УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 71 відвідувачів

Теги
Церква і влада вибори розкол в Україні Мазепа монастирі та храми України Голодомор діаспора 1020-річчя Хрещення Русі постать у Церкві церква і суспільство шляхи єднання іконопис Ющенко Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко конфлікти комуністи та Церква Патріарх Алексій II Церква і політика церковна журналістика Священний Синод УПЦ милосердя секти церква та політика Доброчинність Предстоятелі Помісних Церков забобони Церква і медицина Києво-Печерська Лавра УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) молодь Католицька Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство УГКЦ педагогіка автокефалія Археологія та реставрація українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






«Кульбіт» (Україна): Мукачеве – місто природи і архітектури



«Кульбіт» (Україна), Євген Боженко, 10.06.07

Межове українське місто змішаних історичних традицій, про що свідчать не тільки поширені варіації його найменування - Мукачеве, Мукачево, Мукачів, але й замок "Паланок", князь із відполірованим пальцем, карпатська природа і закарпатська набожність, виражена у численних соборах, - вдивляємсоь об'єктивом і поглядом Євгена Боженка


Мукачеве важко віднести до якоїсь культури чи до якихось традицій. З одного боку, це, безперечно, українське місто. Більшість населення - українці, спілкуються українською, люблять Україну. Але з іншого боку, довшу частину своєї історії Мукачеве пробуло під владою угорців та австрійців. І це відчувається в атмосфері міста. Коли потрапляєш в Мукачеве, опиняєшся у своєрідному україно-угорському симбіозі. Мабуть, тільки тут на двох сусідніх баштах годинники показують різний час: один угорський, другий - київський.


Замок «Паланок»

З «Паланку» Мукачеве починалося і без цього замку ніколи б не існувало.

 Дивною здається навіть місцевіть, на якій розташовано замок - посеред великої рівнини виросла одна-однісінька гірка. Кращого місця для фортеці важко собі уявити: всіх ворогів видно здалеку, взяти замок штурмом майже неможливо.

Тепер велична споруда перетворилася на туристичну Мекку. Сюди звозять величезну кількість туристів, і не скажеш, що це йде «Паланку» на користь. Аскетична краса споруди приховалася за кіосками із морозивом та сувенірами.

Найкращий час для відвідання «Паланку» - ранок. Натовп туристів починає штурмувати замкову гору десь близько півдня. До того часу із «Паланку» краще втекти.

«Паланок» уже заповнили традиційними для більшості місць туристичними приманками. Наприклад, поставили статую князя: потримаєшся за його палець - виповниться бажання. Палець уже, звісно, відполірували. Організували «камеру катувань», яка на повірку виявилася малесенькою комірчиною із поганенькими манекенами.

Особливий сміх викликають історична та етнографічна експозиції замку. В першій  експонати, що не дотягують і до рівня районних музеїв, а друга закінчується футболками Мукачівської трикотажної фабрики і Мукачівського цегляного заводу.

Замок закінчують ремонтувати. Але ще не прибрали ремонтне приладдя. І це навіть непогано. Інколи як зайдеш в якесь підземелля - а там стіни пошарпані, залізяки під стінами лежать, стеля брудна. От тут і відчуваєш, що потрапив до справжньої старовини.

Але є у замку речі, які дійсно варто побачити. Наприклад, відкривається дійсно незабутня панорама міста та Карпат. Або старі дерев'яні мости, що скриплять під ногами. Чи старе каміння, яке ще не зіпсували свіжою фарбою.

Не зважаючи на всі негативні момент, замок «Паланок» подивитися треба обов'язково. Вхідний квиток до нього коштує 5 гривень.

Собори

Західноукраїнські міста дуже набожні. І Мукачеве тут зовсім не виняток. У центрі міста куди оком не кинь - обов'язково побачиш церкву.

Розглядати зсередини мукачівські собори нецікаво. В кожній церкві виникає враження, що десь ми це вже бачили - так, розписи, ікони та статуї красиві, але зовсім не шедеври. Архітектура соборів заворожує набагато більше. Роздивлятися собори ззовні можна майже безкінечно.

Центр і околиці

Походиш центром Мукачева - і залишається тільки одне враження: красиво. Маленька частина Європи. Без надмірного пафосу, з великою пішохідною зоною, з купою крамничок.

Великою кількістю пам'яток Мукачеве не вражає. Їх усі можна роздивитися-пофотографувати за півдня. Але вони варті витраченого на них часу.

Як не дивно, центр Мукачева розвіює міф про антиросійські настрої на Закарпатті. Просто в центрі міста, біля неймовірно красивої Мукачівської Ратуші, стоїть обеліск на честь перемоги у Великій Вітчизняній війні. І там великим літерами написано «слава русскому оружию». І ніхто той монумент тухлими яйцями не закидає.

Погулявши в центрі, обов'язково треба зануритися в околиці. Кожен будинок у Мукачеві унікальний. Блукаєш по вуличках - і ніби опиняєшся в середньовічному місті. В Мукачеві навіть реконструкції будників своєрідні. Де ще можна побачити, як посеред вулиці «лежить» величезний зелений купол?

Природа

Близькість Карпат не може не відчуватись. Окрім гір за околицями, в Мукачеві є ще одна річ, від якої просто відвисає щелепа - сливові дерева. Вони там ростуть буквально на кожному кроці. Просто засипані плодами. За всіма ознаками, це - алича. Але коли в місцевих питати: що це таке, вони розводять руками і розгублено кажуть: сливки. Ростуть усюди сливки - і ніхто їх не об'їдає. Знаходиш собі дерево буквально на набережній і наїдаєшся на багато років наперед.

Порада для всіх киян - обов'язково відвідайте Мукачівський Центральний ринок. Від тих цін на овочі-фрукти хочеться напхати собі рюкзак 50-копійчаними огірками, 1-гривневими яблуками та іншою купою дешевих вітамінів. Головне, щоб у шлунку вистачило місце на домашні молочні продукти. Такого сиру і такої сметани рідко навіть у селах зустрінеш.

Як дістатися і де зупинитися

Усі поїзди, що йдуть до Ужгорода, проходять через Мукачеве. Тому проблем із дорогою туди чи назад не виникне. Квиток до Мукачевого в плацкартному вагоні коштує 60 гривень. У купейному - 90.

Як на свої розміри, Мукачеве досить дороге місто. Квартир здається небагато, і знайти подобово досить складно. Але можна відшукати недорогі готелі. Наприклад, у готелі «Альфа» на вул. Дзержинського, 78, двомісний номер здають за 50 гривень.

Якщо ви за проживання платити не хочете - не платіть. Намет можна поставити не тільки в будь-якому місці на березі річки, а й у самому місті - біля замкової гори таких місць більш ніж достатньо.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.