УКР РУС  


 Главная > Этот день в истории > Этот день в истории  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 147 посетителей

Теги
Церква і політика Ющенко Доброчинність милосердя УГКЦ Президент Віктор Ющенко конфлікти Священний Синод УПЦ Києво-Печерська Лавра забобони церковна журналістика монастирі та храми України Вселенський Патріархат Церква і медицина українська християнська культура церква та політика УПЦ КП молодь комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство краєзнавство Митрополит Володимир (Сабодан) шляхи єднання вибори іконопис Археологія та реставрація Голодомор Предстоятелі Помісних Церков Церква і влада автокефалія Патріарх Алексій II постать у Церкві педагогіка секти розкол в Україні Католицька Церква Мазепа діаспора






Рейтинг@Mail.ru






13 січня 1853 року народився український культуролог, етнограф Василь Петрович Горленко



Мистецтво - найпрекрасніший, найстрогіший, самий радісний і благий символ одвічного, не підвладного розуму прагнення людини до добра, до істини і досконалості
Т. Манн

Український письменник, літературний критик, мистецтвознавець, фольклорист, етнограф Василь Горленко походив із старовинного козацького роду. Народився він 13 січня 1853 року у с.Ярошівці, що на Чернігівщині. Навчався у престижному Ніжинському ліцеї князя Безбородька, а завершив освіту в паризькій Сорбонні. Проживаючи у Франції, Василь Петрович працював у редакції газети «Фігаро», на шпальтах якої часто з'являлися його кореспонденції на актуальні політичні й культурні теми. У 1878 році ім'я Василя Горленка з'являється і в російській пресі у журналі «Отечественные записки».

Повернувшись в Україну, Василь Петрович робить спробу знайти якусь привабливу для себе службу, аби не просиджувати у якомусь департаменті чи дворянському зібранні. Він починає захоплено вивчати історію України, етнографію та фольклор та працювати на ниві української культури: досліджував архіви і старожитності поміщицьких маєтків, церков, монастирів, записував фольклор, співпрацював із журналами.

З 1882 року, коли було засновано «Киевскую старину», стає її діяльним співробітником і прихильником. Перша - стаття про кобзаря з Полтавщини І.Крюковського - поклала початок періоду літературно-етнографічної діяльності Горленка. З частих мандрівок Василь Петрович привозив багато матеріалів і вражень, які описував і надсилав до періодичних видань. «Не обмежуючись теоретичним, книжним ізученієм української народної словесності, Василь Петрович зробив ряд етнографічних подорожей по Ліво- і Правобережній Україні...» - писав у некролозі Василя Горленка історик Дмитро Дорошенко.

На сторінках «Киевской старины» побачили світ ряд його досліджень: нариси «Кобзарі та лірники», «Шевченко живописець та графік», «розпродажі у Вишневецькому замку» та інші. Також на сторінках свого улюбленого часопису Василь Горленко описав дві великі наукові подорожі по Україні, які він зробив разом із Миколою Костомаровим.

Усе життя Василь Петрович цікавився новітньою українською літературою: в його критичних студіях були Котляревський, Шевченко, Панас Мирний, Манжура, Іван Карпенко-Карий, Панько Куліш, Ганна Барвінок... Він написав понад сто літературних оглядів та рецензій. Значне місце у творчості Горленка посідала пропаганда українського театру. Незважаючи на Емську та Валуєвську заборони сценічного українського слова, він багато пише про трупу Марка Кропивницького, підтримує її у своїх чисельних рецензіях. Це дозволило організувати виступи навіть у Петербурзі, де вистави за участю Марії Заньковецької подивився сам цар.

За життя Василь Горленко видав три невеликі за обсягом, але дуже змістовні книги: «Южнорусские очерки и портреты», «Украинские были» та «Отблески», до яких увійшло майже 30 есе.