УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 130 відвідувачів

Теги
Церква і медицина забобони церковна журналістика УГКЦ іконопис шляхи єднання Церква і влада комуністи та Церква УПЦ КП милосердя 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України Церква і політика Вселенський Патріархат Археологія та реставрація секти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Священний Синод УПЦ діаспора Патріарх Алексій II конфлікти Мазепа Католицька Церква Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія церква та політика вибори Ющенко молодь краєзнавство Президент Віктор Ющенко розкол в Україні церква і суспільство Доброчинність педагогіка Голодомор Предстоятелі Помісних Церков Києво-Печерська Лавра постать у Церкві українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






«Кульбіт» (Україна): Чернівецький некрополь



«Кульбіт» (Україна), Серафіма Василькова, березень 2007

Чернівецький некрополь на вулиці Зеленій молодший від знаменитого Личаківського на 80 років. Туристи про нього не знають, а скоро  забудуть вже й збирачі металобрухту. Унікальні архітектурні ансамблі цього міста мертвих - пам'ять про славне австрійське та румунське минуле Чернівців - в радянські часи цілеспрямовано відбивали молотком.

Навіть в тому стані, в якому на сьогодні зберіглось Центральне кладовище, воно залишається історичною та архітектурною пам'яткою різних епох. Над скульптурами і пам'ятниками працювало декілька поколінь майстрів, їх імена навіть зазначені на гробівцях. Вишукані поховання австрійського періоду, квадратні румунські стели, польські каплиці, родинні склепи кінця XIX - першої половини буремного ХХ ст. сьогодні не охороняються взагалі. Не проводяться екскурсії  Чернівецьким некрополем.


ІСТОРІЯ

Спочатку на заснованому у 1866 році цвинтарі ховали жертв інфекційної епідемії. Потім заможних, видатних і простих городян. Територію і християнського, і єврейського (з іншого боку вулиці Зеленої) кладовища було акуратно розплановано на ділянки, розділені доріжками, католики і православні мали свої частинки. В центрі кладовища знаходились загальні могили, по периметру - багаті і видатні, була навіть алея бургомистрів. Зараз там повний хаос.

Історія кладовища переплетена з політичною історією Буковини. В нашій свідомості Україна - це любов-ненависть російськомовного Сходу та западенської Галичини. Буковина ж має абсолютно іншу осібну історію. З XIV ст. була у складі Молдови, до Першої світової війни - Австро-Угорської монархії, міжвоєнний період пройшов під владою Румунії. В Чернівцях була велика єврейська громада, разом уживались  мадяри, молдавани, поляки, німці-протестанти. Після 1944 року настала радянська влада, якій особлива історично настояна буковинська культура була чужа і ворожа. А нам тепер, в результаті, просто невідома. 

Пам'ятники, які сьогодні залишились - це рештка тієї слави, на кінець 1940-х років велика кількість їх була знищена. В середині 1990-х відновили мізерну частинку румунських поховань Першої світової війни, де, за словами чернівецького краєзнавця Володимира Заполовського,  були поховані 16 тисяч бійців на 1,5 га землі.
 
Одним словом, якщо історичне ядро Чернівців - це збудоване австрійцями європейське місто XIX ст., то на Руському кладовищі (так називають чернівчани цвинтар на вул. Зеленій) в усі часи панує Середньовіччя. На невеличкій території лежать вже в декілька шарів австрійські, румунські, радянські цивільні та військові кістки. За часів Незалежности перезаповнене кладовище відкрили для нових поховань. Останні роки історико-культурний заповідник "Кладовище по вул. Зеленій" перебуває в стані перманентного занепаду, бідності і війни. Навколо нього зводять сучасні фінансові та старі історичні й політичні рахунки. 


СУБ'ЄКТИВНО

В українських музеях не стоять такі скульптури, які ще дивом уціліли посеред Чернівецького некрополя!


ОБ'ЄКТИВНО

Бачила я на християнському кладовищі цілі фрагменти розбитих старих пам'ятників, відкриті склепи, засмічені каплиці, зсунені й розбиті важкі могильні плити з залізними кільцями, заповнені водою (помилка ще тих копачів) глибокі могили, видертий з землі простий чорний хрест (можливо, була могила небагатої людини, а тепер "вільна"  ділянка). Бідні поховання австрійського і румунського періоду  постраждали найбільше в цьому конфлікті живих і мертвих - їх просто-напросто вже немає.

Зсуненим і розбитим могильним плитам знайдеться декілька пояснень. Є в Чернівцях медінститут. Ще за радянських часів ходили чутки, що для студента-медика мати чужий череп у власній колекції - питання честі. Спускались в склепи і ворушили старі труни в пошуках скарбів "джентльмени удачі" радянського періоду.

Капіталістичний лад приніс нові проблеми: багато сміття, територія не охороняється, майже не доглядається і мало впорядкована, не всі старі могили вхожені, не ведеться перелік і реставрація архітектурно-історичних пам'яток. Взагалі, вкрасти непомітно для громадського загалу можна багато чого. А чужу могилу - не завжди. Коли серед монументальних надгробків початку XX століття з'являється свіжий сусіда, то сумнівів не виникає. Єдине питання: чому живим не жаль знеславити свого родича, об'явивши його крадієм перед кожним перехожим?

  
ЄВРЕЙСЬКИЙ ЦВИНТАР ІЗ МУСУЛЬМАНСЬКИМИ МОГИЛАМИ?


Перлини зарослого і занедбаного єврейського кладовища залишились поза моїм об'єктивом, тому що йшов дощ і я злякалась лізти в ці хащі, пам'ятаючи розповіді мого друга, якому довелось там побувати на початку 1990-х і бачити розриті могили з кістками та свитками Тори (священі книги та предмети, що містять слова Тори, але вийшли з вжитку заборонено викидати, тому їх окремо захоронюють).

Краєзнавець Володимир Заполовський розповідає, що в глибині єврейського цвинтаря є могили мусульман російської армії Першої світової війни. Стоїть пам'ятник у вигляді стовпа, на ньому півмісяць і зірка.

Сьогодні навіть вандали не лізуть в хащі, а перекидають надгробки біля центральної дороги. Національна традиція?

З іншого боку, юдейські могили турбують тільки вандали-антисеміти, а християнські - самі християни для VIP-поховання нових християн і викидання старих на смітник.


Крім варварів виду "хомо сапієнс", цвинтар на Зеленій має  ще могутнішого супротивника - дерева, чиє коріння нахиляє чи навіть скидає надгробки.


Могила батьків відомого буковинського вченого та суспільного діяча Володимира Залозецького
PER ASPERA AD ASTRA  (з латини: крізь терни до зірок)
Д-ръ Володимир Залозецкій
ц.к. санитарный советникъ,
примарiй,
рыцаръ высокихъ орденовъ и пр.
1 Марта 1842 - 5 Червня 1898

 

Це родинний склеп, але другу дошку з іменами інших похованих (якщо вони були) розбито. Портрет 20-річної Стефанії, як і переважну більшість на кладовищі, зірвано. 
Stefanie Wiszniowski
Gest. 1 Dez. 1930 in 20 Lebensj. 


Янгол на постаменті, внизу можна прочитати прізвище: Кравчук

Могила австрійського періоду. Іржа врятувала цей хрест від долі металобрухту.
Tu spoczywa
EDWARD SKRZYCKI
† 8 Lutego 1879
w 28 roku zycia swego


Зображення Христа, родина Ledwinka


Янгол, що втішає. Родина Murdzienski


Одна з найпрекрасніших і найстаріших скульптурних груп. Гробівець родини Knisch
Родина Knisch


Витончені надгробки австрійського періоду


Святий Петро з ключами від раю та святий Павло з мечем


З румунських стел зішкрябані усі імена. Можливо, це поховання військових


Далі йде цілий ряд порослих румунських плит


Цей австрійський надгробок колись мав свій постамент і свою могилу

Wenzel Resl

k.k. Gymnasialprofessor
starb d.21 Dezemb. 1871 in seinem 47 lebensjahre


Янгол на високому постаменті. Польські імена напівстерті


Скульптура святого Григорія 1845 року. Колись на Руське кладовище перенесли старий цвинтар, що був біля католицького храму.


Мадонна на півмісяці означає зверхність християнства над ісламом. Як і більшість скульптурних пам'ятників, австрійського періоду


Дошки з іменами здерті


Михайло Москалюк та його сини були відомими майстрами по виготовленню надгробних пам'ятників
Familie Moskaliuk


скульптура святого Ігнація

Kajetan de Sziget Paszakasz
Syn Jakoba i Rozalii z Zerygiewiczow
Paszakaszow

ur.r. 1827. zmarl 28/10 1912.

Antoni Andrzej Romaszkan
21.7.1846 - 5.12.1879

Gertrude Jozefa De Sziget Paszakasz
ur de Hasso Aoopsowicz
10.3.1841 - 1.5.1927


Каплиця в неоготичному стилі


Стилізований під башту готичного собору невеличкий пам'ятник здається набагато вищим


Grobowiec Martynowiczow


Імена здерті, двері відчинені, смітник...


Tabula rasa


Без імені


Зображення Христа


Також Ісус


Cripta Familiei Joan Sucevanu
c.r. Comisar districtual
та румунський хрест на похованні родини Haivas

Familia Olinescu


Єврейське кладовище. Дві таблиці з числами нагорі - це символ десяти заповідей. Поховання Маркуса Кіслінгера, власника цегляного заводу.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.