УКР РУС  


 Главная > Публикации > Разрушенные храмы  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 93 посетителей

Теги
Доброчинність краєзнавство церква і суспільство Археологія та реставрація іконопис Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП Голодомор Церква і влада Митрополит Володимир (Сабодан) конфлікти розкол в Україні молодь Києво-Печерська Лавра педагогіка Мазепа забобони Католицька Церква українська християнська культура Церква і політика Священний Синод УПЦ Церква і медицина Патріарх Алексій II шляхи єднання постать у Церкві вибори 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України церковна журналістика автокефалія комуністи та Церква УГКЦ секти Приїзд Патріарха Кирила в Україну милосердя Ющенко діаспора церква та політика






Рейтинг@Mail.ru






Храм в ім’я преподобного Симеона Стовпника



Як свідчать місцеві історичні перекази, у XV столітті на території, де сьогодні розташоване село Суходоли Волинської області Володимир-Волинського району, мала свій маєток одна заможна пані з Польщі. 1480 року в дарунок селянам вона звела храм, який своєю архітектурою нагадував греко-католицькі кірхи. Старожили розповідають, що в церкві не було ані царських воріт, ані іконостасу, а сам храм був покритий ґонтами.

Мешканців села відспівували в церкві й ховали поблизу, тому з роками навколо храму утворилося велике кладовище.

У 1941 році німецькі війська, йдучи повз Суходоли, побачили на своєму шляху яр з багном. Щоб війська могли через нього переїхати, німці розібрали церкву, що стояла неподалік, і дубовими дошками викладали дорогу. Постраждав не лише храм, але й надмогильні хрести, які були знищені й теж кинуті в яр.

Минали роки, і 1995 року з Божою допомогою та зусиллями парафіян було зведено новий храм на честь святого Симеона Стовпника. Згідно з місцевими історичними переказами, нову церкву збудовано на місці битви Богдана Хмельницького з поляками.

Хоча є новий величний храм, проте люди не забувають святого місця і старої церкви, на місці якої нині залишився лише самотній хрест. Саме тут, біля хреста, збираються місцеві жителі, зазвичай на Великдень, аби згадати у молитвах померлих рідних та близьких і зберегти в своїх серцях пам'ять про прадідівський храм.

Підготував Володимир Плисюк