УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 74 відвідувачів

Теги
церковна журналістика Голодомор краєзнавство милосердя забобони розкол в Україні іконопис Києво-Печерська Лавра церква і суспільство церква та політика українська християнська культура Ющенко автокефалія діаспора Церква і політика Церква і медицина Президент Віктор Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) Вселенський Патріархат постать у Церкві Католицька Церква Археологія та реставрація конфлікти секти Доброчинність молодь шляхи єднання Мазепа Предстоятелі Помісних Церков Патріарх Алексій II комуністи та Церква Церква і влада вибори педагогіка УПЦ КП Приїзд Патріарха Кирила в Україну 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ Священний Синод УПЦ монастирі та храми України






Рейтинг@Mail.ru






«Галичина» (Івано-Франківськ): Духовність



«Галичина» (Івано-Франківськ), 4 серпня 2007

Нема нічого тайного...
Щоб почуватися впевнено, мама клала пенсію на ощадну книжку. Залишала для кишенькових витрат 20-30 карбованців. Але турбувало те, що почала забувати про зроблене: от покладе гроші де-небудь, а потім довго не може віднайти. Придбав для неї гаманець. Але... Звичка сильніша від усяких правил. І коли син двічі підбирав гроші з підлоги, промовив до мами з надією, що це допоможе:
- Мамо, якщо знайду гроші на підлозі - просто їх заберу!
Засміялася найрідніша, бо знала, що не лакома дитина на її гріш, а за власні купує все про запас для неї.
Але сталося. Знайшов на підлозі двадцятьп'ятку. Сховав до кишені: цікаво було, чи кинеться мама за втраченими грішми (треба було ще довгі 20 літ, аби самому на те саме зійти). Як кажуть, старість - то вже діагноз...
Наступного разу лише став на порозі, а мама каже:
- Ти взяв двадцятьп'ятку!
- А хто, мамо, про це сказав?
- Я згадала про неї, а коли не знайшла - вночі помолилася до Матінки Божої. Вона мені наснилася і сказала: «Гроші взяв той, хто був коло тебе».
- Але, - сміюся, - це міг бути і хтось інший...
- Нє-е, - сміється й собі, бо я прокинулася, знаючи про це...
Так мама звикла до гаманця, а я дістав гідний урок віри.
Данило ПРИНЦІВ.

 

Господь почув праведника
1990 року захворів мій батько. Він дуже взяв собі до голови, і це була головна причина хвороби, що через мою конфесійну належність йому не раз погрожували спалити хату і розправитись зі мною. Лікували його відомі лікарі-професори з Івано-Франківська, за нього возносили молитви священики у церкві, але стан здоров'я батька не поліпшувався. 1992 року завдяки адміністраторові церкви Вознесіння Господнього, що у Львові, священикові-лікарю о. Леонідові Костку батьком цілий місяць опікувались у львівській лікарні. Та стан погіршувався. Коли ми брали його додому, професор сказав: «Вибачте, але готуйтеся до найгіршого. Ми безсилі допомогти. Тільки один Господь може врятувати вашого батька...»
Через кілька днів ми поїхали з хворим до Креховецького монастиря, де наставником новаків (кандидатів до монашества) був о. Григорій Планчак ЧСВВ, якого я особисто добре знав. (Сьогодні він ігумен монастиря Св. Теодора Студита в с. Колодіївці на Тернопіллі). Ми просили отця помолитись за тата, попросити заступництва у Всевишнього. І Господь почув його благання, звершилось чудо... Як говорить св. ап. Яків, «Ревна молитва праведника має велику силу». А через кілька днів зі Львова зателефонував до нас о. Леонід з наміром висловити нам щирі співчуття (оскільки знав, в якому стані ми забрали батька з лікарні). Та приємно здивований змінами в його здоров'ї, розділяючи нашу радість, дякував Богу за Його ласку.
Відтоді минуло вже 15 років. І ми безмежно вдячні Богу, що батько досі з нами.
Отець Михайло.

 

Перша жінка, яка вознесла славу Господу
Вона була в храмі, коли Марія і Йосиф «до Єрусалиму принесли Його». Євангеліст Лука так описує цю подію: «Була й Анна-пророчиця, дочка Мануїлова з племени Асирового, - вона дожила до глибокої старості, живучи з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. і години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав» (Лк. 2:36-38).
Вона була з роду Асира, який мав добру славу, був покірний Богові. Ім'я її батька - Мануїл - означає «Той, хто бачить Бога», тож не дивно, що це щастя випало і їй.
Але Анна не лише побачила Господа, вона впізнала Його серцем і розповіла про Нього всім, хто чекав Спасителя.
Коли праведний і благочестивий Симеон проголосив відомі слова «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє» (Лк. 2:29-30), Анна стояла біля нього і також відчула дію Божої сили, якою були охоплені священик і батьки Ісуса.
Обернувшись до присутніх, вона оголосила, що це і є обіцяний Месія, Надія Ізраїлю і Спаситель світу. І яким великим пророцтвом виявилось це визнання Бога в безпомічному, маленькому немовляті!
Андрій БІЛИК.
   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.