УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 55 відвідувачів

Теги
Президент Віктор Ющенко секти молодь Доброчинність Предстоятелі Помісних Церков церковна журналістика милосердя Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ конфлікти Ющенко Києво-Печерська Лавра Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа автокефалія розкол в Україні Патріарх Алексій II українська християнська культура постать у Церкві Голодомор 1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква Церква і медицина краєзнавство іконопис УПЦ КП забобони педагогіка шляхи єднання церква і суспільство Вселенський Патріархат комуністи та Церква Церква і політика монастирі та храми України діаспора вибори церква та політика Церква і влада






Рейтинг@Mail.ru






«Галичина» (Івано-Франківськ): Духовність



«Галичина» (Івано-Франківськ), 4 серпня 2007

Нема нічого тайного...
Щоб почуватися впевнено, мама клала пенсію на ощадну книжку. Залишала для кишенькових витрат 20-30 карбованців. Але турбувало те, що почала забувати про зроблене: от покладе гроші де-небудь, а потім довго не може віднайти. Придбав для неї гаманець. Але... Звичка сильніша від усяких правил. І коли син двічі підбирав гроші з підлоги, промовив до мами з надією, що це допоможе:
- Мамо, якщо знайду гроші на підлозі - просто їх заберу!
Засміялася найрідніша, бо знала, що не лакома дитина на її гріш, а за власні купує все про запас для неї.
Але сталося. Знайшов на підлозі двадцятьп'ятку. Сховав до кишені: цікаво було, чи кинеться мама за втраченими грішми (треба було ще довгі 20 літ, аби самому на те саме зійти). Як кажуть, старість - то вже діагноз...
Наступного разу лише став на порозі, а мама каже:
- Ти взяв двадцятьп'ятку!
- А хто, мамо, про це сказав?
- Я згадала про неї, а коли не знайшла - вночі помолилася до Матінки Божої. Вона мені наснилася і сказала: «Гроші взяв той, хто був коло тебе».
- Але, - сміюся, - це міг бути і хтось інший...
- Нє-е, - сміється й собі, бо я прокинулася, знаючи про це...
Так мама звикла до гаманця, а я дістав гідний урок віри.
Данило ПРИНЦІВ.

 

Господь почув праведника
1990 року захворів мій батько. Він дуже взяв собі до голови, і це була головна причина хвороби, що через мою конфесійну належність йому не раз погрожували спалити хату і розправитись зі мною. Лікували його відомі лікарі-професори з Івано-Франківська, за нього возносили молитви священики у церкві, але стан здоров'я батька не поліпшувався. 1992 року завдяки адміністраторові церкви Вознесіння Господнього, що у Львові, священикові-лікарю о. Леонідові Костку батьком цілий місяць опікувались у львівській лікарні. Та стан погіршувався. Коли ми брали його додому, професор сказав: «Вибачте, але готуйтеся до найгіршого. Ми безсилі допомогти. Тільки один Господь може врятувати вашого батька...»
Через кілька днів ми поїхали з хворим до Креховецького монастиря, де наставником новаків (кандидатів до монашества) був о. Григорій Планчак ЧСВВ, якого я особисто добре знав. (Сьогодні він ігумен монастиря Св. Теодора Студита в с. Колодіївці на Тернопіллі). Ми просили отця помолитись за тата, попросити заступництва у Всевишнього. І Господь почув його благання, звершилось чудо... Як говорить св. ап. Яків, «Ревна молитва праведника має велику силу». А через кілька днів зі Львова зателефонував до нас о. Леонід з наміром висловити нам щирі співчуття (оскільки знав, в якому стані ми забрали батька з лікарні). Та приємно здивований змінами в його здоров'ї, розділяючи нашу радість, дякував Богу за Його ласку.
Відтоді минуло вже 15 років. І ми безмежно вдячні Богу, що батько досі з нами.
Отець Михайло.

 

Перша жінка, яка вознесла славу Господу
Вона була в храмі, коли Марія і Йосиф «до Єрусалиму принесли Його». Євангеліст Лука так описує цю подію: «Була й Анна-пророчиця, дочка Мануїлова з племени Асирового, - вона дожила до глибокої старості, живучи з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. і години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав» (Лк. 2:36-38).
Вона була з роду Асира, який мав добру славу, був покірний Богові. Ім'я її батька - Мануїл - означає «Той, хто бачить Бога», тож не дивно, що це щастя випало і їй.
Але Анна не лише побачила Господа, вона впізнала Його серцем і розповіла про Нього всім, хто чекав Спасителя.
Коли праведний і благочестивий Симеон проголосив відомі слова «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє» (Лк. 2:29-30), Анна стояла біля нього і також відчула дію Божої сили, якою були охоплені священик і батьки Ісуса.
Обернувшись до присутніх, вона оголосила, що це і є обіцяний Месія, Надія Ізраїлю і Спаситель світу. І яким великим пророцтвом виявилось це визнання Бога в безпомічному, маленькому немовляті!
Андрій БІЛИК.
   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.