УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 161 відвідувачів

Теги
милосердя Митрополит Володимир (Сабодан) церковна журналістика церква і суспільство Католицька Церква Голодомор іконопис монастирі та храми України діаспора Президент Віктор Ющенко секти Церква і влада молодь Ющенко Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство забобони Мазепа Предстоятелі Помісних Церков УГКЦ Археологія та реставрація вибори Києво-Печерська Лавра розкол в Україні Церква і політика постать у Церкві шляхи єднання українська християнська культура комуністи та Церква Патріарх Алексій II УПЦ КП педагогіка автокефалія церква та політика Священний Синод УПЦ Доброчинність конфлікти Вселенський Патріархат 1020-річчя Хрещення Русі Церква і медицина






Рейтинг@Mail.ru






«Львівська газета»: Пам’яті жертв соловецького розстрілу



«Львівська газета», Віктор Федущак, 04 вересня 2007

Завершилося паломництво представників української громадськості до Карелії, присвячене 70-річчю масового розстрілу соловецьких політв'язнів.

Десятиденну автобусну подорож довжиною в 5000 км організував Український інститут національної пам'яті на запрошення Міжнародного "Меморіалу".

Уперше за 10 років поїздку прочан до Карелії та на Соловки здійснено державним коштом - на виконання Указу Президента України Віктора Ющенка від 21.05.2007 р. №431/2007 "Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору - масових політичних репресій 1937-1938 років", з метою належного вшанування пам'яті репресованих, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії країни, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті та утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства.

Серед 35 учасників експедиції - представники Всеукраїнського "Меморіалу" ім. В. Стуса та Товариства політв'язнів і низки інших громадських організацій, колишні політв'язні й члени родин загиблих, настоятель Покровської церкви о. Володимир Черпак, письменники, поети, журналісти. Очолили групу працівники УІНП Олександр Полонський та Ірина Болтасова. Крім Київщини, були там посланці Волині, Івано-Франківщини, Дніпропетровщини, Нікополя, Донецька, Маріуполя, Кривого Рогу, Львова, Кам'янця-Подільського, Феодосії, Харкова.

Соловецькі острови в Білому морі, зокрема старовинний кремль-монастир, використовували як місце ув'язнення непокірних ще від часів царської Росії. У XVII столітті в "кам'яному мішку" кремлівської вежі протягом 25 років за наказом Петра І утримували українського гетьмана Пєтра Калнишевського. На острові збереглася його могила.

Від перших днів діяльності кривавого більшовицького режиму це місце використовувала й нова влада. Соловецькі табори були прообразом майбутнього всеросійського ГУЛАГу. Початковий період розбудови (1923-1929 рр.) характеризується безконтрольністю, свавіллям адміністрації, садизмом наглядачів і водночас бурхливим розвитком господарської діяльності архіпелагу. У кремлівському селищі діяли Товариство краєзнавства, самодіяльний театр, в'язні випускали газети, журнал.

1929 року московська комісія, що її очолював член колегії ОГПУ А. Шанін, обмежила беззаконня, розстрілявши в підніжжі Сєкірної гори кілька десятків наглядачів. Одночасно ліквідували Товариство, самвидави й інші ознаки показушного творчого життя в'язнів. ЧК перетворювався на некерований безжальний каральний орган. Соловецький архіпелаг як відділення Біломоро-Балтійського табору акумулював дармову робочу силу, яку звідси періодично скеровували в Карелію і на далеку Північ.

Влітку 1937 року поряд із табором за мурами Соловецького кремля з'явилася в'язниця для політв'язнів (СЛОН - Соловецький табір особливого призначення). Безкінечний потік "ворогів народу", який тривав до кінця навігації, значно перевищував її розміри. За ініціативою табірного керівництва Ленінградський НКВС дав дозвіл на знищення понад тисячі "політичних", які нібито й тут продовжували контрреволюційну пропаганду. Дозвіл підписала "трійка" УНКВС Ленінградської області - Шитов, Позерний і Заковскій. До страшного списку потрапили 1111 найкращих, талановитих представників різних народів, які населяли СРСР: учені, філософи, історики, письменники, священнослужителі, діячі культури, колишні офіцери, політичні діячі, фахівці різних галузей промисловості та сільського господарства. Крім росіян, найбільше було в'язнів-українців. Серед них цвіт східноукраїнської культури - Микола Куліш, Микола Зеров, Валер'ян Підмогильний, галичани Лесь Курбас, Антон, Остап, Богдан і Володимира Крушельницькі, Степан Рудницький, Матвій Яворський і сотні інших.

Жахлива розстрільна акція була присвячена 20-річчю Жовтневої революції, її виконали з 27.10 до 4.11.1937 р. Трьома катерами приречених доправляли на материк, до станції Кємь, а далі залізницею транспортували в Медвежегорськ. Його СІЗО вміщало близько 300 осіб, тому розстріл проводили поетапно. Згідно з протоколами "трійки", щодня 200-250 роздягнутих і зв'язаних бранців машинами доправляли на піщано-гравійний кар'єр в ypочищі Сандармох, розміщений на 16-му кілометрі дороги Медвежегорськ-Повєнєц Карельської автономії. Там їх власноручно розстрілював із револьвера капітан держбезпеки М. Матвєєв. Йому допомагав лише помічник коменданта Алафєр. Засуджений пізніше за службові провини, Матвєєв на допитах розповідав про це, як про власні заслуги перед державою. Ці документи й дали можливість Санкт-Петербурзькому "Меморіалу" довідатися про механізм і місце скоєння цього кривавого злочину комуністичного режиму, одного з багатьох інших. Списки розстріляних оприлюднено.

Наступну партію з 509 соловецьких політв'язнів, за протоколами, що їх підписали 10-25.11.1937 та 14.02.1938 рр., розстріляно 8.12. 1937 і 17.02. 1938 рр. у досі не встановленому місці архіпелагу. Їхні імена тепер також відомо. Кривава історія Соловецьких таборів завершилася 1939 року. Від літа до грудня пароплавами вивезли всіх в'язнів, які залишилися живими. Їх відправили до інших таборів ГУЛАГУ - Республіки Комі, Норильська, центральної Росії.

Під час дослідження місця 1997 року виявлено понад 150 ям розміром 4х4 м, відкрито п'ять із них. Загальне орієнтовне число жертв - до 6000. Тут захоронені також засуджені до "вищої міри" в'язні Бєлбалту, мешканці південних теренів Карелії - жертви "великого терору".

Місцева влада визнала кладовище меморіальним. Споруджено каплицю, встановлено соловецький пам'ятний камінь, дерев'яні хрести, пам'ятник полеглим Карелії та національні пам'ятні знаки кількох країн.

27 жовтня 1997 р., до 60-річчя трагедії, тут уперше провели Дні пам'яті, організовані Міжнародним і Петербурзьким "Меморіалом". У них брала участь нечисленна делегація з України, у складі якої були Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса та Тетяна Крушельницькі. Вони встановили й освятили український хрест на кладовищі та привезли світлини урочистостей. Із того часу Дні пам'яті в Сандармоху проводять щорічно. З огляду на кліматичні умови, вибрали 5-7 серпня - час початку Великого терору. 2004 року українці спорудили там гранітний козацький хрест "Убієнним синам України".

Міжнародна організація "Меморіал", її Петербурзький і Петрозаводський осередки продовжують пошук документів страшної історії СЛОНу, як і інших таборів ГУЛАГу.

Цьогорічні заходи пам'яті, організовані НІЦ "Меморіал" (директор Ірина Фліге), розпочалися в Санкт-Петербурзі. У Республіканському центрі національних культур Петрозаводська - столиці Карелії - прочани зустрілися з міністром із питань національної політики та зв'язків із релігійними об'єднаннями Андрієм Маніним, із Товариством української культури "Калина". Його голова Лариса Скрипникова та заступник Андрій Литвин опікувалися українською делегацією протягом усіх заходів. Їм передали привезену з України літературу.

У Медвежегорську зібралися члени правління Міжнародного "Меморіалу" (голова Арсеній Рогінський), представники громадськості Росії, України, Польщі, Німеччини, Латвії, Литви, Естонії, Фінляндії, Швеції. Відбувся "круглий стіл" на тему "Виявлення, облік і меморіалізація місць поховань жертв терору", в якій від України взяли участь голова УВКР поет Дмитро Павличко, краєзнавець Віктор Федущак ("Пошук", Львів), журналіст Сергій Шевченко, народжений на Соловках Ерік Яцкевич та інші. Була представлена виставка "Історія одного злочину".

5 серпня в урочищі Сандармох жалобні церемонії почалися на загальному мітингу біля Соловецького каменя. Тут тимчасовий повірений України в Російській Федерації Леонід Осаволюк зачитав звернення Президента України Віктора Ющенка до учасників днів пам'яті. Потім прочани зібралися біля українського хреста, де слово брали Генеральний консул України в Санкт-Петербур-зі Микола Рудько, Лариса Скрипникова, Дмитро Павличко й інші. Краєзнавець-дослідник більшовицьких злочинів Юрій Дмітрієв із Петрозаводська передав зібрані ним мартирологи українців і книгу "Поминальные списки Карелии".

Наступного дня катер доправив прочан на Соловецький архіпелаг. Протягом двох днів вони відвідали Заяцький острів, де був жіночий штрафний ізолятор, храм Вознесіння на Сєкірній горі (колишній чоловічий штрафізолятор), оглянули музей-заповідник у Соловецькому кремлі, його експозиції та виставки, відслужили заупокійну по соловецьких мучениках на монастирському кладовищі, взяли участь у мітингу біля Соловецького каменя, в акції "Свіча пам'яті" біля Поклінного хреста, "круглому столі" в Будинку культури, де обговорювали проблеми дослідження історії ГУЛАГу.

Учасники експедиції зупинялися і на Біломоро-Балтійському каналі. Відомо, що в бетоні, яким вимощене русло каналу, кістки тисяч полеглих від виснаження в'язнів - дармової робочої сили більшовиків. Прочани зупинялися на шлюзах каналу, щоб вклонитися пам'яті невинних жертв комуністичного режиму.

Після завершення експедиції в Києві відбулася прес-конференція, на якій підбили підсумки. У ній взяли участь учасники прощі Сергій Шевченко - історик-журналіст, Наталя Осьмак - донька політв'язня, голови УГВР, Олександр Полонський - працівник УІНП, Василь Овсієнко - політв'язень-публіцист, організатор щорічних поїздок у Сандармох, та інші.

Зробленой черговий крок у відновленні історичної пам'яті та національної свідомості українців.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.