УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 117 відвідувачів

Теги
Мазепа вибори Церква і медицина УПЦ КП українська християнська культура Президент Віктор Ющенко Києво-Печерська Лавра 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України Археологія та реставрація секти іконопис діаспора Церква і політика Предстоятелі Помісних Церков конфлікти Патріарх Алексій II Приїзд Патріарха Кирила в Україну педагогіка комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) церква та політика УГКЦ Ющенко Священний Синод УПЦ Голодомор шляхи єднання забобони церковна журналістика Церква і влада постать у Церкві Доброчинність Вселенський Патріархат розкол в Україні краєзнавство милосердя автокефалія молодь Католицька Церква церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






«Газета по-українськи» (Україна): Личаківському цвинтарю повернули голову ангела



«Газета по-українськи» (Україна), Денис Мандзюк, 04.04.2007

Минулого тижня дирекції львівського Личаківського цвинтаря приватна особа передала мармурову голову ангела з гробівця родини Ліпських. Тридцять років вона перебувала у київського колекціонера, який побажав залишитися невідомим. На місці збитої голови кілька років тому студенти Академії мистецтв установили копію.

Нині близько 250 надмогильних пам'ятників музею-заповідника "Личаківський цвинтар" потребують негайної реставрації. Щороку майстри відновлюють півтора десятка скульптур. Найчастіше пам'ятники нищать старі дерева, які падають. Рідше до цього докладаються люди.

- Пік руйнування пам'ятників припав на вісімдесяті роки минулого століття, - розповідає директор музею-заповідника "Личаківський цвинтар" Ігор Гавришкевич, 51 рік. - Тоді знищували могили священиків. Ще раніше - хрести на похованнях польських вояків і українських січових стрільців.

Реставратор музею-заповідника "Личаківський цвинтар" Андрій Гузій іде до могили 1868 року. Тут похований трирічний Йозеф Піха. На надгробкові - скульптури дитини й ангела. Їх реставратори відновили торік.

- Від фігур залишилися лише торси. За кольором можна зрозуміти, які частини збереглися, а які відновлювали. Голови нові. Ця рука нова. Ця нога - стара, а ця - нова. І крило нове. Відновлювали за старими фотознімками. Ну й здогади, звісно.

Якщо одне крило ангела збереглося, то логічно, що друге було розміщене симетрично.

— Часто буває, що знаходиш якусь частину і мусиш ходити з нею цвинтарем, підбирати, де б вона могла бути. Ось ця скульптура не на своєму місці, — підходить до поховання, на якому стоїть фігура Божої Матері з білого мармуру. — Не пасує сюди абсолютно. Просто як років двадцять тому поставили її сюди, так і стоїть. Бачите, Богоматір похилилася на правий бік. Отже, вона спиралася на надгробок.

Над пам’ятником українському студентові Адамові Коцка — борцеві за український університет у Львові, вбитому 1910 року польським шовіністом — схилилася бронзова скульптура жінки, яка плаче. Гузій каже, що цю фігуру викрали 1954-го.

— Знайшли її на початку 1990-х на цвинтарі у Ризі. Стояла на могилі письменниці Лілії Мартінсон. Розпізнали за печаткою берлінської фірми-виробника.

Пам’ятники заповідника реставрують з ініціативи його працівників. Ніхто з нащадків похованих не звертався з проханням відновити знищені скульптури.

До 1991 року цвинтар був комунальним

Личаківський цвинтар заснували 1786-го, коли австрійська влада заборонила ховати людей на старих цвинтарях у центрі міста. Серед найвідоміших українців, які тут поховані, - письменник Іван Франко, оперна співачка Соломія Крушельницька. На Личакові також знайшли спочинок польські, австрійські, вірменські, російські визначні діячі. Вважається, що на цвинтарі загалом поховано 400 тис. людей. У 1975 році цвинтар закрили. За радянських часів він перебував у комунальній власності.
Личаківський цвинтар з 1991 року оголосили заповідником

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.