УКР РУС  


 Головна  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 197 відвідувачів

Теги
забобони шляхи єднання Церква і політика краєзнавство УГКЦ Вселенський Патріархат постать у Церкві українська християнська культура Археологія та реставрація автокефалія Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) секти розкол в Україні Мазепа милосердя комуністи та Церква педагогіка Католицька Церква молодь іконопис Президент Віктор Ющенко УПЦ КП Священний Синод УПЦ Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну Ющенко Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України церква та політика Патріарх Алексій II церква і суспільство діаспора Церква і влада конфлікти Доброчинність церковна журналістика 1020-річчя Хрещення Русі вибори Церква і медицина






Рейтинг@Mail.ru






31 грудня 1877 року народився письменник, актор, мистецтвознавець, режисер Гнат Мартинович Хоткевич



Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся
Пантелеймон Куліш

Прямий нащадок литовських гетьманів Гнат Хоткевич народився у Харкові 31 грудня 1877 року. Дитячі роки він провів в селі Дергачі біля Харкова. Звідси виніс свої перші враження про життя трудового народу, а від кобзарів-бандуристів, співом яких захоплювався, дізнавався про визначні події і славетні імена Української історії. Невідомо - де і коли він отримав високу музичну освіту. Його абсолютний слух, визначні вокальні дані, віртуозне володіння бандурою, фахова гра на фортепіано, віолончелі, скрипці, обізнаність у світовій класичній спадщині, володіння мистецтвом композиції - навіть цей перелік не повною мірою характеризує його музичні досягнення.

Потяг до інженерного конструювання приводить Гната Хоткевича до Харківського технологічного інституту. Він добре навчається, але за участь у студентських заворушеннях його висилають з Харкова. І тоді з бандурою - тай до Миколи Лисенка. І став солістом - бандуристом у його хорі. Почалася цікава мистецька мандрівка по Україні...

У студентах Хоткевича відновлено. Захистив диплом. І Хоткевич стає скромним інженером у Харкові, але має змогу діяти...
Гнат Хоткевич не терпів нав'язування кимось ідей, думок, волі. Усе що він творив у житті, творив не за наказом, не з кон'юнктурних потреб, не на замовлення, а за власним бажанням. Втрата волі, залежність від людей чи від обставин була для нього страшнішою, аніж матеріальні нестатки чи навіть злидні.

Ще в студентські роки захопився Хоткевич сценою, організовує вистави для селян. На цей час припадають і перші проби пера. Перше оповідання «Грузинка» Г.Хоткевич опублікував у львівському журналі «Зоря» в 1897 році, в 1899 році під псевдонімом «Гнат Галайда» виходить книжка «Добром усе переможем».

У 1902 році вперше в історії кобзарства Хоткевич організовує виступ кобзарів і лірників на 12-му археологічному з'їзді у Харкові. Організовує в Харкові робітничий аматорський театр.
1905 рік... Г. Хоткевич емігрує в Галичину. Шість років він провів еміграції, ці роки були досить плідними для нього, та увесь час його тягнуло у рідні краї, до родини. З під його пера виходять «Гуцульські акварелі», «Камінна душа», «Авірон», трилогія «Лихоліття», п'єса «Довбуш». В 1909 році Г. Хоткевич організовує перший у цьому краї драматичний гурток, який згодом розрісся у справжній Гуцульський театр. Не забуває Гнат Мартинович і про бандуру. Він майже весь час концертує. В 1907 році виходить його перший підручник гри на бандурі.

За життя небагато квітів лягло до ніг Г. Хоткевича. Хіба що від удячних слухачів цього чарівної бандури, де він був не тільки творцем і новатором, а й неперевершеним виконавцем. Хоткевич є автором понад 600 музичних творів - романсів, хорів, струнних квартетів, творів великого формату для бандури та оркестру бандур. Його «Поема про Байда», «Буря на Чорному морі», «Невільничий ринок у Кафі», «Осінь», «Софрон», «Нечай», «А в полі корчомка», «Про смерть козака бандуриста», «Про Богдана Хмельницького» які сьогодні вважаються народними.