УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 95 відвідувачів

Теги
автокефалія Церква і медицина конфлікти педагогіка комуністи та Церква Священний Синод УПЦ вибори УГКЦ Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України Церква і влада Церква і політика церква і суспільство Приїзд Патріарха Кирила в Україну постать у Церкві Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація Мазепа Вселенський Патріархат Патріарх Алексій II молодь церковна журналістика УПЦ КП краєзнавство розкол в Україні забобони 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор українська християнська культура милосердя діаспора Католицька Церква секти шляхи єднання іконопис Доброчинність церква та політика Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






«Газета по-українськи» (Україна): Віктора Тимощука врятували земляки



«Газета по-українськи» (Україна), Інна Москальчук, 23.04.2007

16-річний дубенчанин Віктор Тимощук пролежав чотири тижні в реанімаційному відділенні Рівненської обласної лікарні. Кошти на лікування хлопця збирало ціле місто. Перед Великоднем юнак повернувся додому.

Двері оселі Тимощуків відчиняє старший син Олександр, 20 років.

- Вітя ще дуже слабкий, - каже. - Навіть у коридор виходити йому небезпечно - протяги, ще якусь інфекцію підхопить.

Батьків удома нема - 48-річна Марія та 51-річний Микола подалися у справах до міста. Віктор - блідий, худорлявий, права рука зігнута у лікті.

- Я й не думав, що таке може трапитися, - говорить, сідаючи на диван. - На брусах біля стадіону з хлопцями підтягувалися. У мене сильно рука заболіла, подумав, що потягнув. Розповів про це вдома, мама повела в поліклініку. Там подивилися, наклали гіпсову пов'язку. На третій день рука спухла, боліло нестерпно. Я пов'язку скинув - не міг більше терпіти. Ні вдень, ані вночі спати не міг. Таблетки не допомагали.

Віктора направили до обласної лікарні. Кілька днів не могли встановити діагноз. Нарешті батькам сказали, що у сина гнійний остеомієліт правої плечової кістки. Його стан погіршувався.

- У реанімації постійно під крапельницями лежав. Їсти не хотів, схуднув дуже, - продовжує Сашко. - Мама наша дні й ночі у коридорі відділення просиджувала. Вона посивіла за нас. Я ж тоді теж до лікарні потрапив - хулігани на вулиці побили. Спочатку в Дубні лікувався, потім перевели до обласної лікарні. Мама розривалася між нами - від моєї палати до братової бігала.

У реанімаційному відділенні Віктора прооперували, поставили дренажні трубки, аби з ран виходив гній. Та після операції хлопцеві не полегшало. Медики виявили у нього двостороннє запалення легенів, гній у нирці, зараження крові.

- Кров тричі переливали, - каже Віктор. - Дякую родині, знайомим - усі відгукнулися. 18 донорів мав.

У кімнату заходить Марія Тимошук - саме повернулася з магазину. Вітається і відразу марлеву пов'язку на обличчя пов'язує. Каже, що нездужає трохи, а Вікторові зараз вкрай небезпечно хворіти.

- У нас усе на раз трапилося, - жінка сідає біля синів і втирає сльози. - У мене тато помер, Сашка хулігани побили, меншенький Володя - йому 13, з дитинства на інсуліні - пальця у школі зламав. І тут така біда з Вітею. Я не працюю, чоловік на групі по інвалідності. Де ми гроші ті взяли б, аби не люди?

Дубенчани зібрали для Тимощуків близько 50 тис. грн. Збір пожертв ініціював отець Богдан, настоятель Спасо-Преображенського храму, до якого ходить родина. Коштами допомогли влада міста, району, місцеві фірми, Червоний Хрест.

- Боюсь дуже когось не згадати, - каже Марія Тимощук. - Якби не Бог та не люди - страшно подумати, чим це закінчилося би. Щодня на лікування витрачали по 2,5 тисячі гривень. Я постійно у чорній хустині їздила до Рівного. То мене хто не зустріне, перепитує: "Що? Вітя помер?!". А я кажу: "Та ні! То я в жалобі за татом". А як сорок днів по ньому минуло, то змінила хустину на яснішу.

- Я коли в реанімації до тями прийшов, мені сон приснився: біля стадіону з друзями бігаю, - згадує Віктор. - Клас у нас дружний, однокласники із керівничкою Оксаною Римівною Пивоварчук приїздили до мене. А коли виписали, на третій день Пасхи з уроків втекли мене провідати.

- Він уже до школи йшов би, та ми його не пускаємо - слабкий дуже. Гляньте он, який худющий, - Сашко обережно торкається братового плеча.

Віктора виписали з лікарні перед Великоднем. Порадили розробляти руку, а через кілька тижнів навідатися на огляд.

- Я придумав собі таку вправу - мочалку в руці стискаю. У суботу міг лише два рази стиснути, а зараз - усі 20, - хвалиться хлопець.

Тимощуки кажуть, що пережили найщасливіший родинний Великдень.

- Вітя з нами до церкви не ходив, удома до четвертої ранку службу по телевізору дивився, - каже Сашко. - Його за день перед тим отець Богдан дома посповідав і причастив. Розговлялися вже всі разом.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.