УКР РУС  


 Главная > Этот день в истории > Этот день в истории  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 257 посетителей

Теги
розкол в Україні Археологія та реставрація милосердя Церква і медицина Ющенко Церква і політика Предстоятелі Помісних Церков вибори Голодомор комуністи та Церква конфлікти постать у Церкві Києво-Печерська Лавра 1020-річчя Хрещення Русі іконопис церква та політика Вселенський Патріархат педагогіка Патріарх Алексій II українська християнська культура церковна журналістика краєзнавство Доброчинність молодь забобони УПЦ КП шляхи єднання Священний Синод УПЦ Церква і влада секти Католицька Церква діаспора монастирі та храми України Мазепа Президент Віктор Ющенко автокефалія Митрополит Володимир (Сабодан) Приїзд Патріарха Кирила в Україну УГКЦ церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






22 серпня 1993 року канонізовано преподобного Лаврентія Чернігівського



Не одне звільнення від гріхів робить святим, а також присутність Духа і багатство добрих справ.

Святитель Іоанн Златоуст

Коли Православна Церква канонізує людину, тобто зводить у ранг святих одного з своїх подвижників - це значна подія в житті Церкви. Лише шанованого народом подвижника, після певного дослідження його життя і підтвердження істинності чудес, що звершуються за його заступництва, на Архієрейському або Помісному соборі Церква проголошує святим. Цим актом Церква не «робить» людину святою, а лише засвідчує її святість, набуту в силу дії Святого Духа.

22 серпня 1993 року Архієрейський собор Української Православної Церкви засвідчив святість та причислив до лику святих преподобних великого молитовника і чудотворця - старця Лаврентія Чернігівського (Проскуру Луку
Овсійовича, 1868-1950).

Під час прославлення подвижника в Єлецькому монастирі Чернігівської єпархії, коли гробниця була розкрита, вся усипальниця наповнилася чудесним ароматом. В повітрі відчувався запах якоїсь неземної речовини - запашного райського єлею - який дещо зволожив одяг тих присутніх, що молилися при цьому урочистому дійстві. Навіть рік потому невеликий шматочок тканини, що був у руках у черниці, яка стояла поруч із гробницею, зберігав тонкий аромат жасмину і трояндової олії.

При співі «Зі святими упокой» була знята кришка труни і присутні побачили нетлінні мощі Преподобного, які свідчать про величну силу Божу, що звершується в людській немочі. Нематеріальна, неземна духовна сила випромінювалася від святих мощей, і всі з трепетом стали на коліна, промовляючи молитву: «Преподобний отче наш Лаврентіє, моли Бога за нас!»