УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 60 відвідувачів

Теги
постать у Церкві Доброчинність Вселенський Патріархат церковна журналістика милосердя УГКЦ УПЦ КП іконопис Католицька Церква монастирі та храми України 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор Патріарх Алексій II вибори шляхи єднання церква та політика українська християнська культура Ющенко секти краєзнавство Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ Церква і політика Предстоятелі Помісних Церков Археологія та реставрація Києво-Печерська Лавра Церква і влада комуністи та Церква конфлікти діаспора церква і суспільство педагогіка Мазепа забобони автокефалія Церква і медицина молодь






Рейтинг@Mail.ru






«Галичина» (Івано-Франківськ): Вклякнув перед іконостасом



«Галичина» (Івано-Франківськ), Михайло Аннин, 11 серпня 2007

Можна сказати, що Василь не просто любив свою роботу - він жив нею. Я не дивувався, бо знав його нелегку сирітську долю. І коли, здавалося, вже все налагодилося - оженився, народилася донечка, влаштував побіч себе сестру, - тут і трапилося...
- У нас переукомплектування відділів. Ти потрапляєш під скорочення. Так що вибачай...
Василь перетелефонував до всіх, кого знав менш чи більш. Не втішив його ніхто - відома та ситуація, що була наприкінці минулого сторіччя. і від цього стиснулося серце так, що мало лишилося до найгіршого... Він вийшов, нікому непотрібний, із непотрібного вже для нього кабінету. Вийшов у місто, якому було байдуже, що має робити сиротина. Тому плівся навмання. Так, не плануючи завчасно, прийшов до катедри. Запалив свічку. Став на коліна перед іконостасом у щиросердній молитві. І прошепотів:
- Ти знаєш, Боже мій милосердний, що на нікого не маю надії. Ти єдиний і всемилостивий. Змилосердися наді мною, грішним, і не дай пропасти без роботи...
Витер змокрілі очі. Вийшов надвір. Побрів. А куди? Прийшов на роботу, тобто вже на колишню. У коридорі його вхопила за руку секретарка:
- А я шукаю, шукаю... Там шеф хоче вас бачити...
Що йому шеф? Зрештою, для неї - шеф, а не для нього. Та пішов, бо ввічливим був завжди.
- Ти ось що, Василю, - промовив, - щоб десь не шукати, йди у новий відділ...
Василь знову стояв на колінах, ревно молився і щиро дякував найсвятішому своєму рятівникові.
   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.