УКР РУС  


 Головна  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 60 відвідувачів

Теги
1020-річчя Хрещення Русі Митрополит Володимир (Сабодан) монастирі та храми України секти вибори Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков Доброчинність церква і суспільство Голодомор забобони Священний Синод УПЦ українська християнська культура УГКЦ іконопис Вселенський Патріархат постать у Церкві педагогіка краєзнавство Церква і політика Мазепа Ющенко конфлікти комуністи та Церква Патріарх Алексій II молодь церква та політика милосердя Президент Віктор Ющенко УПЦ КП церковна журналістика діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і медицина автокефалія Києво-Печерська Лавра Католицька Церква Археологія та реставрація шляхи єднання розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






10 листопада 1893 року - помер український поет-байкар Леонід Глібов



Поет - це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю...

Максим Рильський

Чи знайдеться на Україні така людина, котра хоча б раз у житті не чула пісню «Стоїть гора високая»? Мабуть, що ні. І з огляду на красу і розповсюдженість цієї пісні багато хто з вас відповіли б, що ця пісня є народною. Та в цьому разі ви би помилилися, адже автором її є відомий український поет-байкар Леонід Іванович Глібов, день смерті якого згадуємо сьогодні.

Леонід Глібов походив з Полтавщини. Початкову освіту він здобув дома за допомогою матері, потім вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де виходить його перша
збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова» (1847).

До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».

Після закінчення ліцею (1855) Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858року - у Чернігівській чоловічій гімназії, гаряче захищає прогресивні педагогічні методи.

Навколо сім'ї Глібова групується чернігівська інтелігенція. 1861року письменник стає видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский листок». На сторінках цього тижневика часто
з'являлися соціально гострі, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів, матеріали. За зв'язки з членом підпільної організації «Земля і воля» Іваном Андрущенком у 1863році Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено над ним поліцейський нагляд.

Два роки поет живе у Ніжині, а 1865року повертається у Чернігів і деякий час працює дрібним чиновником у канцелярії губернатора. З 1867року він стає управителем земської друкарні, продовжує активну творчу працю, готує збірки своїх байок, друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою, твори для дітей.

Широке визнання в українській літературі Глібов здобув як байкар. Усього він написав понад сотню творів цього жанру. Перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863року, але майже весь тираж її був знищений у зв'язку з валуєвським циркуляром. У 1872 році вдалося видати другу, доповнену в порівнянні з першою, книгу байок, а 1882 оку-третю, що була передруком попередньої. Спроби надрукувати інші збірки Глібову не вдалися - перешкоджали цензурні заборони. Уже в радянський час стало можливим видання усього творчого доробку видатного письменника та байкаря.

Леоніда Глібова називають українським Езопом. Своїм талантом він умів заставити людей, не ображаючи їх почуттів, посміятися над собою і таким чином визнати свої помилки. Під його пером гумор перетворювався на велику зброю, за допомогою якої здобувалася справедливість.