УКР РУС  


 Главная > Публикации > Разрушенные храмы  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 171 посетителей

Теги
конфлікти УГКЦ 1020-річчя Хрещення Русі Священний Синод УПЦ Церква і медицина педагогіка автокефалія Києво-Печерська Лавра Католицька Церква постать у Церкві Мазепа церковна журналістика краєзнавство комуністи та Церква українська християнська культура Предстоятелі Помісних Церков монастирі та храми України молодь Президент Віктор Ющенко УПЦ КП милосердя Патріарх Алексій II вибори шляхи єднання церква і суспільство Приїзд Патріарха Кирила в Україну секти Доброчинність Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко Археологія та реставрація Церква і влада Вселенський Патріархат Голодомор церква та політика забобони діаспора розкол в Україні іконопис Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






Храм в ім’я преподобного Симеона Стовпника



Як свідчать місцеві історичні перекази, у XV столітті на території, де сьогодні розташоване село Суходоли Волинської області Володимир-Волинського району, мала свій маєток одна заможна пані з Польщі. 1480 року в дарунок селянам вона звела храм, який своєю архітектурою нагадував греко-католицькі кірхи. Старожили розповідають, що в церкві не було ані царських воріт, ані іконостасу, а сам храм був покритий ґонтами.

Мешканців села відспівували в церкві й ховали поблизу, тому з роками навколо храму утворилося велике кладовище.

У 1941 році німецькі війська, йдучи повз Суходоли, побачили на своєму шляху яр з багном. Щоб війська могли через нього переїхати, німці розібрали церкву, що стояла неподалік, і дубовими дошками викладали дорогу. Постраждав не лише храм, але й надмогильні хрести, які були знищені й теж кинуті в яр.

Минали роки, і 1995 року з Божою допомогою та зусиллями парафіян було зведено новий храм на честь святого Симеона Стовпника. Згідно з місцевими історичними переказами, нову церкву збудовано на місці битви Богдана Хмельницького з поляками.

Хоча є новий величний храм, проте люди не забувають святого місця і старої церкви, на місці якої нині залишився лише самотній хрест. Саме тут, біля хреста, збираються місцеві жителі, зазвичай на Великдень, аби згадати у молитвах померлих рідних та близьких і зберегти в своїх серцях пам'ять про прадідівський храм.

Підготував Володимир Плисюк