УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 380 відвідувачів

Теги
розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) УПЦ КП Мазепа Вселенський Патріархат автокефалія Церква і медицина краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі українська християнська культура шляхи єднання Церква і влада забобони Священний Синод УПЦ комуністи та Церква Патріарх Алексій II постать у Церкві секти Церква і політика вибори милосердя Ющенко церковна журналістика Доброчинність конфлікти Києво-Печерська Лавра Голодомор УГКЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква і суспільство Предстоятелі Помісних Церков церква та політика монастирі та храми України Археологія та реставрація діаспора молодь Католицька Церква іконопис Президент Віктор Ющенко педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






«Хрещатик» (Київ): Край поетичного натхнення



«Хрещатик» (Київ), Марія Бєляєва, 31/10/2007

Лише за 85 км від Києва розташоване місто Біла Церква. Тут шукали музу Тарас Шевченко і Олександр Пушкін, приймали важливі рішення українські гетьмани. Місто варто відвідати, щоб оцінити красу найбільшого в Україні дендропарку "Олександрія" та унікальних культових споруд.

Боротьба за місто: від Ярослава Мудрого до польського магната


Невеликий та затишний районний центр Київщини має давню історію. За легендою, місто на скелястому березі річки Рось заснував Ярослав Мудрий ще у 1032 році як військову фортецю. І називалось воно спочатку християнським ім'ям Ярослава - Юр'їв (зустрічаються згадки і як Югрев, Гюргев, Георгів). Південний форпост Русі жив у постійному напруженні. Набіги печенігів змінилися натиском половців, а згодом - монголо-татар. Місто було кочівникам, як кістка у горлі - постійно заважало походам на північ. Не раз його руйнували вщент. Востаннє Юр'їв перетворився на руїни в ХІІІ столітті. Щоб відродитися з новою назвою - Біла Церква. Одна з версій - тут уперше почали штукатурити та білити церкви, друга - засновник міста Ярослав Мудрий закладав у Юр'єві величний білокам'яний собор, залишки якого знайдено на території Замкової гори. Білу Церкву тримали, змінюючи один одного, литовські князі, польські магнати, українські гетьмани. Білоцерківська фортеця була важливим прикордонним центром Речі Посполитої, резиденцією українських гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, епіцентром великих селянських повстань і козацьких війн. У 1774 році останній польський король Станіслав Август подарував Білу Церкву гетьманові Браницькому. Відтоді й до революції 1917 року місто було власністю графів Браницьких.

Парк у найкращих європейських традиціях


Найпривабливішим місцем для туристів є парк "Олександрія", до слова, найбільший в Україні. Він значно ближчий до Києва, ніж відома "Софіївка", та й людей там менше. Енергійна дружина Ксаверія Браницького графиня Олександра Енгельгард на своїх землях, на березі річки Рось, вирішила побудувати модний на ті часи парк, наслідуючи парки Петербурга та Європи. Назвала ж його, звісно, на свою честь - "Олександрія". Парк обійшовся в астрономічну як на тоді суму - 4 млн рублів!

 


Планувати забудову в англійському ландшафтному стилі графська родина запросила французького архітектора Мюффо. Він створив чудовий парковий ансамбль з архітектурними спорудами та скульптурами. До слова, дерева та рослини до "Олександрії", а їх понад 2500 видів, завозили з інших країн.


При вході в "Олександрію" стоять погруддя поетів Тараса Шевченка та Олександра Пушкіна, які часто бували тут (подейкують, буцімто поет Пушкін написав частину своєї "Полтави", а дочка Браницьких Єлизавета Воронова послужила прототипом Тетяни Ларіної). Парк часто відвідували і члени царської родини - в Царському саді імператори Олександр та Микола власноруч посадили американські липи.

Потрапивши до "Олександрії", можна розгубитися від розгалуження численних алей. Загальна протяжність доріг становить понад 20 км. Аби пройти усіма алеями та стежками, знадобиться не один день. Від головного входу вглиб веде Головна алея, яка упирається в місце, де колись стояв палац Браницьких - "Дідинець". Центром парку є Велика галявина, де відкривається неповторна краса і велич численних краєвидів. Система алей сполучає галявину з усіма ділянками та головними архітектурними спорудами парку. Колонада "Місяць", побудована як давньогрецькі амфітеатри, не лише має ефектний вигляд, а й дивує унікальними акустичними властивостями: слово, сказане навіть пошепки, добре чути з протилежного боку. На південному сході Великої галявини височать "Руїни" палацу з оглядовим майданчиком, з-під яких витікає водоспад, а неподалік, на острові "Мрія", б'є фонтан.

Поруч з колонадою "Місяць" на греблі Лебединого ставка є "Китайський місток" - легка ажурна бесідка із своєрідно вигнутою покрівлею, створена в дусі архітектури Південно-Східної Азії. А на південь від старовинної діброви в будинку садівника розташувався музей парку. Там зберігаються 16 прекрасних мармурових скульптур італійських митців, що нагадують колишню розкіш графських палаців. На сході в глибині "Дружнього саду" побудовано Ротонду у вигляді раковини, де стояло погруддя князя Григорія Потьомкіна (за легендою, під Ротондою поховано князя Потьомкіна-Таврійського).

Привертають увагу ставки, що спадають каскадами у трьох великих балках. Гладінь водної поверхні з лебедями та дикими качками, неймовірний затишок узбережних балкових ландшафтів, дзюрчання струмків та гуркіт водоспадів залишають незабутні враження.

Місце сплетення історії та сучасності


Сучасна Біла Церква - місто з-понад 200-тисячним населенням. На в'їзді гостей зустрічає пам'ятник загиблим байкерам - скульптура мотоцикліста 11-метрової висоти. В самому місті залишилися пам'ятки архітектури минулих століть, зокрема величні храми. Церква святої Марії Магдалини, Костьол Іоанна Хрестителя (нині Будинок органної музики), Преображенський собор у класичному стилі, що зберіг реліквію "Таємну вечерю" ХV ст. та колекцію стародруків ХVІІ ст., вціліла Микільська церква, закладена ще гетьманом Іваном Мазепою в 1706 році як частина великого архітектурного комплексу. Збереглися і Зимовий палац Браницьких, де діє білоцерківська школа мистецтв, і Торгові ряди, або БРУМ (1809-1814), що є унікальною пам'яткою архітектури національного значення. Хоча наразі в них розташовані невеличкі магазини та кафе.

 

Білу Церкву активно забудовують: відкриваються численні ресторани, клуби, казино. Після денної пішохідної прогулянки можна потанцювати під діджейські сети у клубі Zillion на березі Росі в самому центрі міста або пограти у більярд чи покурити кальян у розважальному центрі "Росія". Зупинятися краще у невеличких приватних готелях з високоякісним сервісом. Для ощадливих підійде "Будинок приїжджих", але рівень обслуговування та інтер'єр у ньому ще радянських часів.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.