УКР РУС  


 Головна > Автори > Позаштатні автори  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 54 відвідувачів

Теги
комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні Церква і медицина шляхи єднання УГКЦ вибори педагогіка монастирі та храми України Католицька Церква забобони конфлікти Мазепа секти 1020-річчя Хрещення Русі Археологія та реставрація автокефалія церква та політика Церква і політика постать у Церкві Предстоятелі Помісних Церков іконопис Патріарх Алексій II Доброчинність молодь УПЦ КП Церква і влада церква і суспільство Священний Синод УПЦ Вселенський Патріархат Ющенко діаспора краєзнавство Голодомор церковна журналістика милосердя Президент Віктор Ющенко українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан) Києво-Печерська Лавра






Рейтинг@Mail.ru






Вікторія Сидорова



sidvic@ukrpost.net

Живу в Чернігові. Я є журналістом та водночас підтримую плідне співробітництво із сайтом «Православіє в Україні» близько трьох років. Зізнаюся, писати про себе - заняття важке та не дуже-то вдячне. По-перше, не хочеться виглядати нескромною. Одна справа, коли твою працю оцінюють інші, дякують за цікаві статті або вдалі інтерв'ю, і зовсім інше - самому називати себе відмінним журналістом, професіоналом. А, по-друге, щось варте уваги, цікаве для інших, але глибоко особисте, може залишитися за рамками цих нотаток. Отже, Господи, благослови!

Я не закінчувала спеціалізованого - пов'язаного з журналістикою - навчального закладу. У моєму багажі - диплом історичного факультету Чернігівського державного університету імені Т.Г.Шевченка. Тобто за освітою я вчитель історії та практичний психолог. Отримані знання та навички сьогодні мені дуже допомагають у щоденній роботі!

Вже на третьому курсі я почала писати для чернігівських газет як позаштатний співробітник. Виходило. Тому відразу після випуску мене прийняли до редакції обласного щотижневого видання «Гарт». Через кілька років я дослужилася до заввідділом освіти та культури. Паралельно виховувала доньку та допомагала чоловікові в трудах на парафії, вивчала устав, читала на криласі. Шкода, що свого часу не здобула музичної освіти, бо могла б стати й регентом. Мій колишній чоловік - священик УПЦ. Ми кілька років жили та служили в селі неподалік Чернігова, чоловік ремонтував храм. Тому всі принади та труднощі парафіяльного життя я випробувала на собі.

От так і вийшло, що я була знайома з нині покійним митрополитом Чернігівським і Ніжинським Антонієм (Вакариком) (владика благословляв наш шлюб), із секретарем Чернігівського єпархіального управління, з ректором духовного училища, деякими іншими священнослужителями. А вони знали мене та знали, що я журналіст і нестороння у церкві людина. Тому, коли звільнилося місце редактора єпархіальної газети «Троїцький вісник», запропонували цю посаду мені. Співбесіду я проходила вже з новопризначеним єпископом Амвросієм.

Я усвідомлювала тоді й розумію зараз, яка це величезна відповідальність - випускати церковну газету, але все-таки погодилася та займаюся нею з жовтня 2003 року. Ставлюся до роботи як до служіння. І вона дає мені можливість для самореалізації, окрім того, мені щастить побувати у багатьох цікавих поїздках та провести незабутні зустрічі. А ще ця праця приносить багато радості.

Коли я прийшла працювати до єпархіального управління, єпископ Амвросій на той момент ще не мав прес-секретаря. Владика доручив мені готувати інформаційні повідомлення про єпархіальне життя та відправляти до прес-служби УПЦ. І якось так промислом Божим склалося, що одного разу мені зателефонували з Києва та запропонували співпрацювати з вашим сайтом. Навіть не віриться, що ми разом уже більше трьох років!

А ще приємно, що мою роботу помічають та відзначають. У мене є грамота від Блаженнішого Митрополита Володимира як одному з кращих церковних журналістів, грамота від сайту «Православіє в Україні». Останню мені, як і нагороди моїм колегам з інших регіонів, вручали в резиденції Предстоятеля в Києво-Печерській Лаврі, і це була незабутня зустріч!

Як редактор єпархіальної газети та кореспондент цього сайту, я побувала майже в усіх монастирях Чернігівщини, розповідала читачам про життя їхніх насельників, про відродження святинь, багато писала про храми - пам'ятки історії та духовної культури нашого міста і області, про видатних релігійних діячів, про життя на парафіях, про церковні новини, молодіжне служіння. Ці матеріали охоче публікують і світські видання, зокрема: газети «Гарт», «Сім днів», «Чернігівський тиждень», «Деснянська правда», «Чернігівські відомості», «Сімейна газета»; Інтернет-видання «Високий Вал», «Чернігівський монітор»; всеукраїнський журнал «Губернія».

Мабуть, найцікавіші «живі» матеріали привозяться саме з поїздок. Але найбільше мені запам'яталися зустрічі з духовними чадами преподобного Лаврентія, якого уже немає нині з нами.

Я ще застала в живих одного з найстарших на той момент священиків нашої єпархії - отця Іоанна Пращура, який служив у селі Ульянівка Чернігівського району. Вразили надзвичайно ясні, чисті, як джерела, очі батюшки та велика сила любові, що її він буквально випромінював. Отець Іоанн був дуже слабкий, ледве ходив, але не пропускав жодної недільної та святкової служби. Пояснював, що йому Господь і Божа Матір дають сили дійти до храму та служити. Майже до останніх років життя батюшка власноруч обробляв город, подаючи парафіянам приклад справжньої працелюбності.

Мені пощастило також познайомитися з матінкою Амвросією (Іваненко) - ігуменею Єлецького Свято-Успенського монастиря. Зовні дуже серйозна та навіть сувора, вона теж була сповнена любові до людей, доброти. Запам'яталася фраза, яку вона сказала у відповідь на моє запитання: «Люди йдуть у монастир не від великого лиха (такі приходять, але не залишаються), а від великої любові!»

Я рада, що можу поділитися із читачами тим, що мені вдалося побачити та пізнати.

Публікації на сайті