УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 91 відвідувачів

Теги
іконопис Мазепа Вселенський Патріархат українська християнська культура монастирі та храми України шляхи єднання забобони церква і суспільство Церква і влада милосердя Патріарх Алексій II розкол в Україні Археологія та реставрація Києво-Печерська Лавра церковна журналістика Ющенко УГКЦ секти конфлікти Церква і політика УПЦ КП вибори Доброчинність 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство Президент Віктор Ющенко діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну педагогіка молодь автокефалія Священний Синод УПЦ комуністи та Церква Голодомор Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) Католицька Церква церква та політика Церква і медицина постать у Церкві






Рейтинг@Mail.ru






«Галичина» (Івано-Франківськ): Вклякнув перед іконостасом



«Галичина» (Івано-Франківськ), Михайло Аннин, 11 серпня 2007

Можна сказати, що Василь не просто любив свою роботу - він жив нею. Я не дивувався, бо знав його нелегку сирітську долю. І коли, здавалося, вже все налагодилося - оженився, народилася донечка, влаштував побіч себе сестру, - тут і трапилося...
- У нас переукомплектування відділів. Ти потрапляєш під скорочення. Так що вибачай...
Василь перетелефонував до всіх, кого знав менш чи більш. Не втішив його ніхто - відома та ситуація, що була наприкінці минулого сторіччя. і від цього стиснулося серце так, що мало лишилося до найгіршого... Він вийшов, нікому непотрібний, із непотрібного вже для нього кабінету. Вийшов у місто, якому було байдуже, що має робити сиротина. Тому плівся навмання. Так, не плануючи завчасно, прийшов до катедри. Запалив свічку. Став на коліна перед іконостасом у щиросердній молитві. І прошепотів:
- Ти знаєш, Боже мій милосердний, що на нікого не маю надії. Ти єдиний і всемилостивий. Змилосердися наді мною, грішним, і не дай пропасти без роботи...
Витер змокрілі очі. Вийшов надвір. Побрів. А куди? Прийшов на роботу, тобто вже на колишню. У коридорі його вхопила за руку секретарка:
- А я шукаю, шукаю... Там шеф хоче вас бачити...
Що йому шеф? Зрештою, для неї - шеф, а не для нього. Та пішов, бо ввічливим був завжди.
- Ти ось що, Василю, - промовив, - щоб десь не шукати, йди у новий відділ...
Василь знову стояв на колінах, ревно молився і щиро дякував найсвятішому своєму рятівникові.
   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.