УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 47 відвідувачів

Теги
секти монастирі та храми України Вселенський Патріархат розкол в Україні Археологія та реставрація 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор Президент Віктор Ющенко церква та політика Києво-Печерська Лавра Мазепа Священний Синод УПЦ шляхи єднання забобони Церква і влада іконопис церковна журналістика Ющенко діаспора українська християнська культура Церква і політика конфлікти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Предстоятелі Помісних Церков церква і суспільство Католицька Церква УПЦ КП молодь краєзнавство Доброчинність постать у Церкві Патріарх Алексій II вибори УГКЦ Церква і медицина Митрополит Володимир (Сабодан) милосердя педагогіка комуністи та Церква автокефалія






Рейтинг@Mail.ru






«Вісник & Ко» (Луцьк): Монастир одного ченця



«Вісник & Ко» (Луцьк), Іван Іванишин, 8 листопада 2007

За кілька кілометрів від найвіддаленішого гірського села Осмолоди, що в самому центрі Карпатських Горган, серед дикої і водночас казкової природи розташоване незвичне поселення, де мешкає 47-річний схимник брат Веніамін. Він тут літує і зимує вже четвертий рік поспіль. Сюди рідко ступає людська нога. А тому монах дуже радий будь-якому випадковому гостю. Про мирські справи майже не говорить, здебільшого - про істину віри у Всевишнього, потойбіччя. Його можна слухати годинами. А коли залишається наодинці, веде бесіду з Творцем. Через палкі і щирі молитви. І молиться він не лише за себе, й за всіх нас, грішних від земної і людської суєти суєт. За спасіння наших душ...

 

Скит зруйнували червоноармійці

З незапам'ятних часів в урочищі Лужки був монастир студитів. Подейкують, що його не знищили ні войовничі племена, ні навіть орди монголо-татар. За тієї простої причини, що про його існування у глушині пралісу не знали. Перестав скит існувати за радянських часів. Серйозно "поранили" дерев'яне приміщення червоноармійці, коли через Карпати проходив фронт у 1944 році. Кажуть, якийсь безвусий солдафон вчився стріляти з крупнокаліберного кулемета. Безперечно, він знав, що перед ним - церква, бо вершок споруди увінчував цинковий купол зі срібним хрестом (прострелений у кількох місцях, купол зберігся й донині). У повоєнні роки монахів вигнали звідти.
Що цікаво, монастир, який носив ім'я святого Андрія Первозванного, був заснований на знаковому місці: висота 960 метрів над рівнем моря ідентична висоті гори поблизу Єрусалима, на якій, за Старим Завітом, Авраам спорудив жертовник, аби в ньому принести в жертву сина Ісаака, засвідчивши цим любов і відданість Богові. Але ангел-охоронець напоумив батька не чинити такого страшного ритуального дійства.
Отож, безлюдне житло почало трухлявіти. Дійшло навіть до того, що в святині влаштували конюшню для вороних та гнідих тяглових коників-гуцуликів (ними трелювали з високогір'я зрубану деревину для місцевих лісокомбінатів), а в келії горе-туристи, заночовуючи, перетворювали відпочинок в оргії, оскверняючи святе місце гріховним безчестям... Врешті-решт якийсь нелюд черкнув сірником і спалив усе, що залишилося від колись добротної будівлі.

Монах - колишній спецназівець та інженер

І ось десять років тому львівські монахи-студити вирішили відродити скит. На місці згарища заклали і урочисто освятили фундамент. За житло першим трьом поселенцям, над якими старшим був брат Серафим (кажуть, він воював в Афганістані і не раз дивився смерті в очі), слугувала залізна будка розміром 2х3 метри, яку взимку опалювали "буржуйкою". Отак, як мовиться, всіма правдами і неправдами, проханнями і благаннями почали "вибивати" будівельний матеріал. Знайшлися і благодійники-меценати. Скажімо, якийсь невідомий білорус поофірував аж тисячу американських доларів! Надходили кошти зі Львова, від багатьох церковних громад Івано-Франківщини. Вже майже повністю заготовили так звані різані навпіл плениці, з яких і будуватимуть дерев'яну церкву. А кілька років тому спорудили келію, де можна і мешкати, і припасти на коліна перед іконами під час молитви.
Майже чотири роки тому брата Серафима з його двома побратимами замінив брат Веніамін. Він служив у спецназі, щоправда, у бойових діях участі не брав. Сам львів'янин закінчив тамтешній політехнічний інститут, за фахом - інженер-енергетик. Про причини, чому дев'ять років тому прийняв постриг, брат Веніамін говорити не мав бажання, сказав тільки, що сюди його привела щира віра в Бога.
Ніякого підсобного господарства схимник не веде, має шість вуликів, є котик і кицька. Неподалік від скиту - невеличке водоймище. У нього попередники запустили кілька мальків форелі. Виросли мало не півметрової довжини! Та їх знайшли туристи і виловили, скориставшись тим, що монаха не було вдома.
Кожного року брат Веніамін садить з ар картоплі. Вона тут родить не дуже щедро. Як і одинока яблуня-дичка з маленькими - ну, чистісінько, як райські - плодами, кислими на смак. Є також дика груша, але вона жодного разу не плодоносила, більше того - навесні навіть не цвіте.
За харчі монахові слугують дари природи - гриби, всілякі ягоди, хліб, вірніше - коржики, які випікає сам. Дуже смакує вода з кринички, яку встановили на місці джерела. Перед днем, коли автор цих рядків побував у Лужках, до сина навідалися автомашиною зі Львова батьки. Привезли кілька трилітрових банок молока, сиру, сметани. Аби довше збереглися, поклав їх схимник у природний "холодильник" - протічну воду струмка.
А ще привезли рідні кілька віконних рам. Тішиться: "Будуть віконця на нову церковцю". А я на хвильку уявив собі, яким буде отой монаший Божий храм. І ті вікна з батьківського дому, через шибки яких всередину проникатиме сонячне світло і зігріватиме тіло й душу одинокого ченця. При цьому впевнювався, що брат Веніамін не випадково поселився на відшибі самоти, в дрімучих лісових нетрях, подалі від гамірливого світу і поближче до матінки-природи, аби в такий спосіб усамітнитися і нести тяжкий хрест прощення гріхів. Так, мабуть, захотів Всевишній, так, певно, розпорядилася доля. Бо кожному - своє...

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.