УКР РУС  


 Главная > Публикации > Разрушенные храмы  
Опросы



Наш баннер

 Посмотреть варианты
 баннеров и получить код

Электронная почта редакции: info@orthodoxy.org.ua



Сейчас на сайте 38 посетителей

Теги
Митрополит Володимир (Сабодан) Католицька Церква молодь розкол в Україні комуністи та Церква Голодомор секти конфлікти монастирі та храми України іконопис Церква і влада автокефалія Вселенський Патріархат Священний Синод УПЦ Києво-Печерська Лавра Ющенко діаспора забобони Патріарх Алексій II постать у Церкві церковна журналістика краєзнавство Предстоятелі Помісних Церков Археологія та реставрація Церква і політика церква та політика Доброчинність церква і суспільство українська християнська культура УПЦ КП УГКЦ Церква і медицина педагогіка 1020-річчя Хрещення Русі Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори Мазепа шляхи єднання милосердя Президент Віктор Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






Храм в ім’я преподобного Симеона Стовпника



Як свідчать місцеві історичні перекази, у XV столітті на території, де сьогодні розташоване село Суходоли Волинської області Володимир-Волинського району, мала свій маєток одна заможна пані з Польщі. 1480 року в дарунок селянам вона звела храм, який своєю архітектурою нагадував греко-католицькі кірхи. Старожили розповідають, що в церкві не було ані царських воріт, ані іконостасу, а сам храм був покритий ґонтами.

Мешканців села відспівували в церкві й ховали поблизу, тому з роками навколо храму утворилося велике кладовище.

У 1941 році німецькі війська, йдучи повз Суходоли, побачили на своєму шляху яр з багном. Щоб війська могли через нього переїхати, німці розібрали церкву, що стояла неподалік, і дубовими дошками викладали дорогу. Постраждав не лише храм, але й надмогильні хрести, які були знищені й теж кинуті в яр.

Минали роки, і 1995 року з Божою допомогою та зусиллями парафіян було зведено новий храм на честь святого Симеона Стовпника. Згідно з місцевими історичними переказами, нову церкву збудовано на місці битви Богдана Хмельницького з поляками.

Хоча є новий величний храм, проте люди не забувають святого місця і старої церкви, на місці якої нині залишився лише самотній хрест. Саме тут, біля хреста, збираються місцеві жителі, зазвичай на Великдень, аби згадати у молитвах померлих рідних та близьких і зберегти в своїх серцях пам'ять про прадідівський храм.

Підготував Володимир Плисюк