УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 72 відвідувачів

Теги
шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ Священний Синод УПЦ церковна журналістика Приїзд Патріарха Кирила в Україну іконопис Ющенко Вселенський Патріархат постать у Церкві монастирі та храми України краєзнавство милосердя педагогіка конфлікти молодь забобони Президент Віктор Ющенко Патріарх Алексій II церква та політика Католицька Церква українська християнська культура УПЦ КП Церква і медицина Голодомор Церква і політика Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність Археологія та реставрація автокефалія комуністи та Церква церква і суспільство Мазепа секти Києво-Печерська Лавра діаспора вибори






Рейтинг@Mail.ru






«Сім'я і дім» (Луцьк): З Новим 5765 роком!



«Сім'я і дім» (Луцьк), Юрій Конкевич, вересень 2007

МІСТО ХАСИДІВ ТА ...ІЛЛІЧА
...«Неодмінно поїдь «на хасидів»! Ти не уявляєш, наскільки це цікаво й страшно водночас, - колега нагадував про єврейський Новий рік кілька разів. Останній його аргумент таки спрацював: - Умань у ті дні - це справжнісінький Єрусалим або Тель-Авів - не менше». Що ж, шалом, Умань!
Місто прощі євреїв виявилося гарним і... дивним. Наприклад, Хасидський район (так нарекли його уманці. - Ю.К.) - це місцина на горі ...Турок, прилеглі вулиці мають, здавалося б, давно забуті назвиська: Леніна, Пролетарська, Соціалістичної Праці, Котовського. На площі імені Леніна височіє сам Ілліч, і його правиця вказує - не повірите! - точнісінько на Хасидський район! Мовляв, правильною дорогою йдете, товариші хасиди! Тут-таки зауважую й аптеки мережі ...«Ілліч-фарм». Ні, це не нащадки вождя відкрили нехитрий бізнес, - у такий спосіб цим містечком опікується Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча.
Умань - Мекка для хасидів усього світу. Головна тутешня святиня - могила рабина Нахмана.
Хасид - це той, хто вважає Нахмана духовним керівником у житті. «Загалом хасиди вважають, що для єврейської історії рабі Нахман зробив те, чого не зробив до нього жоден цадик, - він залишив послідовникам заповіт, в якому пообіцяв, що коли закінчаться його дні й він покине цей світ, то завжди клопотатиметься про кожного, хто прийде на його могилу, прочитає десять молитов та подасть милостиню, - розповідає нам радник міського голови Умані Світлана Ліпінська. - Незалежно від того, наскільки серйозні гріхи прочанина, душа цадика зробить усе, щоб врятувати й очистити грішника, - за пейси витягне його з пекла». Тепер нам зрозуміло, чому юдеї всього світу намагаються відвідати Умань, надто у дні Рош-гашана (з івриту - «голови року»).

ВАВИЛОН НА ВУЛИЦІ ПУШКІНА
Щоб потрапити до могили цадика рабина Нахмана й того кварталу Умані, де мешкають хасиди, довелося отримати спеціальну перепустку в міськвідділі міліції. На синенькому папірці читаю, як офіційно називають місце, куди прямую: «зона компактного проживання та перебування паломників-хасидів».
Ця «зона» - звичайна українська вуличка Пушкіна, яка після останнього міліційного блокпосту перетворюється на єрусалимську. Жінкам сюди - ані руш! Усі чоловіки - у традиційних хасидських чорних плащах чи накидках, ярмулках або кепках. Виняток - міліціонери, журналісти та місцеві, які обслуговують територію.
Хасиди приїздять сюди з усього світу: з Ізраїлю, США, Франції, Німеччини, Голландії, Швеції та Швейцарії, Литви. Справжнісінький Вавилон! Цього року Умань прийняла понад 20 тисяч паломників. Вдивляюся у нескінченну людську вервечку й зауважую, що люд злетівся до Умані різний: є тут і направду щирі євреї з довгими пейсами та характерними носами, є хасиди-араби та хасиди-негри. Припанковані ортодокси грають на гітарах, слухають ремікси на івриті й збирають гроші з одновірців.
Хочете уявити собі цей дивний хасидський квартал? Перенесіть Сорочинський ярмарок під Єрусалим, перемішайте з місцевим ринком, поставте посеред двадцятитисячної юрби хасидів кілька радянських багатоповерхівок із вказівниками вулиць на івриті.
Ця юрба, здається, у цілковитому хаосі. Вона снує через блокпости, купує ярмулки і продає їх, міняє долари й виготовляє запасні ключі, стоїть на колінах з Торою в руках, розбиває стіну лобом під час молитви, їсть «Мівіну», сидячи на асфальті, стоїть в довжелезних чергах біля таксофонів, п'є каву й ходить під себе, молиться і засинає у синагозі, кричить, співає і слухає Aрмстронгове «Let my people go», торгується, читає наліплений на автомобіль «Вибухотехнічна служба» розклад авіарейсів до Ізраїлю, гасає на скутерах, курить сигари й купує горілку.
Пошуки спиртного - тема особливо актуальна напередодні Рош-гашана, бо саме у новорічну ніч хасидам дозволено трохи упитися. Тому 12 вересня, коли ми були в Умані, до місцевих магазинів від гори Турок тягнулися вервечки спраглих святкових напоїв.
А торгують там не тільки горілкою. Скажу навіть так: торгують усім. Валюта - долар. За кілька метрів від могили рабі Нахмана міняйло, наче мантру, повторює: «Мани-мани, мани-мани». У руках - різнокольорові купюри ледь не з усіх континентів. Уманці - неабиякі хитруни. Бабусі, які збувають хасидам свіженьку городину, вивчили англійську, але ціну купки помідорів чи лимонів називати не поспішають. Придивляться до покупця, визначать на око, звідкіля приїхав, і тоді тільки кажуть «ван долар» - для прочанина з близького зарубіжжя і «файв доларз» - для американців чи європейців. Наші пропонують хасидам не тільки їжу. Чимало гостей, зазвичай незаможних, живуть у наметах просто неба, а вересневі ночі холодні. Тому жалісливі українки продають таким старі шапки-вушанки, діряві ковдри та дешевенькі куртки.

ДРУЖБА НАРОДІВ ЗА РОЗРАХУНКОМ
Місцевий люд та ортодокси з довгими пейсами - це окрема тема, притім не надто весела. Тільки тепер уманці трішки звикли до традицій прочан, але не до наслідків святкування. Певна річ, хасиди залишають у невеличкому райцентрі не один мільйон долярів. Ціни на квартири у будинках неподалік могили цадика - ледь не київські. Зазвичай хасиди орендують помешкання на кілька років і навіть зоставляють у них охоронців. А от на час святкувань, у вересні, господарі квартир воліють виїхати до родичів, на море чи - о проза життя! - в гаражі та сараї...
Як переконують місцеві, хіба лінивий у "сезон" не заробить на хасидах тисячу доларів. Але ж і мороки від гостей не оберешся. Уже легендами стали історії про те, як у будинку на вулиці Пушкіна квартиранти просто на газовій плиті розклали вогнище - збиралися готувати шашлик... Втім після приїзду міліції та пожежників «кухарі» надто далеко не втекли - перемістилися на балкон!
Віднедавна в Умані з'явилися євреї-посередники, які бронюють житло для хасидів й одержують за такі послуги платню. Ті, хто здає власну хату приїжджим, знають, що перед вселенням гостей помешкання треба звільнити від дзеркал, портретів, газет, журналів (там можуть бути фото жінок!). Не дай Боже, на очі хасидам потрапить жіночий одяг! У місті розповіли про випадок, коли господиня квартири навідалася додому й дістала газом із балончика. Втім трапляються й курйози: якось старенький хасид підняв на ноги міліцію й благав знайти його сина. Правоохоронці спрацювали відмінно і знайшли згубу: синочок заліг на дно під теплим бочком у квартирі однієї уманчанки...
Найбільше непорозумінь у стосунках - під час Шабату, коли ортодоксам заборонено не тільки працювати, але й натискати на кнопки мобільного чи ліфта та навіть, даруйте, розстібати ширінку. Ваш журналіст, дякувати Богу, не втрапив до Умані саме в такі дні, інакше застав би там страшенний сморід: хасиди справляють природні потреби собі під ноги. Відтак цілодобову службу там несуть не тільки півтисячі міліціонерів, але й бригади сміттярів. Уманці так і не можуть звикнути до того, що паломники частенько плюють (і в прямому сенсі цього слова) на порядок і чистоту. Випив пепсі - пляшку під ноги, скурив цигарку - недопалок у найближчий город.
Хоч останнім часом пристрасті в Умані вляглися, але з Черкащини та прилеглих областей сюди щороку стягують близько півтисячі міліціонерів та спецпризначенців.
«Я дев'ять років у хасидах, - розповідає боєць підрозділу «Грифон» Вадим, який охороняє порядок на посту №1 - біля самісінької могили цадика. - Робота втомлює, бо спимо по три-чотири години на добу, а напруження, насамперед моральне, велике. Але тут цікавіше служити, якось урізноманітнюєш будні». Якраз до Вадима підійшов старенький дідусь в ярмулці й нумо обніматися. «Це він прощається зі мною, їде додому, - пояснює страж порядку. - Ти не зважай, що він такий хирлявенький, бо дідок - тренер з айкідо, бачив би ти, як він лупить з обох ніг. Нам тут вправи показував». Ступаю кілька кроків у бік могили цадика, але Вадим перепиняє дорогу: «Стій, хлопче, всередину без ярмулки та пейсів не можна. Знаєш, який лемент зчиниться?!».
А от погомоніти з дітьми хасидів, які разом із татусями приїздять до Умані, вдалося. Наші навчають гостей футболу, а вони своєю чергою навертають уманців до ...бейсболу. Хто переможе - дізнаємося через рік. До зустрічі, Умань!

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.