Шановні панове, будьмо демократами! Коли у якомусь приході відправляють літургію церковнослов’янською, а в іншому українською чи російською, а можливо і 50:50, – то слава Богу за все! Якщо в Іонінськиому відправляється літургія класичною мовою, а для парафіян це зрозуміло та актуально (інакше вони приходили б до іншого храму, яких зараз дуже багато і різних) , більш того, ці парафіяни хочуть навчити своїх дітей класичний мові руської православної церкви, то радіймо з того, що ми, такі різні у проявах, єдиними вустами славимо Єдиного Бога. А спізнилися дійсно років на 20, адже на початку 90-х, коли відкривалися храми, а всі були молоді, завзяті та сповнені ентузіазму, така книжка була б більш корисною, і, головним чином, не дітям, а їхнім молодим батькам. А щодо "карєльських срубів" та "фіно-угорських волхвів", то на відомій картині відомого художника Нєстєрова зображено відомий епізод із житія прп. Сергія Радонежського, що стався за його життя з батьками в районі Ростова (далеченько від Карелії).

To Анесті: Да нет, там действительно я писал "на грани фола" об о. Ионе, поэтому Юлия "спрацювала" корректно. Кстати, оставляю за о. Ионой свободу не признавать украинского языка и любого другого - у меня-то тоже такая свобода есть. Просто порассуждал о ПРИЧИНАХ неприятия. Дерзнул нарисовать его "личный портрет" - он достаточно интересен, хоть и типичен для тех, кто отторгает в Церкви все украинское категорически (в этом месте у них западает клавиша "игнор"... :) То Чоловяга: дякую! Направду пишу їх не для Вас і не для себе, бо ми однодумці. Дехто нас навіть "змішав" колись в одну мережеву особу!.. ЖЖ не маю. У захваті від свого кума В., який має трійко дітей, редагує якийсь там телеканал і має час на ЖЖ, і багато хороших хобі. Мене вистачає тільки на нічні пописування сюди :( Та це теж не мало я на мене. Сподіваюсь, що і ми з Вами (або такі як ми) нарешті зможемо стати колись кумами, а не страждати через конфесійні розділення. Для когось це політика - УАПЦ, КП, МП - а для мене втрачені друзі, яким я відмовив у хресній радості батьківства - вони "не туди ходять"... Не будемо канючити! Будемо молитися і працювати по силі.

Считаю, что вопрос, на каком языке печатать книги, вправе решать каждый "субъект издательского дела". Если же нам нужна духовная литература на родном языке (для меня родной язык украинский, и книг на украинском мне очень не хватает), то мы сами должны организоваться для ее издания. Что же касается церковнославянского, то хотел бы сказать уважаемому АРХМ АВВАКУМу, что беречь этот язык, конечно, надо - и беречь его должны в первую очередь те, кто чувствует в этом потребность. Я же чувствую потребность в общении с Господом на родном языке (сам же Господь и указал, как должна осуществляться связь с Ним - на родном для каждого народа языке, а иначе зачем был ниспослан дар понимания разных языков апостолами?). Думаю, что через это общение вполне возможно ощутить связь с прошлым, с историей, и даже с будущим.