецькій мові має три склади. Церковно-слов'янська мова відтворює Ім'я Спасителя як ІисuсЇъ, і це слово - також трискладове. В українській мові в різні періоди бачимо різні форми написання: Іисусъ, Исоусъ, Іисоусъ, Исус, Ісус, Іісус. Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст. фіксує прикметник Исоусовъ[6] у формах Іісусова рождества, Исусово рождество, рождества Исусъ Христова. Дві голосні на початку слова бачимо в Остромировому Євангелії: Иісусъ (Мф. 9, 27; 26, 49; 26, 69), Іисус (Лк. 11, 1). В цьому Євангелії дві голосні в Господньому Імені зустрічаються 557 разів, а одна - Исусъ - 24 рази. З двома голосними на початку написане Ім'я Господнє в Ізборнику Святослава, в Юріївській Євангелії, у деяких Євангеліях ХІІ-ХVІ ст., в Апостолах ХІV- ХVІ, в нотних стихирях ХІІ- ХVІ ст[7]. Грецькі букви йота та іта в українській мові, як і в грецькій, у цій позиції вимовляються як [i]. Початкова "і" в імені Іісус - складотворча, бо в іншому випадку мало б писатися Їсус, як Яків, Юда, Єремія, Йосиф, а такого написання не знаходимо. Щоправда, у скороченнях зустрічається "ЇІс", "ЇІсъ", на іконах часто бачимо "Іс Хс", але в таких підписах, здебільшого, зображується перша і остання буква слова[8]. І все ж в наші дні переважає форма Ісус, слово двоскладове. Написання Іісус зустрічаємо у "Букварі" Т. Шевченка, у деяких виданнях 20-30 рр. ХХ ст., у наукових виданнях Української Православної Церкви, написання Іисусъ - у виданнях Львівської Ставропігії початку ХХ ст. (напр. Новый Завhтъ Господа нашого Іисуса Христа - Львів, 1903; Под Твою милость. Молитвослов - Львів , 1906); у Пулюя: Исус.

Склад, а на письмі буква могли втратитися в Імені Господа в українській мові не лише внаслідок злиття двох "і", а й під впливом латинської традиції, де йота втратила складотворчість і з наступною етою дала [je], хоч на письмі збереглися дві букви.

В наш час - час Церковного відродження, коли глибше вникаємо в правду нашої віри, намагаємося бути християнами не лише назвою, то, фактично, надійшла пора усталити єдину форму написання Імені Господа, повернути втрачену літеру, а з нею і втрачений склад. Ім'я Іісус було об'явлене з висот, це не вимисел земного розуму, хоча і виражене тварним словом. Об'явлення - це акт, енергія Божества, належить вона до іншої сфери і трансцендентує космічні енергії. У своїй понадсвітовій славі Ім'я Іісус - метакосмічне. В Ньому - не тільки Бог, але й увесь рід людський[9]. Це Ім'я дароване нам у конкретній звуковій формі, і ми, з роду в рід, маємо благоговійно і трепетно передавати цей дар, свято Його зберігаючи. Каже св.  Василій Великий: "Як я прийняв, так і вірую, а як вірую, так і ісповідую". Ім'я Господа - Ім'я канонічне, на нього не можуть впливати зміни правопису. Три склади цього Імені в нашій традиції зафіксовані у піснеспівах, в яких, як відомо, домінує слово, а не мелодія. П'ять відповідно складених перстів, благословляючої десниці, священика означають Ім'я Іісус Христос, яке має п'ять складів. А головне, втрата літери і складу - це зміна імені (згадаймо Аврам - Авраам, Сара - Сарра). Хто дав нам право змінювати Ім'я Господа? Зміна імені передбачає зміну особистості, а "Іісус Христос учора, і сьогодні і навіки Той же" (Євр. 13, 8).



[1] Див. Slownik teologii biblijnej. Red. Nacz. Xavier Leon Dufour. - Poznan , 1990 , - c.322-323; 344-345.

[2] Див. Свят. Иоанн Златоуст. Толкование на св.Матфея евангелиста. - Москва, 1993. - С.20.

[3] Булгаков Сергий, протоиерей. Агнец Божий. - Москва, 2000. - С. 272 - 273.

[4] Там же. С. 273.

[5] Див. Архимандрит Софроний (Сахаров). О молитве. О молитве Иисусовой. - Киев, 2000. - С. 116.

[6] Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст. - Київ, 1977. - т. 1. - С. 452-453.

[7] Дьяченко Г. Полный церковно-славянский словарь. - Москва, 1993. - С. 236.

[8] Про суперечки з приводу написання Імені Іісус див.: Там само. С. 1001-1003.

[9] Див. Архимандрит Софроний (Сахаров). О молитве. О молитве Иисусовой. - С. 121.