УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 94 відвідувачів

Теги
розкол в Україні конфлікти Церква і медицина церква та політика діаспора Патріарх Алексій II Мазепа церква і суспільство іконопис Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра шляхи єднання українська християнська культура Ющенко вибори Католицька Церква секти Священний Синод УПЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну Доброчинність молодь УПЦ КП Археологія та реставрація УГКЦ Голодомор педагогіка автокефалія Президент Віктор Ющенко монастирі та храми України Митрополит Володимир (Сабодан) постать у Церкві забобони милосердя Церква і влада краєзнавство церковна журналістика Предстоятелі Помісних Церков Церква і політика 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква






Рейтинг@Mail.ru






«Молодий буковинець» (Чернівці): На Службу Божу до старовинної церкви приїжджають навіть із-за кордону



«Молодий буковинець» (Чернівці), Валерія Чорней, 2 серпня 2007

За легендою, тут молився син Богдана Хмельницького - Тиміш - Люди приходять сюди до Бога з проханням здоров'я, допомоги. Нещодавно у храмі розпочалися реставраційні роботи, бо споруда потребує постійного догляду, - розповів настоятель Свято-Іванівської церкви у Виженці на Вижниччині, отець Юрій ДЖУМАРИК. - Давні дзвони на дзвіниці не збереглися, а сучасні виготовили вже в роки незалежності. Прикро, що за радянськихчасів, коли церква була зачинена, усі цінності забрали. Декілька років тому з місцевої Свято-Миколаївської церкви нам повернули чашу, потір та Святе Євангеліє. Також у храмі збереглися старовинні двері, на яких зображений Святий Миколай.
Нинішній споруді храму, згідно з історичними документами, які збереглися, 215 років. Хоча, за переказами, спочатку капличка, а потім і церква, були тут із давніх-давен.

Свячену воду розбирають за лічені хвилини

Старовинні залізні ворота, що ведуть до церкви, пофарбовані у зелений колір. Під дерев'яною стріхою святині сидять дідусі у гуцульських капелюхах та вишитих сорочках.
На лавиці відпочиває бабуся в яскравому жупані і підспівує церковному хорові, пісні якого чути й на вулиці.
Традиційно у липні, на свято Хрестителя Господнього Іоанна, до церкви приходять і приїжджають люди з усієї країни. У цей день богослужіння завершується освяченням води на вулиці біля старовинного хреста. Люди за лічені хвилини розбирають цілющу воду. Кажуть, що вона оздоровлює організм.

«За переказом, церква стоїть на місці битви з татарами»

- Навколо історії церкви існує чимало легенд, - каже почесний голова Вижницького районного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» Михайло ІВАНЮК. - 1963 року від мешканця Виженки Івана Пилип'юка я почув переказ про історію будівництва церкви. Коли татари з Вижниці наступали до Виженки, мешканці мужньо боронили свою землю. На високому пагорбі стояв найстарший ординець і керував татарами. Здавалося, що проти такої сили ніхто не встоїть. Та раптом їхній ватажок упав мертвим. Невдовзі наїзники повернули коней назад і втекли. Люди обережно вийшли на пагорб і побачили там татарського ватажка з ножем у грудях, а поряд із ним лежав мертвий Іван, який жив у Виженківській долині. У татар був закон: якщо у бою гине командир, усі його підлеглі повинні загинути за ним або втекти. Іван був дуже хитрим. Він здер з убитого татарина одяг, обійшов лінію бою ззаду і зарізав ножем ординського ватажка. Ті, хто знав Івана, поставили на місці його подвигу хрест, потім - капличку, а ще пізніше - церкву й охрестили її Іванівською. Документи, які достовірніше засвідчували б історію церкви, гадаю, вивезли до бухарестського архіву.
У радянські часи церква була розграбована і стояла без нагляду. У 80-х роках тут відкрили музей, а церкву - одразу після здобуття Україною незалежності.
- Найпоширеніша легенда серед мешканців селища - історія про те, що у церкві на богослужіннях бував старший син Богдана Хмельницького Тиміш, - розповідає Михайло Іванюк. - У більшості людей храм асоціюється саме з цією історією. Старі люди люблять переповідати її гостям. Однак із впевненістю говорити про достовірність легенди не варто. Достеменно відомо, що Тиміш Хмельницький на чолі невеликого загону брав участь в обороні Сучави 1653 року, під час якої 12 грудня був смертельно поранений.
Науковці мають свою думку стосовно народних переказів, пов'язаних із церквою.
- Версія про те, що, йдучи на Сучаву, Тиміш Хмельницький зупинявся на богослужіння у СвятоІванівському виженківському храмі - лише легенда, - розповів доцент Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Олександр МАСАН. - Козаки йшли на Сучаву через Молдавію. А ось народні перекази старожилів про те, що у Виженці бували бої з татарами, швидше за все, правдиві. Однак ці поєдинки були невеликими й історично не зафіксовані.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.