УКР РУС  


 Главная > Этот день в истории > Этот день в истории  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 248 посетителей

Теги
Києво-Печерська Лавра Голодомор Вселенський Патріархат секти Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко конфлікти комуністи та Церква Предстоятелі Помісних Церков церква та політика милосердя церковна журналістика Церква і медицина Церква і політика українська християнська культура діаспора молодь УПЦ КП УГКЦ Доброчинність Президент Віктор Ющенко Приїзд Патріарха Кирила в Україну іконопис 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство автокефалія вибори Мазепа Патріарх Алексій II Церква і влада розкол в Україні шляхи єднання краєзнавство Священний Синод УПЦ Католицька Церква педагогіка Археологія та реставрація монастирі та храми України забобони постать у Церкві






Рейтинг@Mail.ru






16 серпня 1991 року відбувся перший чернечий постриг у відродженому Свято-Троїцькому Межиріцькому монастирі



Чернець - той, хто всього себе віддає Богу, - і все своє життя, і душу, і серце

Пєстов Микола Євграфович

«Сину, віддай мені твоє серце!» - звертається Господь до людини у святому письмі, закликаючи своїх чад у батьківські обійми. Так, Господь закликає їх, бо ні про яку насильницьку покору Йому не може бути і мови. Бог хоче, щоб людина вільно усвідомила, що лише з Ним вона буде абсолютно щаслива. І усвідомивши це, відповіла любов'ю на любов.

Християнство знає багато прикладі служіння Богу. Але одним з найвищих є чернецтво. Чернець зрікається усього, що в нього є, навіть себе самого і добровільно присвячує своє життя на служіння Богу і людям. Він стає Його рабом, щоб віднайти справжню свободу. Богові, в Якому він бачить єдиний сенс свого буття, кожний чернець ніби дає наступну відповідь: «Ти попросив моє серце - я віддаю його Тобі!».

16 серпня 1991 року у відродженому Свято-Троїцькому Межиріцькому монастирі, що на Рівненщині, сталася знаменна подія - відбувся постриг перших його ченців.
Це стало початком нового життя древньої обителі, історія якої сягає ХV століття. За час свого існування монастир бачив багато, інколи люди були до нього вкрай суворими. Однак важливим є те, що він залишався тим духовним оазисом, в якому звершували своє духовне сходження на небо ченці. І його відродження - це ще одне свідчення того, що на землі є ще люди, які шукають істинний сенс буття - життя з Богом.

Святі отці говорять, що рівень духовного життя в Церкві пізнається по тому, в якому стані перебуває чернецтво. І якщо монастирі живуть повноцінним духовним життям, то і для мирян є можливість черпати духовну силу від цих життєдайних джерел. Втім, кожний монах покликаний до того, аби спастись не лише самому, але й молитися за спасіння цілого світу.