УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 202 відвідувачів

Теги
Ющенко діаспора Патріарх Алексій II Митрополит Володимир (Сабодан) вибори конфлікти постать у Церкві секти українська християнська культура 1020-річчя Хрещення Русі розкол в Україні комуністи та Церква УПЦ КП церква та політика Мазепа Доброчинність іконопис автокефалія Києво-Печерська Лавра Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков церковна журналістика УГКЦ милосердя Священний Синод УПЦ Церква і політика Католицька Церква забобони Археологія та реставрація церква і суспільство шляхи єднання молодь краєзнавство Вселенський Патріархат монастирі та храми України педагогіка Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада Церква і медицина






Рейтинг@Mail.ru






«Хрещатик» (Київ): Колиска історії та релігії. Меджибож — середньовічна фортеця і батьківщина хасидів



«Хрещатик» (Київ), Володимир Шестаков, 23/10/2007

Якщо приїхати у Хмельницький - відправну точку безлічі захопливих маршрутів Західною Україною - і запитати в місцевих мешканців, як дістатися до фортеці, більшість порадить маршрутки, що прямують до Кам'янця-Подільського. Водночас за сорок хвилин їзди від Хмельницького розташована старовинна фортеця, не менш велична й цікава, ніж кам'янецькі твердині.

Центр паломництва


У старовинному селищі Меджибож Летичівського району на Хмельниччині є замок "Білий лебідь" - показна споруда, що веде свою історію від XII століття. Нині Меджибож - це невеличке селище з кількістю населення трохи більше, ніж півтори тисячі осіб. Розташоване воно на лівому березі Південного Бугу, там, де в нього впадає річка Бужок. Така топоніміка й дала в Стародавній Русі назву населеному пункту. Фортеця, яку звели російські князі та яка переходила з рук у руки між давньоруськими, литовськими і польськими князями, як і багато фортець Західної України, не раз відбивала набіги татар, не даючи їм увірватися на подільські землі.

 


У XVI-XVII століттях Меджибож був одним із найнаселеніших міст південного сходу Польщі. Там збереглося багато історичних цінностей від різних народів. Значна частина давніх предметів, знайдених у Меджибожі, становить експозицію історичного музею на території замку. Не можна не згадати про те, що Меджибож є важливим місцем у світовій єврейській культурі, зокрема батьківщиною хасидського руху. Тут жив і похований його засновник - Ісраель Бааль Шем Тов. На його могилу щороку з'їжджаються десятки тисяч хасидів з усього світу, що робить Меджибож не менш популярним, аніж інший центр хасидської культури - Умань. У XVII-XIX століттях у Меджибожі діяли православна церква, католицький костел і синагога.


У 1846 році Меджибож відвідав Тарас Шевченко, про що повідомляє меморіальна дошка на замковій стіні, поряд із входом.
За радянської влади, 1959 року, Успенську церкву розібрали, з каменя побудували дороги і господарські приміщення. У 1962 році було підірвано католицький Домініканський костел, руїни якого досі з німим докором височіють неподалік фортеці. Покрівельні матеріали з неї демонтували й використали на господарські потреби, що з часом завдало більшої шкоди, аніж усі війни, що тут відбувалися.


Цікавою особливістю Меджибозького замку є те, що тут немає підйомного мосту. Ворогів стримував гарнізон п'ятигранної вежі, розташованої поруч із воротами та стаціонарним мостом на підході до них. Ця вежа, яку нині називають Рицарською, є найвищою в оборонному комплексі Меджибозької фортеці. Сучасні туристи, на відміну від середньовічних "гостей", можуть потрапити до замку, заплативши лише 2 гривні, а додатково за 4 гривні побувати і в самій Рицарській вежі. Її інтер'єр, нещодавно відреставрований та з численними сходами і переходами, пронизаний романтикою Середньовіччя. З башти можна помилуватися краєвидом, що відкривається, фортецею, Меджибожем і річкою Південний Буг.

Адреналінові шляхи


Те, що в Меджибозькій фортеці немає замкового рову, компенсується потужністю стін - до 17 метрів заввишки і до 3,5 метрів завтовшки. Частиною стіни є і палацовий комплекс - найбільш вражаюча та найживописніша споруда замку. Багатоповерховий бастіон, що поєднує химерну форму і строгу геометрію численних вікон, має терасу, звідки відкривається приголомшлива панорама на десятки кілометрів довкола. Під терасою, усередині кам'яних стін, є безліч ходів і коридорів, частина з яких перебуває на реставрації, а частина лише чекає на неї. Світло, що пробивається крізь маленькі віконця в стіні, створює неповторне враження - це і захоплення красою, і пригніченість багатотонною масою каменя. Через одне із зовнішніх вікон фортеці можна потрапити всередину. Щоправда, доведеться пройти і слизьким глинистим підземним лазом, і сумнівної міцності карнизами, а в одному місці за допомогою довгого дерев'яного брусу завтовшки приблизно 25 сантиметрів подолати майже 7-метрову яму. Такий спосіб проникнення у фортецю придумали київські туристи (до слова, відомі своїми подорожами по всьому світу з табуретом) нещодавно здивував навіть охоронця фортеці, який обіцяв вжити заходи, тільки-но сам знайде той прохід.

 


У самій фортеці є вже згаданий історичний музей, замкова церква XVI століття, підсобні приміщення та виставка радянської техніки. Попри те, що найбільшого збитку замкові було завдано саме за радянських часів, тут чи-то за збігом обставин, чи-то навмисно в один ряд виставлено старезний радянський трактор 30-х років, гармати часів Великої Вітчизняної війни і прадавню вантажівку. Вся техніка, як і сама фортеця, в жалюгідному стані, але, можливо, все ж таки її реставрують. Нині на території Меджибозької фортеці тривають активні реставраційні роботи в рамках підготовки до історично-музичного фестивалю, який відбудеться тут на День Незалежності 2008 року. Хочеться вірити, що на фестиваль, коли до Меджибозької фортеці з'їдуться туристи з усієї України та з-за її меж, прадавній замок буде оновлено і він заживе новим життям.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.