УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 66 відвідувачів

Теги
УПЦ КП милосердя секти Церква і влада постать у Церкві Археологія та реставрація 1020-річчя Хрещення Русі Києво-Печерська Лавра іконопис Церква і медицина УГКЦ Доброчинність монастирі та храми України Священний Синод УПЦ вибори автокефалія церква і суспільство Ющенко шляхи єднання Голодомор педагогіка діаспора українська християнська культура Католицька Церква Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков церква та політика Мазепа конфлікти Церква і політика молодь Вселенський Патріархат краєзнавство комуністи та Церква церковна журналістика Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II забобони Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






«Сім'я і дім» (Луцьк): Табір іде до лісу



«Сім'я і дім» (Луцьк), Олександр Сінкевич, вересень 2007

Просто в наметах серед хащ, без натяку на жодні вигоди цивілізації живуть сім ромських родин. І хоча циганам заборонили таборування більш як півстоліття тому, реалії змушують їх шукати щастя напівзабутим прабатьківським способом.

Над «посадкою» куриться дим: просто на багаттях у казанах вариться каша, гріється вода на чай і прання. Поміж шатрами, де строкато сушаться лахи, вовтузиться малеча різного ступеня вдягненості. Для завершеності краєвиду бракує хіба що коней і пісень під гітару. Тому просто перед "шалашкою" Золтан, який "колись був бароном", влаштовує міні-концерт, аби додати колориту й вициганити кілька гривень.
Охочим потрапити у справжній циганський табір доведеться попокружляти в лісах між Туропином і Боблами. Посеред лісу поряд з колією Ковель - Львів роми "партизанять" уже кілька років, заробляючи на життя виготовленням віників і кошиків. Їх або продають, або міняють на картоплю у місцевих. В умовах, що за екстримом не поступаються Ґуджарату після повені чи Еритреї у посуху, народжуються і виростають діти, які починають співати швидше, ніж ходити.
- Судьба все заставить, - розповідає 54-літній Юрій, який уже кілька років поспіль приїздить у табір "на сезон" із закарпатського Мукачевого. - Тут моя жінка, діти, брати і сестри. На Закарпатті тих циганів навалом, роботи - катма. А тут є замовлення і на кошики, і на віники, можна заробити й копійку до копійки скласти. Працюємо на шматок хліба для дітей, бо без роботи, знаєте, людина пропаща. Якщо обманювати і красти - кара від Бога велика та гріх.
На зауваження, що ромські жінки непогано заробляють, так би мовити, "гаданням", закарпатський "партизан" обурено хитає головою:
- Е, вибачайте, у нас такого нема. Хіба до хати зайдемо - поможіть, бо ми бідні люди. Хочуть - дадуть, не хочуть - не дадуть.
Дружина Юрія Марія - українка з Коломиї. Разом з нею у таборі живуть і діти від першого шлюбу. Заміж за цигана вийшла вісім років тому. Каже, що не шкодує, і впевнена, як і чоловік, що "проти судьби ніхто не попре". Ані у неї, ані у дітей конфліктів з чоловіком чи його одноплемінниками не виникає. Навіть навпаки: малі роми й українці стали найкращими друзями - разом ганяють табором м'яча, разом допомагають дорослим. Циганських традицій, або "завєдєно", як ще називають неписаний ромський кодекс життя, Марія дотримується без особливих труднощів. І навіть вважає доволі правильними певні табу щодо одягу.
- У нас не "завєдєно" відкривати тіло, - пояснює Юрій, чому ромки завжди носять довгі спідниці й сукні. - Так само і я перед сестрами, дочками, племінницями не можу зняти штани навіть на пляжі, коли спека. Це соромом вважається...
Нині у "посадці", як називають табір місцеві жителі й самі роми, мешкають сім родин. Щороку у вересні вони повертаються до власних домівок у Закарпаття, щоб якось перебути холоди. Втім Юрій кілька років поспіль залишався на зимівлю у "посадці", тому змурував у "шалашці" грубу з комином. А коли встановив... ванну (!), усі «посадники» три дні поспіль по черзі купали в ній дітей...
...У Золтана, який колись був бароном, усі шість синів - музиканти. Коли набридає плести кошики й в'язати віники, він бере в руки баяна, його старші хлопці - гітари і таким собі "ром-бендом" їдуть до Володимира чи Ковеля на базар з гастролями. Менші хоч і пробують опанувати стареньку шестиструнку, але спеціалізуються поки що на вокалі, виводячи поміж торговими рядами "Люблю цигана" несформованим альтом.
- Так і заробляємо на картоплю, - каже Золтан. - Якщо назбирається 15 мішків, то взимку вже як-не-як, а вижити можна... Що таке бути бароном, питаєте? Це дивитися, аби люди жили в мирі й не сварилися. Бути старшим, як тато і мама, не ображати слабшого. А того, хто не слухається, - за вуха і зразу в міліцію.
- Ви можете піти в село й попитатися за "посадку", - продовжує тему взаємин табору і Кримінального кодексу Юрій. - До нас нема претензій ні в дільничного інспектора, ні в карного розшуку. Ми людей сприймаємо як братів і сестер. Нехай ото зараз приїде якась сім'я. Ми її приймемо, нагодуємо, напоїмо. Все маємо: і чай, і каву. Поставимо їм "шалашку". Бо всі під Богом ходимо, а без Бога людина не проживе.
Щороку у "посадці" народжуються діти, яких чомусь називають "по-русь-ки" - Олежиками чи Максимками. Щойно у майбутньої матінки починаються перейми, до села поспішає "делегація" і телефонує у Турійськ. "Швидка", яка вже знає, куди їхати, забирає породіллю з табору до пологового, де, до речі, вона довго не затримується. Адже треба годувати старших дітей і допомагати чоловікові.
- Ну чому ж тяжко? - щиро дивується Маріанна, дружина Золтана, запитанню про, м‘яко кажучи, несприятливі побутові умови. - Файно тут, колодязь поряд, можна попрати - дітки у нас чистенькі. Кожна сім'я готує собі окремо, але одне одного вгощаємо. Як виберуть картоплю, поміняємо віники на бульби й поїдемо додому. Зачипати нас ніхто не зачипає, бо й ми не трогаємо нікого. Ми людей поважаємо і нас люди поважають, адже ми своїм трудом гроші заробляємо.
До спільної праці дітей, здається, залучають у таборі раніше, ніж вони починають розуміти бодай щось із дорослого життя. Старші в'яжуть і плетуть уже на рівні з батьками, середні ходять по лозу, а найменші її шкурять за допомогою манюніх пальчиків та кількох зубів, які щойно прорізалися.
Працювати з лозою Роман навчився від батька. За день вдається сплести два-три кошики. Великий продає за 15 гривень, менший, на одну ручку, - за 10.
- Чи думаєте, мені інтересно жити в «посадці», - розмірковує дядько. - Чи мені не хочеться до своєї хати, до свого Закарпаття? Але чого варта хата, коли нема за що у ній жити... Тому як молюся, часто прошу в Бога не великих статків, а звичайного людського щастя. Для всіх-всіх, а не лише для циганів.

Тетяна Логвинюк, віце-президент Конгресу ромів України:
- Таборування ромів було заборонене у 50-х роках минулого століття й нині не є поширеним явищем, а радше винятком. Тотальна неосвіченість, брак кваліфікації змушують людей шукати бодай якісь заробітки тимчасового чи сезонного характеру. Народжуваність серед ромів нині зростає, соціальні умови не поліпшуються і таборування, з ромського погляду, - певний вихід зі скрути і шлях розв'язання проблем. Якщо й далі на "циганське питання" закривати очі, таборування може набути масовості й навіть спричинити міжетнічні конфлікти. Щоб запобігти проблемі, нічого нового вигадувати не потрібно, треба щоб запрацювали ті державні програми, які вже є. А втім, про що можна говорити, коли за офіційною статистикою, приміром, на тій самій Волині усього... 103 особи ромської національності! Принцип старий і відомий: немає людей - немає й проблем...
Василь Мазурик, голова Турійської райдержадміністрації:
- Нам відомо про табір у "посадці". Втім "циганське питання" дуже складне і не має якоїсь однозначної відповіді. Як і проблема - однозначного розв'язання. Адже маємо справу не просто з окремою етнічною, а з дуже специфічною етнічною групою, яку влаштовує саме такий спосіб життя. Скажу відверто, що навіть якби ми не намагалися допомагати цим людям, у них немає зустрічного бажання, аби їм допомагали. Не можна сказати, що вони не створюють додаткового й постійного клопоту міліції, втім, якщо в'яжуть ті віники, то нехай і далі в'яжуть. А для газетної публікації можна знайти і цікавішу тему.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.